Що заважає дотримуватись прав матерів і батьків у пологових будинках

Початок материнства — момент, коли жінка є вкрай вразливою і потребує адекватної допомоги та підтримки. Як медичної, так і психологічної. І сучасна медицина дає широкі можливості, аби максимально знизити негативні переживання та ризик.

У 2000-х роках в Україні суттєво змінилися принципи ведення пологів. Почали активно заохочувати участь партнерів, зменшувати медичні втручання при нормальному перебігу вагітності, сприяти налагодженню грудного вигодовування. Частина пологових будинків, які керувалися гуманними принципами, отримали звання «Лікарень, доброзичливих до дитини». 

Ці зміни відображає і статистика. Так, кількість мертвонароджених у 1991 році в Україні була близько 1%, а у 2000-х вона знизилася до 0,5%. Дитяча смертність до року в 1991-му була 17 на 100 тисяч, а у 2019 — 7. Смертність жінок під час пологів становила у 2001 році 33 випадки на 100 тисяч, а у 2017 — 19. Такі ж показники у Латвії, Молдові та Румунії. Втім, середні значення у ЄС втричі менші. 

До того ж, якщо у великих містах в Україні була змога облаштувати сучасні пологові відділення, то у менших населених пунктах для цього може просто не існувати матеріальної бази. А за даними експертів, є також суттєвий зв’язок між рівнем допомоги та платоспроможністю породіль. При тому, що прийом пологів є гарантовано безкоштовним. 

Які права матерям і батькам гарантує українське законодавство

Отже, ведення вагітності та пологів має бути безкоштовним і доступним для всіх громадянок України. Обирати пологовий будинок та лікаря можна вільно, незалежно від місця реєстрації. Це гарантує закон про «Основи законодавства України про охорону здоров’я». Також на безоплатності такої меддопомоги неодноразово наголошували минулого року під час введення другого етапу медреформи. Всі витрати мають фінансуватися через Національну службу здоров’я України. 

Сам процес ведення пологів і догляду за новонародженою дитиною прописаний у протоколах Міністерства охорони здоров’я. Вони передбачають такі основні принципи:

• повне інформування жінки та партнера про перебіг пологів, врахування побажань і узгодження плану та дій у разі непередбачуваних обставин; 
• заохочення до партнерських пологів (однак присутніми мають бути не більше двох осіб);
• постійний моніторинг стану жінки та плоду;
• пологовий зал має бути окремим, на одну жінку або сім’ю;
• заохочення до вільного пересування та вибору положення тіла для пологів, що має допомогти немедикаментозно знизити біль;
• медичне втручання лише у чітко визначених випадках за інформованої згоди пацієнтки. Одноосібно лікар приймає рішення лише в екстремальних випадках;
• після народження дитини її стан оцінюють за шкалою Апгар¹Шкала Апгар — система швидкої оцінки новонародженого малюка для вирішення … Continue reading (одразу та через 5 хвилин), має бути забезпечено контакт «шкіра до шкіри» (якщо жінка без свідомості або погано себе почуває, то контакт відбувається з батьком) і раннє прикладання до грудей;
• для профілактики кровотечі медики мають також контролювати третій етап пологів, коли народжується плацента;
• за трагічних обставин, якщо дитина була мертвонародженою, батьки мають право її побачити. 

Післяпологовий період передбачає спільне перебування жінки з дитиною та заохочення до грудного вигодовування, а персонал має надати необхідну інформацію та допомогу при догляді. Якщо дитина чи жінка перебувають у реанімації, то відвідувати їх можна у будь-який час. 

До того ж, експертки громадської організації «Природні права Україна» окремо підкреслюють право на приватність, гідне ставлення та повагу, які закріплені в основних законодавчих актах, таких як Конституція України, Цивільний кодекс та «Основи законодавства України про охорону здоров’я». І для порушення яких пологи точно не мають бути виправданням. 

Які права породіль порушують найчастіше

«Під час перших пологів дитину з мене видавлювали (лікар лягав на живіт), хоча тепер, після трьох пологів, я вже розумію, що ніяких причин для цього не було. Період потуг не був затягнутим, серцебиття в нормі, дитина маленька, я з нормальними розмірами тазу. Після тих пологів найважче приходила в норму якраз через те, що під час того, як лікар ліг усією вагою на живіт, дуже передавив шлунок, я їсти нормально не могла ще 3 місяці, думала, що це у всіх так», — розповіла Валерія (ім’я змінено, — ред.), яка народжувала трьох дітей в Ужгороді 15, 8 і 3 роки тому. 

Тиск на живіт, так само як і грубі вагінальні огляди, епізіотомія (розріз промежини), проведена без згоди, відшарування навколоплідних оболонок, заборона жінкам народжувати у зручній для них позиції, психологічний тиск і грубе поводження входять до поняття «акушерське насильство». Тобто до дій, які невиправдано завдають додаткових страждань.  

Дізнатися про поширеність тих чи інших видів порушень можна завдяки опитуванням, які проводили «Природні права Україна». 

За словами голови організації Анни Петровської, у 2015 році вони опитали 3526 жінок з усієї України, які народжували з 2010 по 2015 рік, а у 2019 році — 7099 жінок з 8 регіонів (Вінницької, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Київської, Львівської, Тернопільської та Черкаської областей), пологи яких відбулися у 2018 році.

«Так, за даними 2019 року, 93% пологів (серед опитаних жінок, — ред.) відбулися у нерекомендованій позиції — лежачи на спині, при цьому для 29% жінок ця позиція була незручною. За даними 2015 року, переважна більшість пологів також відбувалась у позиції лежачи на спині, але про незручність цієї позиції зазначили 49% жінок. Про медикаментозні втручання повідомили 67% у 2019 році й 69% — у 2015-му, при цьому у 25% випадків (опитування 2019 року) вони відбувалися без пояснень та/або згоди», — каже експертка. 

Також опитування 2015 року показало, що 15% пологів опитаних жінок викликані штучно, причому 4% жінок не знали причини стимуляції, натомість результати опитування 2019 року були гіршими — 24% пологів були викликані штучно і при цьому 29% не знали причини стимуляції.

Найчастіше йшлося про такі втручання:

• амніотомія (розтин плідного міхура) була застосована до близько половини жінок як у 2015-му, так і в 2019 році, причому у більш ніж третині випадків — без їхньої згоди;
• близько третини жінок під час обох опитувань відповіли, що зазнали розтину промежини (епізіотомії), причому у 65% випадків (2019 рік) у жінок не питали згоди на це або навіть не попереджали про втручання; 
• заборонений в Україні прийом Крістеллера (тиск на живіт жінки для пришвидшення народження дитини) застосовувався під час 27% (2019 рік) та 28% (2015 рік) пологів. 

Також, за даними дослідження, у 2019 році трохи більше половини опитаних жінок не мали достатньо часу для ознайомлення з інформованими згодами. 

«Цей показник погіршився, бо в 2015 році лише 42% жінок зазначили, що не мали достатньо часу та інформації для прийняття рішень», — кажуть в організації.

Про такі випадки й невиправдану бюрократію розповідає киянка Євгенія. Її другі пологи виявились передчасними з загрозою життю через кровотечу та обернулися екстреним кесаревим розтином. І хоча, за її словами, таке рішення лікарів було абсолютно виправданим, всі відповідні документи довелося підписувати вже потім.  

«Прийшли до мене о першій ночі. Я запитала: хіба це треба саме зараз, коли я одразу після кесарева? Хіба не можна прийти зранку? І вона так розгубилась, сказала, що справді може прийти пізніше. І о 7 ранку я підписала», — каже Євгенія. За її словами, вони з чоловіком медики, проходили курси для майбутніх батьків та орієнтувались у тому, що з такими паперовими нюансами можна почекати. 

Які обмеження вніс карантин

Крім цього, народження другої дитини у Євгенії припало на карантин. Чоловіка не пустили через епідеміологічні обмеження, а в той же час на прийомі вимагали з ним зв’язатися.

«Я не можу руки підняти, а мене питають: де ваш чоловік, телефонуйте йому. Але ж уся ця інформація є в обмінній карті, є дані тих, до кого звертатись, якщо я буду без свідомості. Я їм сказала, ось телефон, там номер, дзвоніть», — каже жінка. 

Загалом Євгенія провела з дитиною у 7-му пологовому будинку Києва півтора місяця. Матерям дозволяли бути у реанімації. Однак жодних відвідувань поза пологовим не допускали навіть за наявності ПЛР-тесту. 

«Нікого не впускали і не випускали. Дуже емоційно важко було. Не могла говорити зі старшою дитиною по телефону, починала плакати. Просила чоловіка, щоб сказав, що мама скоро повернеться додому», — розповіла Євгенія.

За її словами, в цілому роботою лікарів вона задоволені, у дитини хороші прогнози. І, можливо, для реанімації чи відділення передчасно народжених такі обмеження могли бути адекватними.

А от заборона партнерських пологів під час карантину є незаконною, стверджує Анна Петровська. Вона нагадує, що до пандемії COVID-19 більшість пологів в Україні були партнерськими, а за даними доказової медицини, брак підтримки близької людини збільшує ризики кесаревого розтину, інструментальних пологів та медикаментозного знеболення, народження дитини з низькою оцінкою за шкалою Апгар на 5 хвилині, негативного сприйняття жінкою своїх пологів. 

Рішення про заборону партнерських пологів приймала місцева влада, і санкцій МОЗ на це не було.

При цьому у приватних пологових будинках з початку пандемії COVID-19 партнерські пологи були дозволеними, а у державних ситуація різнилася. 

У листопаді 35 громадських організацій ініціювали електронну петицію до Президента за відновлення партнерських пологів на всій території України, однак вона набрала лише 4159 голосів з 25 000 необхідних. 

У лютому 2021 року міністр охорони здоров’я Максим Степанов заявив про дозвіл на партнерські пологи та про наявність скрізь швидких безкоштовних тестів на коронавірус для партнерів або партнерок.

«У реальності ж, звісно, безкоштовно тестують тільки роділь, які госпіталізуються на пологи, і то не у всіх закладах — у деяких навіть жінка має платити за тест. Партнерові ж доводиться робити тести за власні кошти. До того ж багато закладів вимагають від партнера не швидкий тест на антиген, а тест ПЛР з терміном дії 3 доби, і такий тест доводиться здавати неодноразово. Ця вимога є дискримінаційною, бо багато родин не можуть собі дозволити регулярно здавати дороговартісний ПЛР-тест», — каже Анна Петровська.

До того ж майже всюди — навіть там, де самі партнерські пологи дозволені — заборонено відвідування породіллі після пологів. Особливо це важко для жінок після кесаревого розтину.

Допомога при пологах: територіальний та майновий вимір 

Рівень медичної допомоги, звісно, був дуже нерівномірним і до карантину. Особливий контраст спостерігався між великими містами та малими населеними пунктами.

Так, Валентина Котлярська старшого сина народила у 2006 році у Прилуках Чернігівської області, двох наступних дітей — у 2009 та 2010 роках у Києві. 

«Це небо і земля, — каже жінка. — У мене довго не починались перші пологи, всі дівчата вже народили, а я лежу. Прийшов головний лікар, йому років 70 було, ще й прізвище таке — Барон. Я, можливо, йому набридла. І він сказав, що буде медикаментозно викликати пологи. Я відмовилася, дуже не хотіла».

За її словами, все ж вдалося дочекатися природного початку, однак пологи проходили вкрай важко. 

«Це тривало годин 6. Що зі мною тільки не робили! Давили, скручували, обмотували простирадлами і тягнули за різні боки. Я фізично сильна людина, а як таке могла б витримати хтось тендітніша — не розумію. На щастя, з дитиною було все добре. Але коли я побачила себе в дзеркалі, то це був жах. Я була вся в синіх цяточках і з червоними очима через те, що полопалися судини», — розповіла Валентина.

За її словами, довго не могли знайти причину, чому не виходить народити. 

«Вже потім виявилось, що закоротка пуповина. У них не було УЗД, щоб раніше побачити», — каже Валентина.

За словами Анастасії Рябчук, соціологині, яка у 2020 році проводила дослідження доступності інфраструктури в об’єднаних територіальних громадах Донецької області, у невеликих населених пунктах бракує обладнання.

«Для медоглядів не завжди є навіть звичайне гінекологічне крісло. Часто в ОТГ немає свого гінеколога, і вони періодично запрошують вузьких спеціалістів проводити огляди, вести вагітність. Апарату УЗД, звісно, теж часто немає», — каже Анастасія. 

Іноді, за її словами, немає навіть адекватних приміщень.

«В селі Іверське Новодонецької ОТГ фельдшерсько-акушерський пункт знаходиться у звичайній сільській хаті, туалет на вулиці, приміщення опалюється пічкою. У холодну пору року батьки новонароджених, маленьких дітей мають заздалегідь попередити, що прийдуть на прийом, аби персонал встиг протопити кабінет», — розповідає соціологиня. 

Вона підкреслює, що часто пологових будинків немає навіть у містах — наприклад, у Кураховому або Красногорівці, які знаходяться за кілька кілометрів від лінії розмежування (у Красногорівці багато інфраструктурних об’єктів були зруйновані війною, пологове відділення закрили). Найближчі пологові для мешканок розташовані у Селидовому і Покровську за 25-50 кілометрів. Покровський пологовий будинок обслуговує також села Очеретинської ОТГ за понад 70 км. А у випадку ускладнень при пологах та патологій новонароджених вагітних і породіль скеровують з цих населених пунктів до Маріуполя за 120-150 км. 

«І тут крім того, що відстань велика, ще й дорога погана. Швидкими дуже важко їхати. Машини теж старенькі, може бути, що на всю ОТГ вона одна і саме зламалась, тож треба своїм ходом. А якщо говорити про доступність для людей з інвалідністю, то всі ці пологові будувались за радянських часів без врахування потреб маломобільних верств населення. Наприклад, для жінок на інвалідних візках дуже мало де є спеціальні гінекологічні крісла і навчені акушерки, лікарки, які можуть надати допомогу», — зазначає Анастасія Рябчук. 

Також, за її словами, якщо раніше пологи без ускладнень могли прийняти у фельдшерсько-акушерському пункті, то у зв’язку з їхнім скороченням та тенденцією до укрупнення жінки мають їхати в інший населений пункт. І це обмежує можливість для рідних супроводжувати жінку.  

Заради якісної медичної допомоги, а також через кращі дороги частина населення їздить до Дніпра чи Харкова. Однак така можливість доступна лише за наявності ресурсів. 

«Насправді у багатьох областях України ситуація може бути такою самою, якщо не гіршою», — зазначає експертка. 

Про гірший доступ до медичної допомоги йдеться й у «Комплексному дослідженні становища жінок, які проживають у сільській місцевості»²Комплексне дослідження становища жінок, які проживають у сільській місцевості / … Continue reading. Під час опитування 2015 року трохи більше чверті жінок вказували на відсутність у селі гінеколога та акушера, на брак потрібного обладнання у найближчій лікарні чи амбулаторії, на неможливість у екстрених випадках викликати швидку. 

«Фактично у нас в селах немає можливості жінкам народжувати. Це тільки районна лікарня або обласний центр. А до реформи медичної були такі відділення, жіночі консультації, де сільська жінка могла прийти в будь-який час до гінеколога чи на обстеження, чи на облік стати», — розповів під час опитування представник органів державної влади.

На думку експерток, залучених до проведення цього дослідження, варто переглянути медичну реформу з урахуванням потреб сільської місцевості. Втім, скорочення невеликих медзакладів з впровадження її другого етапу лише прискорилося. А інфраструктурні проблеми залишилися невирішеними. 

Однак реформа передбачала, що вивільнені після впровадження кошти направлять на найбільш затребувані види медичної допомоги. Зокрема на пологи. І Національна служба здоров’я України, яка тепер розпоряджається медичними витратами, звітує, що у 2020 році 187 тисяч жінок народили безкоштовно.

Однак за даними організації «Природні права Україна», неформальні платежі досі практикуються.

«У реальності жінки часто пишуть нам історії про те, що попри укладений з НСЗУ договір, у деяких закладах досі вимагають сплачувати благодійні внески або кажуть, що безкоштовних аналізів та обстежень потрібно чекати місяцями, тому краще зробити їх платно. Подекуди кажуть, що в закладі немає ліків та витратних матеріалів, і вимагають їх купувати або приносити старий-добрий список на пологи. У деяких закладах кажуть, що гроші від НСЗУ їм не надходять, і тому потрібно платити», — зазначає Анна Петровська.

За її словами, алгоритм для вирішення цих питань такий:

1. Перевірити, чи уклав заклад договір з НСЗУ.
2. Якщо такий договір укладений, телефонувати на гарячу лінію НСЗУ 16-77, а також писати скаргу на сайті.
3. За допомогою сервісу «Є ліки» перевірити, наскільки забезпечений ваш заклад (жіноча консультація/пологовий будинок) ліками та витратними матеріалами, закупленими за бюджетні кошти. Також можна написати звернення з таким питанням на ім’я головного лікаря закладу.
4. Після ознайомлення з реальним станом речей прийняти рішення про благодійний внесок або про купівлю необхідних ліків/витратних матеріалів.

«Зазвичай виявляється, що заклад забезпечений як ліками, так і витратними матеріалами, а прохання купити все це пояснюється непорозумінням», — каже Анна. 

Загалом в організації наполегливо рекомендують жінкам дізнаватися про свої права під час вагітності та пологів і не боятися відстоювати їх. А медикам Анна радить фактично те саме:

«Не мовчіть, коли щось відбувається неправильно! Наприклад, якщо заклад не забезпечений повністю ліками, витратними матеріалами, засобами індивідуального захисту під час пандемії — варто писати запити до міського/обласного департаментів охорони здоров’я та МОЗ. І вимагати забезпечення в повній мірі замість того, щоб вимагати гроші у пацієнтів. А якщо це не допомагає — звернутись до ЗМІ і висвітлити проблему. Відомі випадки, наприклад, коли лікарі вголос заявляли про брак захисних засобів, ліків або кисню в закладах, де лікують хворих на ковід — на відміну від того, що декларували як МОЗ, так і місцеві чиновники, — і “дивом” все необхідне дуже швидко знаходилось».

Як забезпечити рівність у дотриманні прав у пологових будинках

Попри загальний прогрес у підході до ведення пологів, більш гуманне ставлення та зниження жіночої і дитячої смертності, показники України досі значно гірші, ніж у країнах ЄС. До того ж невирішеним залишається питання нерівності.

Воно загострилося під час коронакризи, коли приватні пологові будинки мали можливості для проведення партнерських пологів, а державні часто не мали.

Пандемія співпала з медичною реформою, другий етап якої передбачає скорочення медзакладів, які, за оцінкою НСЗУ, є неефективними. Найбільше це торкнулося протитуберкульозних диспансерів, психіатричних лікарень, санаторіїв і закладів у невеликих населених пунктах. Логіка процесу в тому, що фінансування краще надавати лікарням зі сучасним обладнанням та більшими можливостями для надання допомоги. 

Однак при цьому залишаються проблеми якості доріг та транспорту у регіонах. Що, зрештою, обертається неможливістю вчасно звернутися до закладу. 

До того ж вартість відшкодування, яке НСЗУ надає лікарням за прийняті пологи, становить близько 8 тисяч гривень. Це стосується як звичайних випадків, так і кесаревого розтину. Для порівняння, найнижча ціна на звичайні пологи у приватних клініках Києва щонайменше у 6 разів вища. 

Скоріш за все, при ускладненнях платити доведеться сім’ї. До того ж навіть у пересічих випадках нелегко розірвати багаторічні корупційні схеми, породжені хронічним недофінансуванням. 

Українське законодавство відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я зазначає, що витрати на медицину мають становити не менше 5% ВВП. Насправді ж вони фактично ніколи такими не були, а іноді становили навіть менше 1%. Восени 2020 року уряд планував направити на медицину «рекордні» 4,2% ВВП, однак перед прийняттям бюджету більше 30 мільярдів забрали, що зменшило видатки до 3,5%. Це викликало протести медиків, проте влада не поступилася. 

Тож поки що породіллі в Україні діляться на тих, кому пощастило народити в гідних умовах безкоштовно, тих, кому в силу незалежних від них обставин не пощастило, і тих, хто вирішив не ризикувати й «домовитись». І змінити цю «лотерею», де бідніші сім’ї одразу опиняються у гіршому становищі, без збільшення загального фінансування медицини неможливо.

4 квітня о 15:30 у межах правозахисної програми Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA відбудеться дискусія «Пра­ва ма­те­рів і бать­ків у по­ло­го­вих бу­ди­нках: очі­ку­ва­ння та ре­аль­ні­сть». Учасни_ці події говоритимуть про право на безпечні пологи і презентують правозахисну кампанію фестивалю «За дотримання прав майбутніх матерів і батьків у пологових будинках». Долучитися до обговорення можна в онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE.

Чільне фото: кадр з фільму «Невидимі»