Дніпровський металургійний завод — найстаріше металургійне підприємство Дніпра. За 133 роки існування воно встигло обрости житловими масивами, але досі суттєво не модернізувалося. Тепер промисловий гігант димить просто посеред мільйонного міста, щороку викидаючи у повітря тонни забруднюючих речовин. З вимогами екологізації підприємства біля музею заводу зібралася акція «Петровка, фільтруй або йди в трубу», яку організувала громадська організація Save Dnipro.
Аліна Стаменова відвідала акцію, що пройшла 22 грудня, та дізналася, як заводи отримують дозволи на викиди, а в Україні вимірюють забрудненість повітря і дбають про зменшення забруднення довкілля, яке створюють великі підприємства.
— У нас давно на белых подоконниках не было сажи — жирной такой, противной, — розповідає місцева мешканка Олена. Попри ранню годину та холод, вона прийшла до музею Дніпровського металургійного заводу (ДМЗ), або «Петровки», як його скорочено називають місцеві: до декомунізації підприємство мало назву «імені Петровського».
Тут проходять громадські слухання щодо дозволу ДМЗ на викиди шкідливих речовин в атмосферу та присвячена цьому акція, учасники якої вимагали від заводу екологізувати виробництво. Серед пропозицій — уловлення організованих і неорганізованих джерел викидів, автоматичний моніторинг на джерелах викидів і в межах санітарної зони, організація системи пригнічення пилу, озеленення територій біля заводу та інші вимоги з екологізації. Навесні цього року завод розпочав процедуру отримання нового дозволу після того, як екологічна інспекція виявила на заводі не інвентаризовані джерела — ті, які у минулих дозвільних документах не були зазначені.
— Когда «Петровка» не работала, особенно в 90-х, очень чистые были и окна, и подоконники. Людям, которые там работали, было тяжело, а нам дышалось легко, — додає Олена.
За даними обсерваторії імені Бориса Срезневського, Дніпро — один із лідерів за рівнем забрудненості повітря. В рейтингу за перше півріччя 2020 року місто опинилося на 4 місці за рівнем викидів, попереду — лише Маріуполь, Кам’янське й Одеса. «Петровка» — друге в місті підприємство за обсягами викидів забруднюючих речовин у повітря.
Вимоги екологізувати заводи через шкідливі викиди лунають не лише у Дніпрі. Мітинги та пікети, присвячені модернізації підприємств, відбуваються, зокрема, в Харкові та Маріуполі.
— XXI век, пора очистные сооружения ставить. Если нет, то снести и построить новое, — зітхає Олена і підходить ближче до центра площі.
Тут розташовані колонки й екрани, на яких ведеться трансляція громадських слухань. Через карантинні обмеження до залу пустили лише 20 людей. Близько пів сотні учасників акції залишилися стежити за слуханнями через онлайн-трансляцію.
— Ось тут у бронзі відлитий робітник ДМЗ. Якби не сьогоднішній привід, можна було б усе роздивитися, але зараз треба відстояти наше з вами право дихати чистим повітрям, — долітають уривки трансляції з приміщення музею.
Планові та позапланові перевірки, які проводять через звернення громадян, фіксують порушення та перевищення дозволених ДМЗ викидів в атмосферу. Сам дозвіл на викиди завод отримує лише раз на сім років, сплачуючи за шкоду довкіллю екологічний податок — залежно від масштабів виробництва. Коли закінчується термін старого, підприємство надсилає запит в Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів на новий дозвіл, після чого має провести громадські слухання — їх анонсують в одній з міських газет.
— На жаль, ми навіть знаємо історії, коли підприємство повністю викуповувало наклад газети, і люди не дізнавалися про слухання, — говорить Ірина Черниш, активна темноволоса жінка у сірому береті, співзасновниця громадської організації Save Dnipro. — А далі 7 років законодавство не дозволяє тобі «влізти» в цей дозвіл і щось змінити.
Директор з корпоративних комунікацій ДМЗ Максим Мінюшкін запевняє: вони, як і потрібно, розміщували оголошення про отримання дозволу у ЗМІ, але зворотного зв’язку від громадськості тоді не отримали, тому і слухання не провели.
Учасники акції розгортають плакати: «Петровка, фільтруй або йди в трубу», «1887–2020 — Екологізація? Ні, не чули», «ДМЗ — офіційний спонсор твого раку легенів», «Знову все місто в трубу?». Неподалік від сцени, на якій, мабуть, іноді проходять урочисті заходи для робітників заводу, стоїть стіл із термосами, паперовими стаканчиками та кількома видами чаю на вибір. Крім чаю, тут можна взяти екземпляр документів із зауваженнями до ДМЗ. «Хто ще хоче підписати?» — звертається з-за столу дівчина в блакитній куртці. Пізніше усі підписані документи відносять до зали слухань.
— Такого немає, щоб у місті-мільойннику в центрі знаходилася ціла агломерація заводів. Цьому барахлу більше 130 років, коли воно будувалося, його робили за останнім словом європейської техніки, але за стільки років усе корозувалось, зносилося, норми на викиди змінились, а воно все те саме. Тільки місто збільшилося, і тепер воно просто охопило завод, — обурюється Ірина, відповідаючи на питання журналістів.
Люди обступають два газові обігрівачі, розтирають долоні, час від часу переминаючись з ноги на ногу. «Давайте, ребята, холодно пиздец», — журналістки підганяють операторів, щоб записати інтерв’ю з організаторами акції. За їхніми спинами — житловий будинок, за яким видніється верхівка труби. «Ой, гляньте, какая красота», — лунає з натовпу, коли з цієї ж труби вчергове вивалюється хмара чорного диму.
— Вы понимаете, для вас это просто рабочий процесс. Для нас это здоровье нас самих, и мы не получаем экономической выгоды от загрязнения вашим заводом. Скажите точную дату. Когда внедрят? — час від часу трансляція слухань обривається, і на екрані починає кружляти значок завантаження. — Значит, неизвестно, будет ли это вообще.
Кілька років тому схожа ситуація відбувалася з найбільшим забруднювачем Дніпра — Придніпровською ТЕС. Через громадські слухання, брифінги в парламенті, пікети, переговори з керівництвом ТЕС у Міністерстві захисту довкілля екоактивісти домоглися модернізації підприємства на майже 1 мільярд гривень. У 2019 році на 10-му енергоблоці Придніпровки встановили електрофільтр і запровадили моніторинг на санітарно-захисній зоні та модернізованих джерелах викидів. Незабаром фільтри мають з’явитися ще на двох енергоблоках ТЕС.
— Заводи в нас не є ініціаторами власних екологізацій, це завжди відбувається під тиском громади. Жодного разу я не чула, щоб завод сказав, що ми проводимо суттєву екологізацію самостійно. Зазвичай цьому передують акції та звернення людей. Як показують перевірки, підприємства порушують навіть ті дозволи, які в них є, — розповідає Ірина Черниш.
В Україні існує державний моніторинг якості повітря, який передбачає перелік А — рекомендовані речовини до вимірювання. Проте вимірюють не всі вказані там забруднювачі.
«На жаль, держава не виконує покладені на неї обов’язки і не вимірює всі речовини, зокрема дрібнодисперсний пил, який є особливо небезпечним. Коли ми працювали з Придніпровкою декілька років тому, досягли екологізації і хотіли подивитися, на скільки зменшується навантаження на повітря. Ми зрозуміли, що немає джерел інформації. Тоді розробили систему громадського моніторингу повітря, власне, недорогі станції, які вимірюють пил фракціями 2,5 і 10 мікрон», — закінчує пояснювати Ірина та йде стежити за онлайн-странсляцією слухань.
Дрібнодисперсний пил небезпечний тим, що подразнює слизові, легені й загалом не виводиться з організму, може викликати астму, інсульт, інфаркт, рак та інші захворювання легень. Зараз перевірити забрудненість атмосфери дрібнодисперсним пилом можна через систему громадського моніторингу SaveEcoBot. Вона збирає дані з усіх точок і генерує еко-мапу України. Так можна дізнаватися про стан повітря поруч із домом або офісом цілодобово та навіть встановити сповіщення на понаднормовий рівень забруднення.
Через годину після початку акції деякі учасники не витримують холоду і йдуть до станції «Металургів» — однієї з 6 станцій дніпровського метрополітену, який сполучає промзони міста з кількома житловими масивами. Більш витривалі учасники акції все ще гріються під «парасольками» газових обігрівачів.
— Я живу здесь, в этом доме, — Надія, жінка з сивим волоссям, вказує рукою на сусідню будівлю, — поэтому меня острее, чем кого-то другого, цепляет вопрос экологии. Мы здесь уже больше 20 лет и дышим этим воздухом. Посмотрите, производство сокращается, завод на мели, но постоянно травят, травят и травят, — говорить вона.
Під час слухань представники громадських організацій висловили пропозиції щодо екологізації виробництва та передали документи із зауваженнями від учасників акції. Рішення щодо надання ДМЗ дозволу на викиди ухвалюватиме Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, враховуючи пропозиції громади. Результати будуть відомі протягом кількох найближчих місяців.
До парапетів сцени, на яких деякі учасники акції підписують пропозиції до заводу, підходить жінка в довгій коричневій шубі. «Ой, а оце ви роздаєте документи на підпис? А можна й мені, а то там вже закінчилися?» — питає, поправляючи маску з ледь помітними слідами червоної помади, а трохи згодом додає: «Від раку легенів померла моя мама, для мене це дуже болюче питання. Ми тут будемо відстоювати наше право на життя».
Титульне фото: Александр Лаур. Джерело: «Інформатор»