З березня 2020 року в Україні зареєстровано 1,26 мільйона випадків захворювання на COVID-19, і стабілізувати ситуацію вдалося лише завдяки лікарям, які з готовністю дали відсіч пандемії та оперативно прийняли хворих. Проте чи надали допомогу самим медикам? Ще навесні МОЗ пообіцяло трьохсотвідсоткові надбавки за роботу з хворими на коронавірус та компенсації лікарям, які підхопили вірус на роботі. Однак чи справді всі медичні працівники та працівниці отримують обіцяні виплати?
Тетяна Клєвакіна поспілкувалася з двома медсестрами та фельдшеркою, щоб дізнатися, як відрізняється робота під час пандемії від звичайних буднів і чи отримали медики обіцяні урядом виплати.
Надбавки є, компенсації — ні
— Найбільша відмінність — навантаження та ставлення людей. Хвороба має симптоматику, відмінну від інших, вона впливає і на серцево-судинну систему, і на мозок, люди налякані. Це впливає і на їхню поведінку, і на нашу роботу, — каже Лариса Лепецька, медсестра Криворізької лікарні №16. До пандемії вона працювала в гастроентерологічному відділенні, проте зараз за наказом Обласного управління охорони здоров’ям їх відділення перекваліфікували на роботу з хворими на коронавірус, і людей з гастроентерологічними патологіями воно більше не приймає.
Адміністрацію та уряд пані Лариса хвалить:
— Обіцянки виконуються, ми дійсно отримуємо трьохсотвідсоткові премії, тому можна сказати, що на сьогодні медпрацівники задоволені заробітною платою і ризик вона виправдовує.
А ризик справді великий — з 18 лікарів у відділенні не хворіли лише двоє, попри велику кількість засобів захисту, адже не всі пацієнти завжди носять маски. До початку роботи з хворими кілька працівників криворізької лікарні звільнилися через страх захворіти, проте пані Лариса наголошує на тому, що жодного тиску з боку адміністрації не було — працювати лишилися лише ті, хто хотів.
— Масово не звільнялися. Нам ще з Радянського Союзу вбили в голову, що треба виконувати свій обов’язок перед людьми, — жартує медпрацівниця. — Ми розуміли, що рано чи пізно захворіємо, адже вірус передається повітряно-крапельним шляхом. Я не стала винятком: у мене був позитивний тест і потім 10 днів ізоляції, але обійшлося без пневмонії.
Проте попри позитивний тест, виплат жінка не отримала. Більш того, персонал навіть не повідомили про право на них:
— На сьогодні ми про компенсації за зараження коронавірусом на робочому місці нічого не знаємо. Були новини, що у Дніпропетровській області кожному медику, який постраждав від ковіду, виділять по 10 тисяч гривень. Документи ми передали, проте гроші ще не дійшли. Інша допомога начебто не передбачена.
Щоб довести, що ти захворів на роботі, потрібно дуже багато підтверджень — і від медсестер, наче, і, найголовніше, від самої людини, яка захворіла. У моєму випадку пацієнтка, яка мне заразила, померла без тесту на коронавірус з діагнозом «атипова пневмонія», а це ще один доказ проти мене. Навіть невідомо, чи гарантовані мені ті компенсації.
Виплати — утопія
— Наші справи жахливі, — зізнається Марія Денисенко, медсестра ковідного шпиталю. — Весь день у захисному костюмі, який не можна зняти — на обличчі навіть залишаються сліди від маски. Зміни напружені, інколи немає часу поїсти. Ти безперервно щось робиш: комусь міряєш температуру, комусь тиск — завжди коло людей. А їх все ще велика кількість.
Роботу у шпиталі пані Марія описує як надзвичайно важку.
— Хворих неймовірно багато, вони налякані, деякі не хочуть навіть визнавати, що у них симптоми коронавірусу. Потім звикають, особливо коли довго лікуються (а процес лікування може затягнутися).
У відповідь на питання про найбільшу складність пані Марія довго мовчить, а потім каже:
— Найскладніше — втрачати людей. Ми бачили, як помирали цілі сім’ї, батьки і діти, а дехто ходить без маски і каже, що це все вигадка, маніпуляція уряду.
Наявність трьохсотвідсоткових премій у лікарні та їх брак у шпиталі пояснюється тим, що задля виділення грошей для надбавок необхідно підписати пакет із НЗСУ. Лікарні, визнані готовими до прийняття хворих на коронавірус, мали таку можливість. Проте шпиталь таких пропозицій не отримував, адже це був екстрений, тимчасовий захід, а отже, підвищеної зарплати пані Марія не має — так і працює на звичайну ставку медсестри, яка й у часи до пандемії залишала бажати кращого.
— Виплати для нас — утопія, їх нема і, мабуть, вже не буде. Знаю, що деякі отримують, проте нам так не пощастило. На ковід хворіла, проте довести, що вірус підхопила саме на роботі, не змогла. Та й якби змогла, потім би адміністрація списала на те, що не використовувала всі засоби захисту, якими нас забезпечують, мені було б гірше.
Так само думає і сільська фельдшерка Оксана Гайова.
— Захворіла, коли оглядала жінку з пневмонією, тесту на коронавірус вона не дочекалась, померла. У мене ж тест був позитивний. Проте компенсацій я не отримала.
Найбільше пані Оксана бідкається через те, що довести факт передачі хвороби від пацієнта до лікаря майже неможливо.
— У нас багато лежачих хворих, яких через їхній стан неможливо доставити до лікарні. Доводиться оглядати їх вдома. А щоб довести, що ти захворів на роботі, потрібно дуже багато підтверджень — і від медсестер, наче, і, найголовніше, від самої людини, яка захворіла. У моєму випадку пацієнтка, яка мне заразила, померла без тесту на коронавірус з діагнозом «атипова пневмонія», а це ще один доказ проти мене. Навіть невідомо, чи гарантовані мені ті компенсації.
Право на компенсації
З усіма питаннями щодо компенсацій допоміг розібратися юрист Віталій Дудін.
— Виплати всім гарантовано законом №1105 про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (стаття 42), а саме працівникам комунальних та медичних державних установ — законом №1645 (стаття 39) про захист населення від інфекційних хвороб. За другим законом виплати більші — сім’я медика, що загинув, може отримати понад 1,5 мільйона гривень. Ковід є професійним захворюванням медиків та інших професій, які протидіють пандемії та борються з її наслідками.
Основним питанням залишилося питання доказів: чи це можливо?
— Звичайно, довести можна, скориставшись своїми правами, прописаними у Порядку №337, — розповідає юрист. — У поясненні необхідно наполягати на тому, що зараження відбулося на роботі. Посилити позицію можуть медицинські підтвердження того, що пацієнти, які контактували з медиком, хворіли на ковід. Презумпція професійного захворювання як така у нас не прописана, проте найвищий ризик підхоплення вірусу саме на роботі, а працедавець несе повну відповідальність за здорові умови праці. Задачу спрощує наявність надійного представника профспілки у комісії з розслідування. Звісно, працівник або його родичі не можуть вплинути на рішення комісії, але завжди можна надати важливі докази.
Також Віталій попередив:
— Адміністрація лікарень часто змушує заперечувати виробничий характер професійного захворювання, адже з закладу потім можна стягнути компенсацію за моральні збитки за незабезпечення умов охорони праці.
Завершує юрист запевненням:
— Виплати — ні в якому разі не формальність, а право, яке виходить із 46 статті Конституції України. Але треба розуміти, що за умов економії Фонд соціального страхування не буде давати виплат без належних доказів.
Стаття підготовлена за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні.