Після анексії Криму та початку війни на Донбасі головна претензія до росіян, які намагалися сказати, що не всі підтримують політику Путіна, виражалася у фразі: «Чому ж ви тоді нічого не робите?». Вже другий місяць у Москві та інших містах Росії відбуваються щотижневі масові протести, які напрочуд добре ілюструють, як працює репресивна машина російської держави та чому їй так важко протистояти.

Розділ перший, у якому опозиційним кандидатам у Московську думу відмовляють у реєстрації

Привід, який вивів на вулиці десятки тисяч людей, здається до смішного банальним: влада вирішила не допускати до виборів у Московську міську думу опозиційних кандидатів. Тобто йдеться навіть не про маніпуляції на виборах, а лише про можливість участі в цих виборах. Як це зробили?

Процедура подання своєї кандидатури у депутати Мосдуми така. Якщо ти кандидат від партії, представленої в Державній Думі, тебе висуває партія. Якщо ти незалежний кандидат або твоєї партії в Держдумі немає, ти мусиш збирати підписи — 3% від усіх виборців округу (це приблизно 5 тисяч підписів).

Цікаво, що путінська партія «Єдина Росія», популярність якої помітно впала за останні роки, офіційно не висунула жодного кандидата. Усі лояльні владі кандидати йдуть самовисуванцями, що, втім, не завадило їм отримати сумарно 800 мільйонів рублів (12 мільйонів доларів) на свої кампанії від фондів, пов’язаних із «Єдиною Росією».

Але повернімося до наших кандидатів. Центральна виборча комісія стала масово визнавати недійсними зібрані ними підписи. Технічно це зробити неважко: достатньо при перевірці даних замість «Іванюк» вбити в базу «Іваюнк» — і вуаля, людини, яка підписалася за кандидата, не існує. Додатковою офіційною версією став висновок закритих каліграфічних експертиз про фальсифікації підписів. Ще один засіб — дивовижне зникнення підписів. Наприклад, кандидат Константин Янкаускас здав 4808 підписів, а після перевірки їх лишилося 4785 — непрохідна кількість.

Оскільки юридичної процедури оскарження неприйняття підписів не існує, а на петиції, заяви публічних осіб та письмові звернення ЦВК ніяк не реагувала, люди почали виходити на вулиці. І тут російська репресивна машина показала себе у повній красі.

Розділ другий, у якому з’являється перша кримінальна справа

14 липня, після майже двотижневого мовчання ЦВК, незареєстровані кандидати оголошують зустріч із виборцями (дозволений формат передвиборчої агітації). У відповідь ЦВК називає зустріч неузгодженим (отже, незаконним) мітингом. На зустріч збираються 2 тисячі людей. Спочатку скандують «Допускай!», потім — «Росія без Путіна». Поліція затримує 39 осіб. Мінімум вісім із них побили, у трьох — струс мозку.

Поліція затримує Любов Соболь, юристку Фонду боротьби з корупцією, незареєстровану кандидатку до Московської міської думи на акції 14 липня. Фото: Вікторія Одіссонова, «Новая Газета»

На суботу, 27 липня, опозиція оголошує вже справжній мітинг. За три дні до цього Слідчий комітет розводить бурхливу діяльність. Пізно ввечері 24 липня поліція обшукує квартири кандидатів Дмитра Гудкова, Івана Жданова, Олександра Соловйова та муніципального депутата Миколу Баландіна. Політика Геннадія Гудкова та кандидаток Юлію Галяміну й Любов Соболь викликають на допити. Привід — кримінальна справа за статтею 141 КК РФ: «Перешкоджання здійсненню виборчих прав або роботі виборчих комісій». Це передбачає до 5 років ув’язнення.

У той самий день за заклики виходити на протестні акції арештують Олексія Навального та ще чотирьох активістів. Навальний отримує 30 діб, активісти — від 8 до 30.

За день до мітингу заводять адміністративну справу на 15 кандидатів, затримують Любов Соболь, обшукують квартири батьків та бабусі Янкаускаса, штаби Соболь, Жданова, Гудкова, Галяміної, Іллі Яшина. До Яшина приходять також і додому, після обшуку його затримують.

Розділ третій, у якому москвичі протестують, а опозиційні кандидати сидять

У день мітингу 27 липня центр міста перекритий рядами поліції та Росгвардії. За три години до початку мітингу — перший затриманий: дизайнер Константин Коновалов, автор логотипу московського метро, невдало вийшов на пробіжку неподалік від мерії Москви. Його повалили на землю і зламали ногу.

Мітинг 27 липня. Фото: Євгеній Фельдман для «Медузы»

До початку акції затримують чотирьох незалежних кандидатів у Московську думу: Івана Жданова, Дмитра Гудкова, Юлію Галяміну, Любов Соболь. Деяких із них випускають і через кілька годин затримують знову. Під час акції поліція вривається в студію «Навальный LIVE», зриває пряму трансляцію мітингу, затримує ведучого Володимира Мілова.

Всього 27 липня виходять більше 20 тисяч людей (3500 за версією поліції). Затримують 1373 осіб — рекордну кількість за останні 7 років. Біля сотні протестувальників отримують травми при затриманні, деяких б’ють в автозаках. Щонайменше 256 лишають у відділеннях поліції на ніч. До затриманих довгий час не пускають адвокатів, не дають їм зателефонувати родичам, не забезпечують спальними місцями. Мінімум у 12 відділеннях поліції не передають їжу і воду. Не відпускають додому жінок, у яких є діти молодше 14 років, — це порушення і суперечить статті 3.9 КоАП.

Затриманих судять за статтею про порушення правил участі в акції. Згідно з даними на 19 серпня, 197 затриманих отримали штрафи загальною сумою 3 мільйони 189 тисяч рублів (майже 48 тисяч доларів). 59 осіб заарештовано строком від 3 до 30 діб. Серед них Володимир Мілов, опозиційний політик та ведучий програми «Де гроші?» на YouTube-каналі «Навальный LIVE», незареєстровані кандидати: Дмитро Гудков, Олександр Соловйов, Константин Янкаускас, Юлія Галяміна.

Наслідки 27 липня не зупиняють протести. У наступну суботу в центрі Москви 1001 затриманий. Кількість учасників порахувати важко, тому що люди йшли ходою, але за формулою правозахисної організації «ОВД-Инфо» на масових мітингах приблизна кількість присутніх дорівнює кількості затриманих, помноженій на 20. Виходить приблизно 20 тисяч. За даними поліції — 1500.

Ще через тиждень, 10 серпня, незалежна організація «Белый счетчик» нараховує 60 тисяч протестувальників (поліція звітує про 20 тисяч). Підключаються інші міста: акції солідарності проходять у 40 містах Росії.

Мітинг 10 серпня. Фото: Євгеній Фельдман для «Медузы»

Опозиційні кандидати все ще сидять. Схоже, що їх не збираються випускати аж до виборів 8 вересня. Юлія Галяміна відбула свої 10 діб, одразу після виходу зі спецприймальника її заарештували ще на 15, а по їх завершенню ще на 10. Після відсиджених 7 діб Константину Янкаускасу дали ще 10, а після них заарештували втретє — на 9 діб. Ілля Яшин за місяць отримав уже чотири 10-денні арешти. Про правдоподібні приводи, розслідування й докази провини давно вже не йдеться.

Розділ четвертий, у якому ціна справедливості — в’язниця

30 липня Слідчий комітет заявив, що на неузгодженій акції 27 липня мали місце «масові заворушення» та порушив кримінальну справу. За два тижні фігурантами стали 14 осіб. Серед них студент Єгор Жуков, який, згідно зі звинуваченням, «робив жести направо» (намагався вивести натовп із проїжджої частини), менеджер Сергій Абаничев — кинув в поліцейського паперовим стаканчиком, актор Павел Абаничев — при його затриманні співробітник Росгвардії вивихнув руку, Сергій Фомін — координував натовп (за його словами, виводив людей з оточення поліції).

За версією КК, масові заворушення — це події, які супроводжуються насильством, погромами, підпалами, знищенням майна, застосуванням зброї, вибухових пристроїв, вибухових, отруйних або інших речовин і предметів, які становлять небезпеку для оточуючих, а також наданням збройного опору представникам влади. Нічого такого на акції не було. Попри неконкретність звинувачень та відсутність доказів, більшість фігурантів справи відправили у СІЗО. Їм загрожує до 15 років ув’язнення.

Справа про «масові заворушення» — вже знайомий сценарій для російських активістів. У 2012 році СК порушив справу про масові заворушення і насильство стосовно представників влади після зіткнень на Болотній площі між поліцією та учасниками протестного руху проти фальсифікацій на виборах. Фігурантами справи стали понад 30 осіб, більшість із них отримали реальні строки. Не дивно, що розслідування «масових заворушень» очолив той самий слідчий, який 7 років тому вів «болотну справу».

Мітинг 27 липня. Фото: Євгеній Фельдман для «Медузы»

Альтернатива «масовим заворушенням» — так звана «дадінська» стаття про неодноразові порушення порядку проведення публічних заходів (на честь першого засудженого за нею активіста Ільдара Дадіна). Сенс полягає ось у чому: якщо протягом півроку вас тричі судили за адміністративно статтею про порушення на акціях, ще одне порушення стає приводом відкрити кримінальну справу. Покарання передбачає до 5 років позбавлення свободи. Статтю ввели у 2014 році на хвилі посилення законодавчих заходів стосовно мітингів — протестні рухи вирішили блокувати у зачатку. «Дадінську» статтю використали проти затриманого 10 серпня Константина Котова. Слідство завершили у нечувано короткі строки — за два дні, тож про адекватне розслідування: докази, свідків, доведення провини годі й говорити.

Ще одну кримінальну справу відкрили проти Фонду боротьби з корупцією, який очолює Олексій Навальний: 3 серпня СК запідозрив фонд у «відмиванні коштів», до того ж одразу одного мільярда рублів (15 мільйонів доларів). Поліція провела обшуки у Фонді та у співробітників і заморозила рахунки ФБК.

Розділ п’ятий, у якому репресивна машина працює на повну

Мета репресивної машини — зробити так, щоб кошт участі у протесті став непомірно високим. Проїхатися в автозаку, витратити день у відділенні поліції та заплатити 10 тисяч штрафу — неважко. Отримати струс мозку, просидіти у поліції 2 доби і вирушити на 15 діб арешту — вже незрівнянно тяжче. Ще гірше — знати, що покарання не обмежиться встановленою мірою (відсидів і вільний), а в будь-який момент може бути продовжене.

Розплата за участь у протестах не обмежується перебуванням у камерах та судах, а перетікає у повсякденне життя і сповнює його відчуттям постійної небезпеки: і за себе, і за своїх рідних. Поліція, судді, прокурори і навіть транспортні відомства роблять для цього все можливе.

Мабуть, найтяжчий удар прийшовся на родину Дмитра та Ольги Проказових, які прийшли на акцію 27 липня з дитиною і на якийсь час передали малюка його дядькові та хрещеному батькові Сергію Фоміну — фігуранту справи про масові заворушення. Прокуратура висунула вимогу позбавити подружжя батьківських прав. Йдеться одразу про дві статті карного кодексу: залишення в небезпеці (125 ст. КК) та невиконання обов’язків з виховання неповнолітнього (156 ст. КК).

Поліція приходить додому до затриманих на акціях і проводить «роз‘яснювальні бесіди». У деяких випадках це супроводжується погрозами, намаганням вибити двері чи абсолютно незаконними (без ордеру) обшуками.

Федеральна служба судових приставів сумлінно порахувала борги протестувальників. Набралося у сумі 26 мільйонів, в основному — кредити. Пристави обійшли квартири затриманих 27 липня, щоб скласти акти опису та арешту майна.

Співробітники військових комісаріатів вираховують «уклоністів» серед затриманих 27 липня. Знайшли 134 чоловіків. На 16 із них можуть завести кримінальну справу за статтею 328 КК (ухилення від військової служби).

Відомий українським студентам часів Майдану прийом — погроза від ректорів відрахувати учасників акції з університетів. Такими погрозами вже відзначилися ректори Російського державного гуманітарного університету та Московського педагогічного університету.

Компанії-перевізники «Мосгортранс» та «Автомобільні дороги» подали проти опозиції позови сумарно на 12,7 мільйона рублів за те, що активісти перекрили дорогу та перешкоджали роботі громадського транспорту. Деякі маршрути, згадані в документах, пролягають на території, де мітингу й близько не було.

Телефонні оператори відключали мобільний інтернет в центрі Москви під час мітингів за вимогою силових відомств.

До прямих методів боротьби з протестами (тих, що загрожують життю, безпеці та матеріальному становищу учасників акцій, як-то побиття, арешти і штрафи) додаються ще непрямі: інформаційна пропаганда, організація розважальних заходів паралельно з мітингом. Давня практика поліції — занижувати кількість протестувальників. У середньому цифри МВС відрізняються від показників незалежної організації з підрахунку учасників акцій «Белый счетчик» на 60%. Державні телеканали та друковані медіа використовують виключно дані поліції — якщо взагалі присвячують сюжети подіям у центрі Москви. У більшості випадків під час мітингів державні канали транслюють репортажі з наспіх організованих фестивалів або новини про рух «жовтих жилетів» у Франції.

Розділ останній, у якому не все так погано

Порушення Конституції, використання спецназу з дубинками проти беззбройних людей, конвеєрні суди, які не залишають шансів на виправдання, тортурні умови в автозаках та відділеннях поліції — все це в історії російських (та й не тільки російських) протестів не новина.

У протестах 2019 року з’явилася неочевидна для зовнішнього ока, але надзвичайно важлива сюжетна лінія: цього разу ми маємо справу з повноцінним протистоянням силової структури правозахисній. Під час затримань на протестах 2011 року по всій Москві було важко знайти 2–3 адвокатів, а самі затримані не розуміли, як поводитися в поліції. Зараз за проведенням мітингу стежать півсотні адвокатів, готових виїхати слідом за автозаками. Інструкції про те, як поводитися при затриманні і на що має права поліція, є у вигляді карток, списків, мультфільмів, ботів.

Головний координатор допомоги затриманим — портал «ОВД-Инфо». Через гарячу лінію та телеграм-бот волонтери проекту збирають всю інформацію про кількість затриманих, час, який вони проводять в автозаках та відділеннях поліції, порушення, яких припускаються силовики. Вони ж координують адвокатів та захисників на суди.

Адвокатську допомогу надають юридична служба «Апология протеста», проект юридичної підтримки політичних переслідуваних «Правозащита Открытки», фонд захисту громадянських прав «Общественный вердикт», об’єднання адвокатів «Агора». Адвокати супроводжують учасників акцій в ОВС, захищають їх у судах, допомагають подавати апеляції та позови до ЄСПЛ. Все — безкоштовно для активістів.

Проект «Передачи» координує передачу затриманим їжі, води і необхідних гігієнічних засобів. Люди, які готові допомогти, можуть дізнатися, скільки людей у найближчому до них ОВС, як туди потрапити, що саме потрібно привезти.

Учасники протестної групи «Бессрочка» організували бот медичної допомоги. Йому можна повідомити про травму, попросити про термінову медичну допомогу або дистанційно проконсультуватися з лікарем.

Студентський журнал DOXA запустив службу підтримки студентів та викладачів університетів DOXA_ovd.

Чи може ця маленька правозахисна коаліція протистояти великій машині, у якій поліція та ОМОН, прокурори й судді, пристави та військомати? Наразі сил вистачає на те, щоб передбачити удари та мінімізувати збитки, але аж ніяк не на повноцінне протистояння.

І йдеться не про те, що суспільство інертне чи надто промите телевізійною пропагандою — в Україні 2014 року «Інтер» теж розповідав про двох з половиною людей на Майдані. Але у тодішньому Києві була важлива особливість: влада припускалася однієї помилки за другою. Починаючи з розгону 30 листопада, який спровокував тисячі людей об’єднатися вже не за євроінтеграцію, але проти влади взагалі, і закінчуючи диктаторськими законами 16 січня, які лише роздраконили натовп.

Російська влада подібних помилок поки що не допускає. Наразі вони на крок попереду: із заздалегідь прийнятим законодавством проти мітингів, із заздалегідь захопленими політичними в’язнями, із заздалегідь проведеними обшуками і кинутими за ґрати опозиціонерами.

У всіх, хто намагається боротися проти системи у цій дуже великій країні, дуже маленькі перемоги. Вдалося добитися, щоб в ОВС пропустили адвоката? Перемога. Вдалося передати затриманим воду? Перемога. Вдалося колективно зібрати штраф 150 тисяч на одну людину? Перемога. Великих перемог поки що бути не може.

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.