Навчальна програма «Сімейні цінності» втратила надані їй раніше позитивні висновки комісії. Ініціатором цих дій по відношенню до науково-методичного посібника стало не Міністерство освіти та науки України, як може здатися на перший погляд. Те, що науковий посібник несе у собі величезний пласт дискримінаційних ідей, першими помітили користувачі соціальних мереж. За ними хвилю невдоволення підхопили українські ЗМІ, які просувають ідеї толерантності та гендерної рівності.

Що ж так обурило спільноту? З перших же сторінок посібника учням та ученицям загальноосвітніх шкіл у вельми категоричній формі подається інформація про те, що «сім’я, безумовно, потрібна кожному чоловіку і кожній жінці». Тобто навколо неповнолітнього формується така собі інформаційна бульбашка, в рамках якої родина — це тільки чоловік-дружина-діти. Думка про те, що у людини є свобода волі й вона вільна створювати чи не створювати родину, базуючись на власних бажаннях, прозвучала б надкрамольно для тих, хто затверджував таку навчальну програму.

Особисто мене найбільш за все зацікавив розділ «Міцність сім’ї». «Статева близькість — не лише гра і ритуал переходу в дорослий стан», — написано у посібнику з сімейних цінностей. І тут би сказати, що не кожна сексуальна близькість — свідоцтво про перехід у дорослий стан. Насильство над дитиною чи навіть інцест (аудиторія — школярі, пам’ятаємо ж?) аж ніяк не переведуть жертву насильства у дорослий стан. Чомусь про вік сексуальної згоди посібник теж промовчав, натомість порадував читачів та читачок відкриттям: «В українському фольклорі важко віднайти бодай натяк на меншовартість жінки стосовно чоловіка». Дуже дивно таке читати, враховуючи, що термін «покритка» широко використовували у минулих століттях. Цим словом зневажливо позначали жінку, яка мала позашлюбну дитину. При цьому батька дитини ні твори, ні народ особливо не звинувачували, наче за народження дитини відповідає лише сама жінка.

Багато написано про виявлення любові «через турботу, піклування, служіння партнеру. Вважається, що така форма історично в більшій мірі притаманна жінкам, ніж чоловікам». Звісно, якщо транслювати застарілі гендерні стереотипи, то ще дуже довгий час буде саме так і вважатися. Чомусь у посібнику ні слова не сказано про те, що ми живемо у світі, де існує контрацепція. Ситуація абсурдна: розповідати про важливість статевого життя посібник не забув, а про те, що наслідком його може бути вагітність, і не завжди бажана — якось змовчав.

Ні слова про те, що робити у випадку сімейного насильства. Як з боку батьків, так і з боку партнера чи партнерки. Тобто дівчина з такого курсу може винести одне: вона — потенційна служниця своєму чоловіку, бо такі риси як «дослідницька натура, лідерство, воля, фізична і моральна сила, рішучість» автори посібника маркують як чоловічі. На долю жінки полишається «краса, грація, чарівність, бажання всім подобатися». І сперечатися, згідно з посібником, жінці теж зась.

Лише під кінець розділу нарешті надається дефініція статевого акту. «Це парна активність, що не зводиться до “фізіологічної розрядки”, а передбачає відчуття гармонії, починаючи з тілесного “Я” і “не-Я” до досягнення стану “Ми”». Було б дуже цікаво дізнатись, з якого саме наукового джерела взялися роздуми  про «Я» і «не-Я». Ще гірше все склалося у посібнику з намаганнями заглибитися у філософію. «Сенс життя слід пережити, тобто утвердити свій спосіб життя як такий, що має сенс, розкриваючи свої найкращі чоловічі або жіночі якості». Тобто будь-який життєвий аспект зводиться до того, що все треба мислити через призму статі, вказаної у паспорті.

Звісно, радує реакція Міністра освіти і науки Лілії Гриневич, яка відправила «всі методичні посібники та робочі зошити, які йдуть разом з [програмою]» на ще один розгляд. Наказ про підвищення якості літератури такого плану готується. Чи буде він ефективнішим за лавиноподібні фейсбук-кампанії з протидії дискримінації? Час покаже.

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.