Сьогодні зранку відбувся мітинг працівників заводу Coca-Cola, розташований за 30 кілометрів від Києва, біля села Велика Димерка. Члени профспілки підприємства вимагали підвищення зарплати на 100%, що відповідало б їхнім зарплатам на цьому ж підприємстві у 2013 році. 

«Купівельна спроможність працівників сьогодні майже наполовину нижча, ніж була у 2013 році», — говорить голова профспілки на «Кока-Кола Бевериджиз Україна» Сергій Рудницький. У 2018 та 2019 роках підвищення зарплати відбувалося, зокрема й завдяки тиску профспілки, але вона все одно не дотягує до довоєнного рівня. 

«У 2013 році зарплата оператора 6 розряду була 5700 гривень. Ще були бонуси, доплати за шкідливість. У результаті на руки ми могли отримати 900–1000 доларів. А зараз наша зарплата не перевищує 500 доларів», — пояснює Рудницький.

За словами голови профспілки, одразу після початку бойових дій на Сході адміністрація підприємства повідомила працівникам про скорочення продажів та звернулася з проханням перечекати складні часи. Тоді, говорить Сергій Рудницький, попри інфляцію, працівники пішли назустріч і не стали вимагати індексації. Сьогодні ж ситуація повторюється, і працівників знову просять не висувати вимог в умовах санітарної кризи. Але погоджуватися на таке вдруге у профспілці не готові, адже весь період карантину завод працював на повну потужність, а отже, ні про який спад виробництва не йдеться. 

«Ми вже вам не віримо. Настав час їм іти назустріч. На карантині ми працювали в штатному режимі. Зміни були постійно і безперервно. І вони вже заявили нам, що у 2020 році піднімати зарплати нам не будуть. З такими прибутками — це ганьба!» — обурюється Сергій.

Нарікають учасники акції й на брак діалогу з адміністрацією, яка, за їхніми словами, ігнорує вимоги профспілки, не йде на переговори і блокує підписання колективного договору. Замість цього менеджмент впроваджує «інноваційні» стратегії управління персоналом через «гейміфікацію», яку працівники називають «гонками». 

«У нас повернувся директор, який був у 2014–2015 роках. І у нього така стратегія, щоб включити працівників у гру та присвоїти кожному рейтинг. Якщо працівники будуть пропнувати якісь покращення, брати участь у якихось проєктах, окрім своїх посадових обов’язків, то їхній рейтинг буде рости. У нас тепер доска така велика стоїть — авторалі з дорожкою, і він машинки з іменами працівників переставляє. Хто кого переганяє. Але, вибачте, ми не ігромани. Ми не для цього приходимо на роботу, щоб в іграшки грать».

Після двох годин під сонцем мітинг закінчується, але члени профспілки говорять, що акція лише попереджувальна, і обіцяють зробити її регулярною, аж поки керівництво не сяде за стіл переговорів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.