16 жовтня у Варшаві та інших польських містах зібралися тисячі протестуваль_ниць, аби виразити незгоду із криміналізацією сексуальної освіти. На протестах, які зокрема були організовані феміністським рухом «Загальнопольський страйк жінок» (Ogólnopolski Strajk Kobiet), активіст_ки тримали плакати з написами «Освіта захищає від насильства» і «Заборона сексуальної освіти є зґвалтуванням», а гаслом протестів стало «Осінь Середньовіччя — хочемо освіти, а не індоктринації». Причиною протестних акцій стало те, що у той самий день 243 депутат_ки Сейму підтримали громадський проект зміни до Кримінального кодексу, відомого під маніпулятивною назвою «Стоп педофілії», що криміналізує сексуальну освіту в польських школах. «Стоп педофілії» (від фундації Pro — Prawo do życia) — це також назва ультракатолицької організації, яка і запропонувала проект. Проте захист дітей від примарної педофілії, яку нібито пропагує сексуальна освіта, є лише прикриттям для ще більшого обмеження прав людини у Польщі правими політичними силами. Не дивує той факт, що більшість тих, хто підтримали скандальний законопроект, представляють праву партію «Право і Справедливість» (Prawo i Sprawiedliwość, PiS). На останніх виборах у Польщі, що відбулися 13 жовтня, «Право і Справедливість» знову здобули більшість у Сеймі, проте втратили голоси у Сенаті, що дає надію на те, що законопроект «Стоп педофілії» все ж не буде остаточно прийнято.
У Польщі з 2009 року предмет «Навчання для сімейного життя», який містить елементи сексуальної освіти, є обов’язковою частиною шкільної програми і має викладатися 14 годин на рік з п’ятого класу. Проте викладання сексуальної освіти в межах цього предмету було визнане неефективним, а підготовка вчитель_ок — недостатньою. Замість того щоб покращити рівень викладання сексуальної освіти у школі, польські депутат_ки вирішили вдатися до радикальних заходів і підтримати громадський законопроект, який криміналізує сексуальну освіту загалом, а її адвокат_ок робить потенційними злочинцями. Законопроект «Стоп педофілії» передбачає до 2 років ув’язнення за публічне пропагування або схвалення статевих контактів серед дітей і до 3 років ув’язнення за той самий «злочин», який відбудеться на території школи або іншого освітнього закладу. Водночас депутат_ки «ПіС» наголошують на збільшенні строку до 5 років ув’язнення за сексуальну освіту на території школи.
У законопроекті «Стоп педофілії» зазначено, що його метою є «легальний захист дітей і молоді від сексуального розбещення і деморалізації, які розвиваються небезпечними темпами і стосуються тисячі наймолодших поляків завдяки так званій сексуальній “освіті”». На думку автор_ок законопроекту, сексуальна освіта (у самому документі терміни «освіта» й «освітяни» підкреслено беруться у лапки) пропагує серед учнівства гомосексуальність, мастурбацію й інші сексуальні дії, що не вкладаються у картину світу член_кинь організації «Стоп педофілії», а, отже, є неприпустимим для польської молоді. Крім того, у законопроекті яскраво описуються жахи сексуальної освіти у США і країнах Західної Європи, яка нібито впроваджувалась «особами, засудженими за злочини педофілії».
Звісно, автор_ки одіозного законопроекту не забувають згадати і про «ЛГБТ-лобі», яке, на їхню думку, є найбільш заангажованим середовищем у питаннях сексуальної освіти, а до того ж завдяки впровадженню сексуальної освіти прагне реалізувати власні «радикальні» політичні цілі, серед яких право на усиновлення дітей. Крім того, у проекті чітко прописано, що гомосексуальність є загрозливою для здоров’я дітей і молоді, а сексуальна освіта мало того, що знайомить учнівство з гомосексуальністю, так ще й представляє його у позитивному світлі. Очевидно, на думку організації «Стоп педофілії», представни_ці ЛГБТК+ спільноти вирішили вдатися до такої надскладної конспірації, як впровадження сексуальної освіти у школі, аби зазомбувати молодь «гей-пропагандою» і згодом остаточно знищити польську націю.
Автор_ки проекту «Стоп педофілії» серед результатів його прийняття називають розбудову тривалих і вірних шлюбних стосунків, зниження сексуальних психопатологій і суспільних патологій, які начебто провокуються ранніми сексуальними контактами, зменшення споживання порнографії серед дітей і молоді, до якої сексуальна освіта нібито формує залежність. До того ж автор_ки проекту наголошують на тому, що вони прагнуть захистити конституційно закріплені права дитини, які може «деморалізувати» сексуальна освіта. На думку спадає Російська Федерація, у якій з 2013 року існує адміністративна відповідальність за «пропаганду нетрадиційних сексуальних стосунків серед неповнолітніх», що також було введено нібито задля «захисту» прав неповнолітніх, хоча насправді спрямовувалось на обмеження прав та свобод і без того дискримінованої і маргіналізованої групи ЛГБТК+.
Загалом, у проекті «Стоп педофілії» бракує посилань на академічні дослідження щодо впливу сексуальної освіти на учнівство, автор_ки наводять дуже вибіркові факти з історії сексуальної освіти задля того, щоб продемонструвати тотожність гомосексуальності і педофілії, і цілеспрямовано використовують статистичні дані (наприклад, дані про вищі ризики інфікування ВІЛ серед гомосексуальних чоловіків подаються як доказ «нездоровості» гомосексуальності як такої), аби підтвердити свої аргументи про розбещення і деморалізацію молоді. До того ж ініціатор_ки проекту підкреслено негативно посилаються на «Стандарти сексуальної освіти у Європі», що були розроблені Всесвітньою організацією здоров’я і німецьким Федеральним центром медичної освіти, адже у головах консерватор_ок не вкладається той факт, що сексуальність і сексуальне життя є невід’ємною частиною досвіду майже кожної людини, навіть коли вона ще не входить до категорії 18+.
Сучасні дослідження, зокрема вже згадані «Стандарти сексуальної освіти у Європі» і «Міжнародне технічне керівництво із сексуальної освіти», які використовують доказовий підхід до сексуальної освіти, наголошують на важливості впровадження комплексної сексуальної освіти у школі. Комплексна сексуальна освіта надає молоді інформацію, що є прийнятною для специфічного віку і заснованою на наукових даних, як щодо сексуального і репродуктивного здоров’я, так і щодо питань стосунків, ґендеру, насильства і безпеки, здоров’я і добробуту, людського тіла тощо. Сексуальна освіта також розвиває практику прийняття поінформованих рішень щодо сексуального життя, а це може знижувати ризик ранніх вагітностей, що особливо актуально у Польщі, де у більшості випадків аборти заборонені і криміналізовані, а також сексуальних домагань і зґвалтувань. Крім того, сексуальна освіта може впливати на зниження ризику захворіти на ВІЛ або ІПСШ (інфекції, що передаються статевим шляхом) завдяки інформуванню про шляхи передачі цих захворювань і превентивні методи. Ініціатор_ки законопроекту «Стоп педофілії» дуже специфічно інтерпретують згадані дослідження і, звісно, роблять висновок про несумісність сексуальної освіти і здоров’я польської молоді.
У випадку, якщо громадський проект «Стоп педофілії» буде прийнято, теми сексуального і репродуктивного здоров’я, найімовірніше, стануть замовчуватися як серед вчительства, так і ширшого кола експерт_ок, журналіст_ок, активіст_ок. Наприклад, гінеколог_иня або психолог_иня, які розповідатимуть про нормальність мастурбації у підлітковому віці, матимуть всі шанси бути ув’язненими за таке неподобство. Поза законом також можуть опинитися громадські організації й ініціативи, які займаються сексуальною освітою без жодної державної підтримки, наприклад волонтерська Група Понтон, ініціатива Aborcyjny Dream Team, просвітницький проект Анни Рубік #sexedPL тощо.
Мабуть, єдиною «заслугою» польського законопроекту є те, що проблематика сексуальної освіти не замовчується і перебуває в публічному полі, тоді як в Україні публічних обговорень з цієї тематики майже не відбувається, а освітян_ок ніби влаштовує статус-кво, за якого у школі сексуальної освіти формально не існує, а в навчальних програмах накладене уявне табу на саме слово «секс».
В Україні попри відсутність окремого навчального предмету, який мав би назву «Сексуальна освіта», певні елементи сексуальної освіти містяться у навчальних програмах з «Біології», «Основ здоров’я», «Громадянської освіти». Але що казати про світле майбутнє нової української школи з комплексною сексуальною освітою, коли у деяких школах викладаються вибіркові предмети «духовно-морального спрямування» з промовистими назвами «Основи християнської етики», «Християнська етика в українській культурі», «Школа подружнього життя». Безперечно, ініціатор_кам польського законопроекту «Стоп педофілії» сподобалась би навчальна програма з «Основ християнської етики», у якій культивується «статева чистота», «статева стриманість», «праведна християнська родина», а романтичні стосунки існують виключно між «хлопчиками» і «дівчатками», водночас учнівство має «на основі біблійних прикладів обґрунтовувати загрозу одностатевого співжиття», а також усвідомлювати «проблеми, породжені статевою нестриманістю (еротоманія, статеві збочення, венеричні хвороби, СНІД, психічні розлади)». Не дивно, що при Міністерстві освіти і науки України діє Рада з питань співпраці з церквами та релігійними організаціями, яка може впливати на прийняття рішень у Міністерстві, зокрема з питань «виховання дітей, підлітків та молоді».
В Україні елементи сексуальної освіти ще не опинилися поза законом, а вчитель_кам «Основ здоров’я», які розповідають на уроках про контрацепцію замість того, щоб пропагувати практику утримання від сексуального життя, поки не загрожує кількарічне ув’язнення. Та незважаючи на це, українським політик_иням у сфері освіти варто було б звернути увагу на країни, які імплементують комплексну сексуальну освіту задля покращення рівня репродуктивного і сексуального здоров’я молоді, зокрема Швецію, Нідерланди, Норвегію. На жаль, ріст популярності правих сил як в українській, так і світовій політиці, а також вплив церкви і релігійних організацій на політичні рішення ставить під загрозу шанси на впровадження сексуальної освіти у шкільні програми. Ба більше — існує ризик «відкату» у тих країнах, де вона вже поступово впроваджувалась, як-от у Польщі. Проте активістський спротив і солідарність дають надію на те, що у Польщі сексуальна освіта принаймні залишатиметься легальною, а польським активіст_кам не доведеться влаштовувати акції на захист вчитель_ок, засуджених за «лобіювання» гомосексуальності.