Переклала Руслана Козієнко

Яку ціну ми платимо за цивілізацію? Як вважає Вальтер Шейдел, професор історії та класичних мов у Стенфордському університеті, цивілізація, починаючи ще від кам’яної доби, дається нам коштом гострої економічної нерівності. Єдиним винятком, на його думку, є повномасштабне насильство: війни, пандемії, масові заворушення – лише подібним вибухам жорстокості вдавалося скоротити нерівність протягом тисячоліть.

“Майже повсюдно вірним є те, що насильство виявляється необхідним для забезпечення перерозподілу багатств, незалежно від того, про який відрізок часу йде мова”, – говорить Шейдел, підсумовуючи основну тезу своєї нещодавно опублікованої книги “Великий Урівнювач: насилля та історія нерівності від кам’яної доби до XXI сторіччя”.

Досліджуючи тривалі періоди історії людства, Шейдел зазначає, що “моменти великого урівнювання протягом історії не могли завжди викликатись однією і тією ж причиною, але мали спільні витоки: масове і жорстоке порушення встановленого порядку”.

Ця ідея пов’язана з книгою Тома Пікетті “Капітал у XXI столітті” (видана в 2013 році) – бестселером за версією New York Times, яким захоплюється Шейдел. Пікетті з’ясував, що “нерівність не зменшується сама собою, оскільки існує економічний розвиток, – говорить професор. – Його книга охоплює лишень 200 років і стверджує, що тільки насильницьке втручання зробило це можливим”.

Але Шейдел, який викладав студентам першого року навчання курс, присвячений довготривалій нерівності, хотів дізнатися, чи можливо застосувати подібний висновок до всієї історії. Заручившись допомогою свого асистента Ендрю Гренето (Andrew Granato), студента економічного факультету, він склав бібліографію з більш ніж 1000 найменувань. Результатом стала значних розмірів праця про зв’язок між нерівністю та миром, зв’язок, що бере свій початок у витоках людської цивілізації.

Створення подібної праці було непростим завданням. “Великий Урівнювач” ґрунтується, головним чином, на опублікованих дослідженнях інших істориків, що стало викликом для професора, намаганням “поєднати вкрай фрагментовані та спеціалізовані наукові дослідження, щоб створити єдину розповідь”.

Бувши знавцем Давнього Риму, Шейдел, однак, добре розуміє, що досучасні джерела обмежені, а деякі з них – хибні. Його обізнаність із нечисленністю древніх ресурсів добре підготувала його до поєдинку з надлишком сучасних, більш достовірних джерел.

“Сучасним економістам чи історикам було б складніше працювати з віддаленими періодами історії”, – говорить професор зі Стенфорда, особисто для якого, “як правило, легше мати справу з сучасними даними, оскільки вони є більш знайомими та краще вивченими”.

Невтішний погляд 

Шейдел свідомий власного песимізму стосовно вирішення проблеми нерівності. “Насправді, це може виявитися майже неможливим – повністю повернути навспак тенденцію концентрації прибутків у США й світі загалом”, – говорить він.

Поміж широкого спектра катастроф, що урівнюють суспільства, Шейдел виокремлює те, що він називає “чотирма вершниками”: масову мобілізацію або військовий стан, революційні перетворення, розпад держави та чуму.

Хрестоматійним прикладом масової мобілізації є Друга світова війна – конфлікт, у який було втягнуто багато розвинених країн і який, що є стрижневим для історика, “надзвичайно рівномірно скоротив нерівність”. За його словами, як і в Європі та Японії, “у США відбулося стрімке зростання податків, державне втручання в економіку з метою підтримки військового потенціалу та збільшення випуску військової продукції. Це спричинило перерозподіл ресурсів на користь робітників та зашкодило інтересам одного відсотка найбагатшого населення країни”.

Іншим “вершником” був у XIV столітті спалах бубонної чуми в Євразії. Якщо під час війни руйнування зачіпає все навколо, то пандемія подібних масштабів “винищує третину населення, але не пошкоджує матеріально-технічну базу, – говорить Вальтер Шейдел. – Внаслідок цього з’являється дефіцит робочої сили, зростають зарплати й зменшується розрив між багатими та бідними”.

Але коли вщухає чума, а кількість населення поступово збільшується, нерівність починає зростати наново. Незабаром широкі ряди суспільства виявляться знову позбавленими власних переваг, які, на думку Шейдела, стрімко повернуться до них після двох світових воєн XX століття.

Розпад держави також є вирішальним для історії нерівності. “Багаті отримують користь та прибуток від держави, і коли держави занепадають, це зачіпає кожного, але вони втрачають найбільше. Їх статки виявляються знищеними разом зі знищенням держави, як-от це сталося під час падіння цивілізації майя чи китайських династій”, – пояснює Вальтер Шейдел.

Чи можливі зміни?

Що стосується питання, чи стане колись зменшення нерівності можливим за мирних часів, Шейдел дає коротку відповідь: “Історія не визначає майбутнє. Все може змінитися, але зміни відбуваються повільно”.

“Недостатньо, щоб життя просто собі йшло своїм звичаєм. Ми повинні більше думати про те, як домогтися змін у сучасному світі”.

Мирний, позбавлений насильства спосіб подолання економічної нерівності може починатися з того, що Шейдел називає “усвідомленням історичного контексту, оскільки просто голосуючи на виборах за правих політиків, які обіцяють, що все буде добре, ми віддаємо перевагу виключно короткостроковим цілям”

Щодо тривалої перспективи, то Шейдел говорить, що “він не є прихильником війни, але повторюючи одні й ті ж старі ідеї, ми ігноруємо уроки історії. Має статися щось по-справжньому інноваційне та оригінальне, щоб дати життя довгостроковим змінам”.

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.