Як усі й очікували, ліва СИРІЗА впевнено перемогла на парламентських виборах у Греції, але не настільки впевнено, щоб самостійно сформувати уряд. Потенційних партнерів для коаліції було два: або лівоцентристи з партії «То Потамі» («Річка»), або праві популісти «Незалежні греки». «То Потамі» м’якші у ставленні до ЄС та боргу, але ближчі до СИРІЗИ в соціальних питаннях. «Незалежні греки» — навпаки: виступають за списання боргів та припинення бюджетної економії, і водночас закликають до обмеження імміграції та впровадження православної системи освіти. СИРІЗА вибрала правих попутників. Отже, економіка для прем’єр-міністра Ціпраса настільки пріоритетна, що він готовий терпіти «неприродних» для себе правих партнерів в уряді.
Цей вибір не був неминучим. Багато хто відзначав, наскільки поміркованими стали заяви Ціпраса та інших лідерів СИРІЗИ порівняно з 2012 роком, коли партія була за крок до перемоги. СИРІЗА вже не закликає до виходу з єврозони — вона всього лише хоче часткового списання боргу та збільшення бюджетних витрат на зарплати та пенсії. Також у планах субсидована електрика для бідних, вищі податки для багатих і програма зі створення робочих місць (яку має профінансувати ЄС). Це більш амбітна програма, ніж зазвичай пропонують європейські лівоцентристи, але якісно вона мало відрізняється від передвиборчих намірів, скажімо, Франсуа Олланда.
Ентузіазм серед лівих викликаний не так передвиборчою програмою СИРІЗИ, як контекстом, у якому вона перемогла. Це не стара усталена лівоцентристська сила, якою в Греції була партія ПАСОК. СИРІЗА постала з низових соціальних рухів і залучає рекордну кількість радикальних університетських професорів. І, головне, вона насмілилася кинути виклик «господарям Європи» — Ангелі Меркель та «Тройці» (до якої входять Єврокомісія, Європейський центральний банк та Міжнародний валютний фонд). Греки відчувають себе приниженими після того, як «Тройка» диктувала економічну політику попереднім урядам, без погодження з населенням. Перемога Ціпраса в цьому контексті символічна як перемога демократії над євробюрокатією та відновлення повноцінної національної незалежності: греки можуть самі визначати свою долю, без інструкцій згори.
Політика бюджетної економії, нав’язана брюссельськими технократами, проводиться не лише в Греції, та і СИРІЗА — не єдина успішна ліва партія в Європі. Тож тепер надії будуть покладатись і на аналогічний рух «Подемос» в Іспанії, де восени теж відбудуться вибори. А потім, сподіваються ліві, «хвиля» перенесеться й на інші країни.
Але умови і контекст в інших країнах відрізняються. Греція унікальна в масштабах своєї кризи. Частково це пов’язано з тим, що у них були гірші стартові умови: Греція мала проблеми з бюджетом та боргом навіть до 2008 року. Потім «Тройка» встановила для країни такі драконівські умови бюджетної економії, яких не було більш ніде в ЄС, що призвело до різкого зниження зарплат і пенсій та глибокої рецесії:
Економіка впала майже на 30% порівняно з докризовим піком і почала зростати тільки в 2014 році. Безробіття досі лишається на рівні 26%. Третина населення тепер живуть за межею бідності, третина населення втратили доступ до медичного страхування. За рівнем безробіття тільки Іспанія наблизилась до грецьких показників. За іншими ознаками грецька катастрофа унікальна і порівняти її можна хіба з Великою депресією 1929-1939 років у США.
Це ідеальні умови для перемоги радикальної партії. СИРІЗА, попри нещодавнє пом’якшення риторики, хоче бути радикальною. Але чи вдасться їй виконати свої амбітні обіцянки?
Тут важко давати прогнози, тому що все залежить не тільки від нового грецького уряду, а й від кредиторів, із якими треба говорити про списання боргу. Ціпрас планує домовлятись із керівництвом ЄС та ЄЦБ, а вони поки дуже обережно коментують грецькі події. Серед аналітиків іще нема консенсусу щодо розвитку подій, але на ситуацію можуть вплинути такі чинники:
1) Греки не хочуть виходу з єврозони — 75% опитаних громадян відкидають цей варіант. СИРІЗА погоджується з виборцями і наполягає, що можна полегшити борговий тягар без повернення до драхми.
2) Кредитори можуть погодитися, що списання частини боргу — це менша втрата, ніж повний дефолт. Більше того, для багатьох очевидно, що борг, який становить 175% ВВП, нереально повернути повністю. Звісно, є приклад Японії, борг якої — 250% ВВП; але Японія позичає у власній валюті (яку може друкувати) під дуже низький відсоток. Для Греції такий борговий тягар непосильний у тривалій перспективі.
3) Зазвичай кредитори мають перевагу над боржниками в переговорах, тому що можуть припинити подальше кредитування у випадку дефолту. Але Греція внаслідок політики економії не потребуватиме кредитів: якщо відняти від бюджетного балансу виплати відсотків за кредитами (тобто оцінити первинний бюджетний баланс), то у країни зараз солідний профіцит, майже 8% ВВП. Це дасть грекам фору в переговорах, як вважає британський економіст Саймон Рен-Льюїс.
4) Але мінус для СИРІЗИ в тому, що її плани щодо збільшення бюджетних витрат «зазіхають» на цей профіцит. МВФ (учасник оригінальної «Тройки») впродовж кризи переглянув погляди на «переваги» бюджетної економії, але Ангела Меркель та керівні брюссельські бюрократи залишаються на старих позиціях і спробують не допустити «безвідповідальної фіскальної політики». Це погіршує шанси Ціпраса досягти всіх своїх цілей.
5) Головний політичний ризик для Меркель і Єврокомісії — поширення євроскептичних настроїв на решту Європи. Головний економічний ризик — вихід Греції з єврозони, який підважить стабільність монетарного союзу і уможливить відмову від євро для південноєвропейських економік. Швидше за все, ЄС уникатиме обох ризиків і піде на помірний компроміс — але достатньо помірний, щоб не заохотити інші країни брати приклад.
6) Найбільш імовірний компроміс — не списання боргу, а збільшення терміну боргових облігацій та зменшення відсотків за ними. Таким чином, борг не зникне, але розтягнеться в часі і стане менш обтяжливим для бюджету.
7) А якщо Греція таки вийде з єврозони, попри бажання виборців і програму СИРІЗИ (тобто трапиться так званий grexit)? Ціпрас цілком може використати таку можливість у переговорах, щоб отримати більше поступок від Європи. Але така тактика не обов’язково спрацює у 2015 році: європейська фінансова система стала більш стресостійкою за останні роки. Grexit матиме для Брюселя більше політичних наслідків: виникнуть питання, чи потрібно Греції виходити також і з Євросоюзу і як від цього постраждає довіра до європейських інституцій. Для самої Греції економічні проблеми будуть більш відчутні: дефолт, девальвація драхми, період високої інфляції, труднощі із залученням нових кредитів та судова тяганина щодо невиплачених боргів. Новий уряд Греції, імовірно, розуміє це. І тому не буде тиснути до останнього.
Як усі ці чинники спрацюють — передбачити важко, і я не буду навіть намагатись. Вже ясно тільки, що Ціпрас не йтиме на подальше пом’якшення вимог — інакше б він обрав «То Потамі» для коаліції. Перша реакція фінансових ринків радше спокійна, тобто вони не вбачають великих ризиків у цій коаліції. Схоже, що європейський естаблішмент дивиться в найближче майбутнє з обережним оптимізмом. І це погана новина для прихильників СИРІЗИ.
Тому лівим варто стримати свою ейфорію. «Перший ліворадикальний уряд Європи» буде, по-перше, не дуже радикальним, а по-друге, не до кінця лівим (враховуючи молодшого партнера в коаліції). Перемога СИРІЗИ додасть ентузіазму прихильникам «Подемос» та інших подібних рухів, але ще до іспанських виборів СИРІЗА встигне розчарувати їх, бо повноцінного виконання вимог їм навряд чи вдасться досягнути. Крім того, надихатися грецьким прикладом будуть не тільки ліві, а й праві євроскептичні партії, які у ЄС зазвичай більш популярні. Недарма Марін Ле Пен так палко вітала Ціпраса з результатом виборів. Грецька перемога цілком може виявитися великою європейською поразкою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
СИРІЗА — добре, СИРІЗА — погано (Вадим Гудима)