«Неправильні» активісти. Інтерв’ю з Антоном Парамбулем

23 вересня у Львові було вчинено кривавий напад на трьох активістів антиавторитарної організації «Чорний стяг» — двох дівчат і одного хлопця, — а також їхнього друга, який не є членом організації. Близько 20 нападників, частина з яких були одягнені у футболки з логотипами «Національного корпусу», використовували ножі та молотки, внаслідок чого активісти опинилися в лікарні з серйозними травмами. Проте, на відміну від нападів у Одесі, достатнього розголосу поза активістським середовищем ця подія так і не отримала. Більше того, на сайті Censor.net вийшла «викривальна» стаття, що виправдовувала напад. А 27 вересня, під час акції «Ніч на Банковій», що мала би привернути увагу до таких нападів, ні про цей випадок, ні про низку інших нападів на ромів, феміністок чи лівих активістів так і не було згадано.

Про те, чим займається «Чорний стяг», як пов’язані між собою різні атаки ультраправих у Львові і чому в Україні сформувався поділ на «правильних» і «неправильних» активістів, ми поговорили з Антоном Парамбулем — активістом «Чорного стягу» й «Екологічної платформи».

Чи не міг би ти розказати, чим займається ваша організація і яких поглядів ви дотримуєтеся? Після нападу вам уже встигли закинути проросійськість.

Переважна частина нашого активу називає себе анархістами, але, звичайно, не всі. Можу сказати за себе. Я вважаю, що ці назви ідеологічні і давним-давно мають відійти у небуття. Треба дивитися, за що реально людина виступає. Бо потім починаються розмови про те, хто там правильний анархіст, а хто неправильний. Треба дивитися, за що людина виступає, а потім вирішувати, чи з нею можна мати справу, чи ні.

На рахунок проросійськості — це вже стара ідея від Євгена Карася¹Лідер праворадикальної організації С14. «Політична критика» вже розбирала його … Continue reading, яку починають розмусолювати багато людей. Адже коли вже немає чого закинути людям стосовно їхньої діяльності, починають шукати інші претензії, які мають бути «зашкварними» в українському суспільстві. Звісно, майже все в його статті — або вигадка, або напіввигадка, а те, що є правдою, абсолютно нормально пояснюється. Те, що Євген Карась і люди, які поширюють цю, статтю розказують про «проросійськість» і «медведчуківців», не має жодних доказів. Насправді  активісти «Чорного стягу» й «Екологічної платформи» займаються реальною соціальною роботою, захищають тварин, захищають парки, захищають людей від виселення з квартир і ще й встигають час від часу пікетувати російське консульство та робити акції на підтримку українських політв’язнів. Інша річ, що наші активісти критикують не лише російський імперіалізм, а й західний.

Можна легко зайти на сайт чи сторінки більшості активістів, і ви побачите, що майже на кожній були пости про Сєнцова й Кольченка та критика російського імперіалізму. Але також була і є критика європейського імперіалізму, західного, який, по суті, хоче перетворити Україну на аграрну державу.

Хто все-таки напав на ваших активістів? «Національний корпус» заявляє, що вони не причетні до нападу, а людей у футболках «Нацкорпусу» багато, і це не може прямо на щось вказувати.

На рахунок футболок я не погоджуюсь. Принаймні у Львові, наскільки нам відомо, такі футболки носять або активісти, або ті, хто досить тісно пов’язаний з Нацкорпусом. Це раз. Друге – цього разу вони, звісно, були в масках, але минулого, коли нападали на 8 березня, вони їх не вдягали і свої обличчя не приховували. Тоді ці люди бігли за трамваєм, кидали в нього каміння й погрожували, що зараз будуть бити людей. Таким чином, під час нападу на акцію 8 березня можна впізнати принаймні одну людину. Він не приховував своє обличчя, і на відео видно, як він біжить за трамваєм. А загалом — ще кількох активістів Нацдружин і «Національного корпусу».

Наскільки мені відомо, цей напад не перший. Як відбувалися попередні? Чи це все одні й ті самі люди?

Звісно, не перший. Напади, в тій чи іншій мірі, відбуваються досить часто. Просто цього разу він виявився занадто жорстоким і люди потрапили в лікарню. Хоча такі випадки вже були. Буквально весною напали на двох людей, які колись мали до нас стосунок. На той момент нашими активістами вони вже не були, але час від часу приходили на наші акції. Їх також поклали в лікарню за допомогою ножів і молотків. Разом з ними, як і в останньому випадку, постраждала людина, яка не має стосунку до жодних рухів. Це був просто їхній колега по роботі. Він якраз постраждав найбільше, бо не звик до таких ситуацій, не знав, що робити, і в результаті досить довго пролежав у лікарні.

У переважній більшості це ті самі люди, але дехто, звичайно, міняється. Тут важко сказати, але зазвичай завжди є хтось, хто брав участь у попередніх нападах.

Яка загалом ситуація у Львові з політично вмотивованим вуличним насильством? Чи щось змінилося після вбивства ромського хлопця? Чи є зв’язок між нападниками на ромів і на активістів «Чорного стягу»?

Після вбивства рома вони затихли на тижні 2-3, після чого знову почалися напади. Але якщо до того вони намагалися погрожувати і переслідувати активістів, що мають стосунок до більш ліберальних організацій, то тут вони переключилися суто на «Чорний стяг» і «Екологічну платформу». Хоча випадки з побиттям представників інших рас чи просто неформально вдягненої молоді на площі Ринок час від часу відбуваються.

Чи мають вони один до одного прямий стосунок — сказати важко, але вони точно знали один одного. Це приблизно одна компанія. Загалом у Львові усі праві – це одна компанія, яка собі порозділялася по різних організаціях. Але коли треба напасти на представника іншої раси, сексуальної орієнтації чи ідеології – вони швидко об’єднуються і разом гамселять людину.

27 вересня у Києві відбулася акція проти нападів на активістів — «Ніч на Банковій». Чому ваш випадок там не фігурує? Чи можна казати про різну увагу з боку медіа і правозахисників до різних активістів? Якщо так, чим це зумовлено?

Чому про нас там не згадано? Ну, напевне, тому, що у боротьбі проти нападів на активістів у цій акції в авангарді йде «Нацкорпус», С14 і інші організації, які нападають на активістів. А для них є «правильні» й «неправильні» активісти. От і вся ситуація. Чекати, щоб про нас згадували, тут не варто.

Ну, і, звісно, ми бачимо різну увагу з боку медіа. Наші активісти давали інтерв’ю десяткам камер, а ці канали або взагалі нічого не показали, або порізали їх так, як їм треба. Реально жоден канал не показав ту думку, яку хотіли донести активісти. З боку журналістів тут простежується упереджене ставлення. Зовсім не журналістське. Наприклад, журналісти, які прийшли на місце нападу після сильного дощу і не побачили там крапель крові, почали ставити питання, мовляв, може, активісти їх обманюють і бійка була зовсім в іншому місці? Вони навіть не подумали, що сліди може змити дощ. Їм у голову не прийшло, що людина після отримання глибокого ножового поранення в легені і область серця чи після ударів молотком по голові ніколи не придумувала б переходити на якесь інше місце. Я вже не говорю про те, що хлопець втратив свідомість і в принципі не міг пересуватися. Це нонсенс.

Чому, на твій погляд, так відбувається, що навіть ліберальні та правозахисні організації не помічають таких нападів і в той же час готові співпрацювати з «Нацкорпусом» чи С14 щодо інших випадків?

Чому не помічають? Бо саме українське суспільство, завдяки владі, поправішало. Воно і так було досить консервативним, а враховуючи промивку мозку останнім часом, уже напевно можна говорити про досить серйозний крен управо. Тому немає нічого дивного, що хтось боїться підтримувати всяких ліваків, стояти на їхньому боці. Можливо, навіть самі правозахисники досить поправішали останнім часом і не помічають порушень прав людини і свободи слова.