Інтерв’ю з Тетяною Безрук — правозахисницею із Криму, яка побувала на пунктах пропуску і спостерігала за ходом блокади.
Чи виправдана блокада Криму?
Чи доречне в дискусії про продовольчу блокаду Криму питання про виправданість? Чи виправданою є реакція на репресії активістів, що не визнають анексію Криму, або тих, хто говорить про права людини, або ж тих, хто не є політично активним, але його приналежність до певної національності чи народності заздалегідь визначає його позицію? Блокада Криму — це одна із форм протесту. Проте на разі вона не сумісна з Законом «Про зону економічної торгівлі з Кримом».
Яка мета блокади? Яке місце в цих подіях займає держава й місцеві органи влади?
Головна мета акції — деокупація Криму, але є ще й короткострокові цілі, такі як звільнення політичних ув’язнених, припинення тих самих репресій, забезпечення вільної роботи правозахисних місій та журналістів.
Коли спостерігаєш за блокадою безпосередньо на місцях пропуску — Чонгар, Каланчак, Чаплинка — стає зрозуміло, що держава зреагувала на заклик кримських татар до блокади, бо на акції присутні представники і МВС, і СБУ, і, ясна річ, прикордонної служби. Проте всі учасники акції так само, як і спостерігачі, чекають на відкриту реакцію Президента.
Серед місцевої влади є чиновники, котрі застрягли десь далеко і не розуміють, що зараз відбувається. Їхні промови насичені гучними фразами про боротьбу, але водночас вони бояться сказати щось не те і втратити своє робоче місце.
Яке місце Меджлісу, «Правого сектору» та інших учасників блокади?
Голова Меджлісу Рефат Чубаров та Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв були одними з ініціаторів блокади. В день, коли я їхала з Новоолексіївки до Чонгара, поряд з мої автобусом стояли жінки — кримські татарки. І одна з них сказала: «У нас демократичний централізм», — що, в принципі, в багато чому пояснює ситуацію. І варто визнати, що саме Меджліс знову повернув тему Криму до наших з вами обговорень.
«Правий сектор», як і Автомайдан та батальйон «Херсон», виконують функцію охорони акції. Є багато активістів, які вбудовують блокаду до свого розпорядку дня.
Як блокада проявляється в повсякденному житті кримчан?
Мені важко відповідати на це питання, бо я не була в Криму. У мене немає довіри до кримських ЗМІ, бо я не впевнена, що вони можуть писати правду. Проте навіть деякі з них — наприклад, севастопольські онлайн-видання — пишуть про підготовку до акції заздалегідь, про те, що ринок баштанних культур та городини поки тільки український.
Чи впливає на блокаду фактично розпочата виборча кампанія?
Ні. Жодного кандидата на виборах до місцевих рад там не бачила, так само як і тих, хто міг би агітувати за них. Реакція на все це була б іншою, якби були парламентські вибори.
Хто і як піариться на цьому?
На блокаду приїжджали декілька депутатів від БЮТу й «Самопомочі», а також самовисуванці. Коли я спілкувалась із активістами чи тими, хто стоїть на КПП з цього приводу, у них не було довіри чи захвату такими приїздами. Блокада — це не інтерактив чи марші протесту, коли можна стати попереду колони з мегафоном, щоб тебе всі бачили. Продовольча блокада — це робота в полі в прямому сенсі цього слова, основне її завдання — контроль за проїздом на сполученнях материкової України та півострову.
Якщо блокада буде успішною, то від цього постраждають серед інших і проукраїнські жителі Криму, а також кримські татари. Що про це говорять організатори? Яка твоя думка про це?
В Криму буде обмежена кількість українських товарів. Успішність блокади — це припинення порушення прав людини на анексованій території. Мені поки видається малоймовірним, що продуктова блокада змусить Москву переглянути ставлення до теми громадянських свобод в анексованому Криму— адже це вирішують не маріонеткові кримські бюрократи. І проблема не у формі блокади чи в тому, що активісти щось робитимуть не так. Політика придушення, репресій та переслідувань була цілеспрямованою та спланованою.