Переклав Андрій Рєпа

У Франції під тиском лобістських мереж роботодавців у 2011 році був ухвалений закон, що передбачав майже паритетну присутність жінок у складі рад директорів великих французьких компаній. Відтоді вплив бізнес-леді на уряд відчутно зріс, а вага феміністичних організацій підупала, даючи змогу транснаціональним корпораціям покращити свій імідж за рахунок «фемінізму», хоч у реальності вони не надто турбуються про права своїх робітниць.

Коли Емманюель Макрон ішов до влади, під час президентської кампанії 2 грудня 2016 року його запросили на Women’s Forum for the Economy and Society (WF). Там він бадьорою англійською мовою виголосив свою програму рівності жінок і чоловіків: «Надати жінкам можливість взяти на себе лідерство в бізнесі та політиці абсолютно необхідно!» У залі більшість присутніх становили жінки-бізнесменки та жінки-політикині. Вперше за одинадцять років свого існування Жіночий форум, який журналісти нарекли «Жіночим Давосом», запросив до себе кандидата на президентський пост. А через менш як три тижні двоє з очільниць форуму підписали заяву на підтримку колишнього міністра економіки: «Жінки за Макрона» (Elles marchent).

Від моменту заснування у 2005 році «Жіночий Давос» набув значного впливу. Щорічно цей захід об’єднує численні організації та мережі, які займаються питанням доступу жінок до лідерських позицій та керівних посад у комерційних і державних структурах. 

Цей «ринковий фемінізм», за висловом соціологині Софі Пошич1Sophie Pochic, «Féminisme de marché et égalité élitiste?», в кн.: Margaret Maruani (dir.), Je travaille, donc je suis. Perspectives … Continue reading, голосно заявив про себе у Франції на початку 2000-х. Виник він у США епохи 1980-х і був імпортований до Західної Європи місцевими дочірніми компаніями американських транснаціональних корпорацій. «У Сполучених Штатах цей альянс цілком природний, – пояснює нам Франсуаза Пік, історикиня, соціологиня фемінізму і колишня активістка Руху за звільнення жінок (MLF). – Оскільки система капіталістична, то фінанси добувають за принципом “на живця”. Акції організовують завдяки фандрейзингу або за сприяння великих фондів». Якщо 2007 року у Франції налічувалася якась неповна сотня таких мереж, які обстоювали доступ жінок до вищих посад2Emmanuelle Gagliardi et Wally Montay, Guide des clubs et réseaux au féminin, Le Cherche Midi, Paris, 2007., то сьогодні, за даними Cercle InterElles3Valérie Lion, «Entreprises: relever le pari des réseaux féminins», L’Express, Paris, 18 janvier 2019., їх вже понад півтисячі. Клуб, який був заснований у 2001 році жінками з правління France Télécom, IBM-France, Schlumberger, GE Healthcare, «дає змогу обмінюватися корисним досвідом; водночас він пропонує місце для комунікації, щоб жінки могли отримати доступ до керівних посад, а також дає більшу видимість для транснаціональних корпорацій», – коментує Софі Пошич.

«Моніторинг», «нетворкінг» і «менторство» 

Першою значною перемогою їхнього лобізму стало ухвалення у 2011 році закону Копе-Циммермана. Згідно з цим законом, компанії — як приватні, так і державні, — що налічують більше п’ятиста постійних співробітників і з оборотом не менше 500 мільйонів євро, повинні мати в керівництві не менше 40% представництва обох статей у керівному складі. Це не обов’язково розповсюджується на виконавчий та управлінський комітети: хоча саме ці органи володіють реальними повноваженнями з ухвалення рішень, у 2019 році вони налічували всього 17,9% жінок4Laurence Boisseau, «La France championne du monde de la féminisation des conseils d’administration», Les Échos, Paris, 7 mars 2019.. Крім того, Engie залишається єдиною компанією у фонді найбагатших корпорацій CAC-40, яку очолює жінка (Катрін МакГрегор змінить на цій посаді Ізабель Кошер). Але менше з тим: Франція залишається однією з небагатьох країн (крім Норвегії в 2003-му та Італії у 2011 році, а ще Каліфорнії у 2018 році), де ратифіковано такі квоти. Тож вона користується перевагами високого рівня фемінізації в радах директорів потужних компаній: він зріс від 8,5% у 2007-му до 43,6% у 2019 році5Ibid.

Фемінізм, який піднімає на свої стяги еліта, – явище не нове: від суфражисток, які з 1903 року боролися за виборче право жінок, до міністерки Сімони Вейль, не забуваючи про журналістку й авторку Юбертіну Оклер, він супроводжував усі основні віхи і здобутки в питанні гендерної рівності: «В історії фемінізму завжди були представниці заможних верств, – зазначає Франсуаза Пік. – Віддавна між кількома різними течіями відбувалося протистояння, навіть зіткнення. Ще в XIX столітті цих жінок критикували за їхню буржуазність, за те, що вони прагнули скористатися привілеями свого класу. Деякі з них не хотіли мати нічого спільного з соціальними рухами. Вони не бажали об’єднуватися з феміністичними фракціями робітничих профспілок, які виступали за соціалістичний альянс. Але тоді це були здебільшого маргінальні інтелектуалки, які писали або ставали на позиції проти рабства».

Немовби для того, щоб запобігти будь-якій асоціації з «радикальними» феміністичними чи профспілковими організаціями, засновниця Жіночого форуму пані Од де Тюен визначає його як «комерційний саміт на кшталт Давоса». Щороку фонд користується спонсорською підтримкою таких компаній, як Engie, McKinsey, Sodexo і Renault, колишній президент якої Карлос Гон був одним із перших його ентузіастів, а компанія-організатор форуму Wefcos оголосила про оборот у 6,6 млн євро в 2019 році. Зауважимо, що ціна вхідного білету на два-три дні зустрічей і конференцій коливається від 3000 до 4000 євро, що помножуються на одну-дві тисячі учасників.

Ця бізнес-модель надихнула й інші організації, які виплітають мережу дедалі сильнішого підприємницького фемінізму. Digital Women’s Days, які регулярно проходять за сприяння Жіночого форуму, займаються промоцією цифрових стартапів. Це «нові героїні», як висловлюється співзасновниця Дельфіна Ремі-Бутанг, яка може розраховувати на фінансову підтримку компаній Total, Orange і L’Oréal, а також американських Google або Microsoft. «Ми – не якась там чергова організація, – уточнює вона, – а прибутковий бізнес». 

Головний аргумент на захист доступу жінок до керівних посад полягає в тому, що гендерна рівність принесе економічні вигоди для компаній і посприяє економічному зростанню загалом. За словами Бориса Янічека, колишнього керівника L’Oréal і співголови «Клубу ХХІ століття», який лобіює різноманіття на робочих місцях, рівність має «реальну економічну вартість». Для прикладу, він вітає рішення банку Goldman Sachs з червня 2020 року не підтримувати на фондовому ринку ті компанії, в раді директорів яких немає хоча б однієї жінки або особи, яка «представляє різноманіття». «Це не альтруїзм або соціальна відповідальність корпорацій, – запевняє він. – Тема жінок тісно пов’язана з темою виробничих цінностей. У компаніях, де лідерами стають жінки або люди різного походження, валоризація зростає на 44% за чотири роки порівняно з 13% в інших компаніях».

Цю тезу підхопили великі консалтингові фірми, такі як Ernst & Young або McKinsey, відстоюючи ідею, мовляв, «рівність – це добре для ринку, а ринок – для рівності», – пояснює Софі Пошич. McKinsey щороку намагається показати це у своєму дослідженні «Жінки мають значення» (Women Matter), що публікується у партнерстві з Жіночим форумом. Вони дають рекомендації, як поширювати певні стандартні методи для всіх країн, для приватних і державних установ: моніторинг (відстеження кількісних показників), нетворкінг (створення мереж жінок-менеджерок), менторство (індивідуальна підтримка і супровід) тощо. Софі Пошич зазначає: «Ця риторика заохочує індивідуалізований та вибірковий підхід, корисний для меншості співробітниць або підприємниць, для тих, які мають “потенціал”, “талант” або “перевагу” і яких розглядають окремо від маси звичайних робітниць». 

Після успіху закону Копе-Циммермана увага влади до організацій лідерок і керівниць тільки посилилася. Але ці мережі тріумфують вже за президентства Макрона. На Жіночий форум були запрошені кілька членкинь з його уряду, зокрема колишня міністерка праці Мюріель Пеніко та Аньєс Паньє-Рюнаше – теперішня міністерка, що відповідає за промисловість, а також Астрід Паносян, співзасновниця партії Макрона «Вперед, Республіка!». У жовтні 2019 року пані Марлен Ш’яппа і пан Седрік О, на той час секретарі, відповідно, з питань гендерної рівності та цифрових технологій, звернулися до директорки Жіночого форуму К’ярри Корацци з місією скласти доповідь на тему «Жінки в основі економіки: Франція – піонер жіночого лідерства в мінливому світі». Доповідь було представлено в лютому 2020-го і вона переважно спиралася на роботу стратегічних комітетів форуму: «Жінки і клімат» (за сприяння банку BNP Paribas), «Жінки і доступ до здоров’я» (за фінансової підтримки AXA Group), «Жінки та штучний інтелект» (спонсорство Microsoft). «Це питання справедливості та рівноправності, але також і економічних показників: до 2025 року [у світі] можна створити 240 мільйонів робочих місць і додати 28 трильйонів доларів до ВВП, якщо жінки та чоловіки будуть представлені рівною мірою», – сказано в цьому документі, який має стати підґрунтям для ухвалення законопроєкту про економічну емансипацію жінок, які залишаються в невизначеному становищі. З двадцяти восьми стратегічних пунктів більшість пов’язані з доступом до кар’єри у сфері технологій і наук, встановленням квот, доступом до грантів або створенням стипендій для найкращих. Наявні тільки дві згадки про рівну оплату праці і пункт про підтримку продовження відпустки для догляду за дитиною. Цей останній пункт тим часом уже реалізовується, бо тривалість відпустки має подвоїтися з чотирнадцяти до двадцяти восьми днів з 1 липня 2021 року. 

Така «вибіркова спорідненість» мереж жінок-керівниць і людей Макрона допомогла маргіналізувати робітничі профспілки в питанні професійної рівності. У 2018 році уряд замовив експертизу у Сільвії Лейр, керівниці кадрового відділу Schneider Electric. Міністерка праці пані Пеніко попросила її визначити можливість програмного забезпечення для оцінки нерівності в оплаті праці. Завдяки її доповіді з’явився індекс професійної рівності, включений у закон 2018 року про свободу вибору свого професійного майбутнього. За словами Пошич, ефективність цього інструменту, охарактеризованого урядом як «вирішальний», доволі відносна: «Цей індекс показує кількість жінок у десяти найбільш високооплачуваних компаніях, попри брак підвищення заробітної плати після повернення з декрету, різницю в заробітній платі для однієї професійної групи тощо. Фактично, це синтез раніше наявних правових показників». Крім того, профспілки та дослідники піддали критиці метод розрахунку розриву в оплаті праці. «Деякі структурні чинники розриву в оплаті праці випадають з поля зору індексу: взагалі не враховано розрив у робочому часі, сукупний розрив у кар’єрі і знецінення переважно жіночих робочих місць», – сказано в прес-релізі Загальної конфедерації праці (CGT).

«Публікувати фотографію Анни Мео було б ризиковано»

Оточивши себе експертками від бізнесу і вищого керівництва приватного сектору у розробці законопроєктів, урядова команда Макрона пориває з традиційними феміністичними організаціями. «У нас не було контактів з міністеркою гендерної рівності Марлен Ш’яппою півтора року, – згадує Каролін Де Аас, засновниця колективу #NousToutes. – Це змінилося тільки після маршу [проти гендерного і сексуального насилля в листопаді 2019 року], який зібрав 30 тисяч осіб». Марлін Бальдек, головна уповноважена Європейської асоціації проти насильства щодо жінок на роботі (AVFT), шкодує про зникнення «каналів зв’язку з державними органами з 2017 року». Сама пані Ш’яппа підтверджує розрив з «асоціаціями-сателітами Соціалістичної партії», уточнюючи при цьому, що субсидії для AVFT зберігаються: «Це політизована асоціація, пов’язана з лівими партіями. Я не пишу проєкти законів, віддаючи ручку людям, які стоять в опозиції до уряду», – дратується вона, коли ми запитали її про це. У відповідь Марлін Бальдек дивується: «На відміну від того, що думає пані міністерка, AVFT і я ніколи не були близькими до Соціалістичної або якої-небудь іншої партії». 

Для привернення уваги до себе мережі жінок-лідерок завжди мають у розпорядженні потужну підтримку медіа, близьких до їхньої політичної позиції. Відповідно, великі компанії, партнери, а інколи й рекламодавці цих ЗМІ купують для себе феміністичну вітрину. Так, «Давос для жінок» використовує інформаційні ресурси впливової піар-менеджерки Анн Мео, а також агентства Publicis6Ми використовуємо дані дисертації Маріон Раб’є «Жінки у бізнесі: внесок до … Continue reading. Щорічно форум отримує безкоштовне висвітлення від Figaro, журналів Elle, Challenges, Échos, La Tribune, які виступають медіапартнерами. Ця близькість призводить до певної витонченої цензури. Журналіст, який працював на одне з цих ЗМІ, розповів нам про телефонну розмову між автором-фрілансером і редакторкою: «Публікувати фотографію Анни Мео було б ризиковано, – сказала вона автору. – Вона дуже впливова. Вона знає всіх наших рекламодавців. Мене б звільнили, якби я почала її критикувати». 

Покращення іміджу L’Oréal, Axa та Renault

У тій самій редакції молода журналістка написала статтю про соціальну політику L’Oréal після того, як співробітниця компанії поскаржилася на дискримінацію внаслідок її вагітності. Представники бренду, другого рекламодавця ЗМІ, одразу звернулися до керівництва редакції з проханням внести зміни у статтю на сайті й опублікувати своє право на відповідь. Потім видання писатиме про компанію тільки в позитивному світлі. Косметична корпорація, підтримуючи фінансово і Жіночий форум, робить ставку на феміністичний імідж. Вона виступає партнером Консультативної ради з питань рівності між жінками і чоловіками, створеної 2019 року Великою сімкою за підтримки пані Ш’яппа. Вище керівництво Національної залізничної компанії Франції (SNCF) теж звернулося до журналістів тієї ж редакції навесні 2019 року. У розпал суспільних протестів проти реформи, яка мала віддати пасажирський транспорт для конкуренції, компанія замовила статтю, яка вихваляла її політику в питанні гендерної рівності. Навзамін – безкоштовні квитки на потяг для журналістів. 

Для цих ЗМІ промоція жінок-лідерок стала постійною темою, а також несподіваним фінансовим успіхом. Ось уже чотири роки премія Business with Attitude, організована журналом Madame Figaro, нагороджує жінок-підприємиць, які очолюють стартапи. На премію висувають близько сотні кандидаток, яких обирає редакція і журі, що складається здебільшого з керівників великих компаній – як-от цього року: La Poste, Accor, Oddo BHF, Engie, Google і Ernst & Young, не минаючи і публічний банк Bpifrance в особі Патріса Беґе. В обмін на фінансування або партнерство ці компанії заробляють собі добре ім’я, що може бути корисно для відвертання уваги від дражливих тем. Під час скандалу навколо Карлоса Гона7Колишній генеральний директор альянсу Renault-Nissan-Mitsubishi був арештований за численні … Continue reading у 2019 році представник Renault на святковому обіді з нагоди вручення премії виступив з промовою про непохитну підтримку справи жінок з боку автобудівної корпорації та її генерального директора.

Зі свого боку, журнал Elle запустив Elle Active – форум, присвячений місцю жінки у світі праці. На цьому форумі в 2019 році такі гості, як президентка Європейського Центрального банку Крістін Лаґард або CEO Axa-France Жак де Перетті, мали можливість викласти з трибуни своє бачення фемінізму поруч з такими організаціями, як Force Femmes, «Лабораторія рівності», Financi’Elles або InterElles. Біля стенда L’Oréal Paris учасницям форуму пропонували можливість нанести макіяж, щоб краще підкреслити важливість зовнішнього вигляду під час прийому на роботу. Присутня як спостерігачка Софі Пошич зазначає: «Заходи такого типу завдяки спонсорській підтримці бренду дають можливість газеті, яка перебуває в скрутному становищі, продовжувати існувати. Цей фінансовий аспект інколи буває важливіший за зміст дискусій. Оскільки захід безкоштовний, він допомагає популяризувати справу керівників бізнесу». 

Більшість покараних співробітниць

Якщо фемінізація сфер влади розвивається успішно, то в нижній частині піраміди, навпаки, станом на 2018 рік 78% робітників, які мали неповний робочий день, були жінками; майже кожна третя жінка перебуває в умовах часткової зайнятості8«Quelles sont les conditions d’emploi des salariés à temps partiel?», Dares Analyses, n° 025, Paris, août 2020.. Цей тип контракту переважає у значно фемінізованих професіях сфери обслуговування (прибирання, громадське харчування, торгівля, охорона здоров’я тощо). Що робити з цим розривом у політиці професійної рівності? Виходом з нестабільної ситуації пані Ремії-Бутанґ вважає підприємництво: «Багато жінок працюють на робочих місцях, які скоро зникнуть – наприклад, касирки. Цим жінкам потрібно допомогти здобути цифрові вміння». 

Цю позицію поділяють у Force Femmes. Асоціацію, створену у 2005 році приблизно навколо тих самих осіб, що й Жіночий форум, сьогодні очолює пані Веронік Моралі. За фінансової підтримки великих компаній волонтерки асоціації допомагають безробітним жінкам віком 45 років і старше знайти роботу або створити власну компанію. «Жінки з буржуазного середовища інколи використовують свою домінуючу позицію, щоб допомогти іншим жінкам, – аналізує Пік. – Межа між філантропією та певним типом феміністичного активізму часто буває тонкою». «Я не думаю, що фемінізація керівних прошарків автоматично стане важелем для професійної рівності», – більш рішуче говорить Маріон Раб’є, викладачка політології в університеті Мюлуза. Вона згадує одну постійну відвідувачку Жіночого форуму, з якою вона познайомилася у своїй роботі: вона скаржилася на двох своїх секретарок, які вийшли в декрет, і зізналася їй, що в майбутньому має намір наймати співробітниць старшого віку…

Ідеологічні преференції цих жінок спонукають їх підтримувати реформи, які завдають шкоди переважній більшості інших жінок. У вересні 2017 року до підписання трудового кодексу, схваленого пані Лоранс Парізо, колишньою керівницею Руху підприємців Франції (Medef), близько шістдесяти феміністичних активісток і організацій застерегли від рішень, які «підвищать професійні нерівності»9«Loi travail: les droits des femmes passent (aussi) à la trappe», Les invités de Mediapart, 6 septembre 2017, https://blogs.mediapart.fr. Особливо їх занепокоїло зникнення комітетів з охорони здоров’я, безпеки й умов праці (CHSCT), об’єднаних з двома іншими органами в нові соціально-економічні комітети (CSE). 

Протягом кількох років жінки-працівниці готелів за субпідрядом багаторазово організовували страйки. Влітку 2019 року, коли мобілізація тільки починалася в готелі Ibis Batignolles в 17-му окрузі Парижа, пані Ш’яппа заявила, що хоче розібратися в їхній ситуації. Президент і виконавчий директор групи Accor, до якої належить цей готель, був одним із почесних гостей Жіночого форуму. У вересні 2019 пані Ш’яппа вийшла на пікет біля готелю Ibis Batignolles. «Вона чітко дала зрозуміти, що не може втручатися в економічний вибір компанії, а отже, і в субпідряд», – розказала одна профспілкова діячка, яка підтримувала готельних робітниць10Timothée de Rauglaudre, «Journées infernales d’une femme de chambre», Alternatives économiques, n° 396, Paris, 27 novembre 2019..

Від Hewlett-Packard до міністерства

З травня 2020 року на зміну пані Ш’яппі прийшла Елізабет Морено – міністерка, яка відповідає за рівність між жінками і чоловіками. Колишня президентка Lenovo France, потім Hewlett-Packard в Африці, вона «подруга Women’s Forum», за словами пані Корацци: «Я постараюсь допомогти їй, наскільки зможу. Вона також була членкинею Клубу 21 століття, відвідувала Digital Women’s Day і платформу Women in Africa, засновану пані де Тюен. Я дуже розраховую на Елізабет Морено, яку добре знаю». 

Невдовзі після вступу на посаду пані Морено організувала обід з феміністичними асоціаціями, від яких відхрещувалася її попередниця. Однак немає певності, що це нова сторінка. Під час зустрічі, коли представниця Національної федерації Solidarité Femmes розказала про проблеми, з якими зіштовхується її асоціація в роботі телефонної гарячої лінії для жертв насильства, міністерка щиро відповіла: «Так, розумію, ви говорите про досвід взаємодії з клієнтами». Кілька тижнів по тому уряд оголосив, що хоче зробити з гарячої лінії 3919 державний контракт, відкритий для конкуренції. У відповідь профспілка Solidarité Femmes зробила заяву: «Це рішення може рано чи пізно призвести до того, що номер можуть передати оператору, більш зацікавленому в економічному прибутку, ніж у якості послуг, які надають жінкам».

Джерело: Le Monde diplomatique

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Примітки

Примітки
1 Sophie Pochic, «Féminisme de marché et égalité élitiste?», в кн.: Margaret Maruani (dir.), Je travaille, donc je suis. Perspectives féministes, La Découverte, Paris, 2018.
2 Emmanuelle Gagliardi et Wally Montay, Guide des clubs et réseaux au féminin, Le Cherche Midi, Paris, 2007.
3 Valérie Lion, «Entreprises: relever le pari des réseaux féminins», L’Express, Paris, 18 janvier 2019.
4 Laurence Boisseau, «La France championne du monde de la féminisation des conseils d’administration», Les Échos, Paris, 7 mars 2019.
5 Ibid.
6 Ми використовуємо дані дисертації Маріон Раб’є «Жінки у бізнесі: внесок до соціології залучення жінок-керівниць у французьку економіку», захищену у Вищій школі соціальних наук (EHESS), Paris, 2013.
7 Колишній генеральний директор альянсу Renault-Nissan-Mitsubishi був арештований за численні фінансові махінації.
8 «Quelles sont les conditions d’emploi des salariés à temps partiel?», Dares Analyses, n° 025, Paris, août 2020.
9 «Loi travail: les droits des femmes passent (aussi) à la trappe», Les invités de Mediapart, 6 septembre 2017, https://blogs.mediapart.fr
10 Timothée de Rauglaudre, «Journées infernales d’une femme de chambre», Alternatives économiques, n° 396, Paris, 27 novembre 2019.