1. «Золотая» руда. Как из страны выводятся миллиарды прибыли
Одним із найважливіших досліджень цього року стало дослідження виведення прибутків залізорудних комбінатів у офшори, проведене міжнародною групою експертів на замовлення профспілок Кривого Рогу. Дослідження було представлене у Європарламенті, і його результати вражають: можливі суми прибутків, які щорічно виводяться в офшори, експерти оцінили у 3 млрд. євро, що співмірно з розміром фінансової допомоги Україні від усіх західних банків разом узятих. Про те, що виявили дослідники і чому в Україні це привернуло значно менше уваги, ніж у Європі, ми поговорили з керівником дослідження Олександром Антонюком.
2. Інтерв’ю з Георгієм Касьяновим про історичну політику
Коли ми зустрілися з істориком Георгієм Касьяновим, аби поговорити про його нову книгу «PAST CONTINUOUS: історична політика 1980-х–2000-х. Україна та сусіди», що вийшла цього року, розмова торкнулася і глибин цинізму історичної політики в Україні, і висот сучасних технологій, і того, як ці технології змінюють наш спосіб пам’ятати. Георгій розповів, чому «люди, які займаються пропагандою і видають її за наукове знання, провокують латентний конфлікт», чому наш спосіб творення традиції і досі перебуває на 100 років позаду, у ХІХ столітті, і чому декомунізація, яку встигли оголосити завершеною, не витримує критики і виглядає радше «невдалим жартом».
Міська легенда, цифровий фольклор, моральна паніка, продукт постправди — усе це про «Синього кита», онлайн-гру, метою якої є вчинення (або невчинення) самогубства. «Синій кит» з’явився в Росії, поширився в Україні та інших країнах колишнього СРСР, через Євросоюз і США дійшов до країн Близького і Далекого Сходу, Австралії, Південної Африки та Латинської Америки. Кожне суспільство по-своєму боролося з «цифровою епідемією», що передається через Інтернет і розповсюджується переважно серед дітей та підлітків. Відомі поодинокі випадки вдалого вирішення цього питання і величезна кількість крайніх і безпорадних заходів, які тільки погіршували ситуацію. У цьому лонгріді ми зібрали дані про перебіг цього феномена з часу його появи, про вдалі й невдалі спроби боротьби з ним та про його формотворчі елементи.
4. Чому ваш мозок ненавидить інших людей і як змусити його мислити інакше
«Небезпечні на вигляд, злі, огидні, відразливі, сміховинні, примітивні та одноманітні» — ні, це не опис зомбі зі «Світанку мерців», це те, як наш мозок схиляє нас бачити інших людей і якими вони бачать нас. Адже внаслідок еволюції всі ми носимо у голові своєрідний «фільтр», що поділяє світ на «своїх» і «чужих», часто демонізуючи других. І навіть тоді, коли вам здається, що всі раціональні аргументи на вашому боці — адже «вони» справді є ворожими («вони століттями нас пригноблювали!»), небезпечними («вони крадуть наші гаманці!»), обмеженими («вони бездумно вірять у пропаганду!») і нещирими («не ведіться, це все їхня змова!») — насправді ваш мозок давно все вирішив за вас, і вам лишається тільки підбирати часто абсолютно випадкові аргументи, що можуть не мати нічого спільного з реальністю. Дізнатися, чому це так, і пошукати вихід із цієї безвиході пропонуємо разом із Робертом Сапольські — професором Стенфордського університету й автором книги «Поводьтеся добре», уривок із якої ми для вас переклали.
Десять років тому світ вразила економічна криза, небачена з часів Великої депресії, і більшість економістів не змогли передбачити її наближення. Проте це не завадило їм отримувати неймовірні гонорари й називати економіку найбільш наукоємною серед соціальних наук. Уряди, бізнес та університети продовжують підтримувати виробництво економічної теорії величезними капіталами.
У цій статті Алан Джей Левіновіц, дослідник філософії та релігії, порівнює сучасний статус економічної теорії зі ставленням до астрології у Стародавньому Китаї, де величезні суми витрачали на уточнення математичних моделей зірок. Автор показує, чим беззаперечна віра в єдину божественну математику, яка керує і зірками, і рештою світу, нагадує сучасну віру в невидиму «раціональну» руку ринку — віру, виражену в математичних моделях, що претендують на найточніший опис реальності. Що спільного економічна теорія має із наукою про «лі», чому математика не гарантує науковості та чим нам загрожує «кількісна одержимість»? Про все це — у цьому чудовому лонгріді.
Головною темою цього року для редакції «Політичної критики» став проект «Невидима праця». Наші журналісти побували на шахті, провели робочий день у тролейбусі, спостерігали, як добувають торф, і перевірили на собі, як працюють кухні київських ресторанів. Ми поспілкувалися з десятками робітників і робітниць, щоб підготувати для вас 20 захопливих історій про працю. Вибрати найкращі з них — завдання не з простих. Тут їх буде лише чотири. З іншими ви можете ознайомитися на сайті «Політичної критики» в розділі «Невидима праця».
6. Про умови праці на Zhyliova Lingerie
У 2017 році значний резонанс викликало дослідження умов праці на українських швейних фабриках, що виробляють одяг для відомих західних брендів. Як виявилося, швачки, які шиють одяг для найпопулярніших марок Західної Європи, мусять працювати понаднормово, часто в неналежних умовах, і отримують за це мізерну платню. Здавалося б, альтернативою цьому може бути український виробник, що цінував би працю власних працівниць. Особливо якщо йдеться не про масовий пошив, а про дизайнерську жіночу білизну вартістю в 4000–5000 грн за комплект. Та за комфортом київських шоурумів та пафосом «українського бренду» часто криється не менша експлуатація, ніж на фабриках H&M. Ми довідалися про те, в яких умовах працюють жінки в майстернях бренду Zhilyova Lingerie, що ховаються по київських квартирах.
7. Дарница-Протест: за что борются машинисты
14 травня цього року локомотиви, що переганяють товарні поїзди через Кривий Ріг, Кременчук та низку інших міст, зупинилися. Машиністи відмовилися виводити на колії локомотиви, що не відповідають вимогам інструкції з техніки безпеки. А оскільки інших локомотивів в Україні немає, рух фактично зупинився. Розпочалася акція «Робота за інструкціями», відома у світі як «італійський страйк». Уже через кілька днів до акції приєдналися й інші локомотивні депо. Проте один із найбільших страйків залізничників в історії пройшов повз головні медіа країни. Щоб виправити цю несправедливість, кореспондент «Політичної критики» відвідав Дарницьке локомотивне депо, подивився на стан локомотивів зсередини та поспілкувався з учасниками протесту.
8. Адская кухня
«Я не кажу, що працювати поваром — це завжди повний треш, але змінивши п’ять закладів і після цього влаштувавшись різноробочим на будівництво, я зітхнув із полегшенням», — розповідає Андрій. Адже надексплуатація, нехтування санітарно-гігієнічними правилами, фактична відсутність лікарняних днів і перспектив кар’єрного росту — це норми роботи на кухнях київських ресторанів, які самі повари ще й виправдовують, називаючи це «роботою для справжніх чоловіків». Про все це читайте у найкращому гонзо-репортажі цього року від Андрія Рикульського.
9. Ти ж приїхала сюди заробляти: українці у варшавському ТЦ
2018 став роком, коли на проблему масової трудової міграції з України вже не можна закривати очі. Користуючись новими можливостями, які надає лібералізація законодавства сусідніх європейських країн, під тиском економічних проблем та конфлікту на сході наші співвітчизники дедалі частіше вирушають на пошуки кращої долі до Польщі чи Чехії. Але що чекає на них там? Як влаштоване життя та робочі будні українських робітниць? Чи справді там краще живеться? Щоб дізнатися про це, Катерина Семчук зустрілася з українськими робітницями, які працюють у найбільших торговельних центрах Варшави.
10. Антикризові реформи в Україні: структурні загрози для жінок
Ідея скорочення державних витрат як універсальна програма розвитку економіки поступово втрачає прихильників навіть серед найзатятіших ідеологів та міжнародних фінансових інституцій. Проте саме така неоліберальна логіка була покладена в основу антикризових реформ, які розпочала нова українська влада після Майдану. У результаті, попри задекларовані ідеї адресної допомоги для найбідніших, саме найбільш незахищені прошарки населення опинилися перед структурними загрозами, які несе з собою обраний курс. І однією з ключових груп, становище яких під тиском економічних реформ суттєво погіршилося, стали жінки. Водночас, за рідкісними винятками, феміністки та інші дослідниці соціально-економічних змін поки не намагалися дати систематичну оцінку наслідків як кризи, так і «антикризової» діяльності уряду для гендерної нерівності в Україні.
Результати дослідження соціологині Оксани Дутчак допоможуть зрозуміти, як змінився гендерний розрив в оплаті праці в останні роки, як саме торкнулася жінок «оптимізація» медичної й освітньої інфраструктури та скорочення робочих місць у державному секторі, а також простежити знецінення репродуктивної праці й інші аспекти становища жінок під час кризи.
Цей текст вийшов у рамках проекту «Політекономія гендеру», в текстах якого знайшли висвітлення такі теми як гендер і праця, гендер і капіталізм, ЛГБТ+. З іншими публікаціями можна ознайомитися за лінком.
Відео
У цьому році ми також перевідкривали для себе роботу з відео. Результатом цього стала низка відеоісторій про людей праці: відеоробота Валерії Зубатенко та Віолетти Тарасенко про жінок у шахтах Кривого Року, відео про шахтарів із об’єднання «Селидів-вугілля», які у боротьбі за гідну заробітну платню навіть підпалювали себе, репортаж із охопленого протестами Криворізького локомотивного депо та інші матеріали. Завдяки зусиллям Юрія Чернати ми також підготували репортажі з кількох вуличних подій, таких як концерт для безхатченків у рамках грандіозного Kyiv Klezmer Fest 2018 чи першотравнева демонстрація робітників «АрселорМіттал Кривий Ріг». Усі відео, які «Політична критика» підготувала цього року, ви можете переглянути на нашому сайті.