Київ. 9:00. Біля станції метро «Либідська» поступово збираються люди. Більшість – немолоді чоловіки у простих чорних куртках. Хоча жінки також присутні. Вони курять, п’ють ранкову каву та радісно вітають тих, хто виходить із підземки та приєднується до групи. Ближче до 10-ї, коли людей вже стає під дві сотні, вони одягають помаранчеві жилети, розгортають прапори «Вільної профспілки залізничників» та колоною вирушають до штаб-квартири АТ «Укразалізниця». Туди залізничники йдуть вимагати підвищення заробітної плати та достойних умов праці.
Основна частина учасників протесту — машиністи. «У мене зарплата — 11 тисяч. І це з усіма надбавками. А якщо їх прибрати, то що, виходить, я 6 тисяч заробив?», — розповідає Костянтин, машиніст локомотива на Одеській залізниці. За його словами, люди масово звільняються з «Укрзалізниці», а щоб отримати хоч якусь зарплату, доводиться перепрацьовувати, що й роблять майже всі. Тож робочий день може тривати і по 24, і по 36 годин. Але якщо раніше машиністи могли виходити на пенсію у 55 років, нещодавно професія була виключена зі «Списку 2» (списку професій зі шкідливими чи важкими умовами праці), тож тепер пенсія для них починатиметься на загальних підставах. «Ми й так щороку ховаємо наших пенсіонерів одразу після того, як вони вийшли на пенсію, — каже інший машиніст із міста Дніпра. — А тепер машиністи помиратимуть просто у кабіні».
Вийшли на акцію не лише машиністи. Працівниці ремонтної бригади (саме вони відповідають за те, щоб ваш вагон був у належному технічному стані) розповідають про те, що змушені купувати матеріали для ремонту за власні гроші. І це при зарплаті до 6 тис. гривень. Провідники — про жахливий стан вагонів, важкі умови праці і те, що саме вони в виявляються винними в очах пасажирів за всі проблеми у галузі. Говорять і про нову ідею — один провідник на два вагони, яку в якості експерименту планує впровадити керівництво «Укрзалізниці» в умовах браку персоналу. Проте як це має працювати, досі ніхто до ладу не уявляє.
Акція під будівлею «Укрзалізниці» починається з хвилини мовчання в пам’ять про Георгія Кірпу. Його тут усі поважають. На відміну від сучасного керівництва підприємства, яке не має стосунку до залізничної галузі і, переконані у профспілці, поставлене виключно для подальшої приватизації підприємства. До того ж, зарплата генерального менеджера АТ «Укрзалізниця», 32-річного Євгенія Кравцова, становить 920 тис. гривень на місяць. Зарплата членів наглядової ради — в середньому 252 тисячі гривень на місяць. І це тоді, коли більшість працівників, за винятком машиністів, зізнаються, що отримують від 4 до 6 тисяч.
Щоб керівництво їх почуло, залізничники свистять у свистки. А щоб помітило — в якийсь момент намагаються дістати з машини й віднести до будівлі автомобільні шини. На цей маневр умить реагують спецпризначенці: підрозділи поліції та нацгвардії блокують людей і всіма можливими способами перешкоджають появі шин на мітингу. Виникає сутичка, але поступово вщухає, і шини завантажують назад до машини. Другий конфлікт із правоохоронцями виникає після виступу лідера кременчуцької первинки профспілки Сергія Москальця та спроби дістати пакет із презервативами, що мали б символізувати правління «Укрзалізниці». Але конфлікт вдається владнати: переконавшись, що латексні вироби нічим не наповнені (зокрема, зеленкою), поліція відійшла вбік, і учасники протесту вільно поклали їх під входом до будівлі.
Привернути увагу вдалося. До людей вийшов керівник регіональної філії “Південно-Західна залізниця” Роман Веприцький , директор з економіки та фінансів Андрій Рязанцев та директор управління персоналом та соціальної політики Євген Козак. Проте діалогу не вийшло. Нічого, крім загальних фраз, учасники мітингу від представників менеджменту так і не почули. Не почули і відповіді на просте питання: «Яка у вас зарплата?». Натомість доводилося вислуховувати щось на кшталт: «Питання не в тому, хто що робить. Питання в тому, як вирішуються ці питання». В результаті мікрофон від представників менеджменту відібрали.
Згодом активісти профспілки таки погодилися зайти у приміщення та розпочати переговори. Тим не менш, у те, що керівництво пристане на вимоги профспілки, серед учасників мітингу мало хто вірить. А у разі, якщо компроміс таки не буде знайдено, залізничники обіцяють нову «Роботу по інструкції». Така акція вже пройшли влітку 2018-го. Тоді машиністи відмовилися випускати з депо несправні локомотиви, чим фактично паралізували роботу вантажоперевезень у кількох напрямках. Проте шляхом залякування та використання штрейхбрейхерів протести тоді вдалося погасити. Цього ж разу все буде інакше, кажуть залізничники, обіцяючи зупинити всю залізницю в Україні.