Шахтарські протести — те, що, здавалося б, лишилося в далеких дев’яностих — знову стають реаліями українського суспільства. 13 червня у Міністерстві соціальної політики голодували 80 шахтарів-регресників, вимагаючи індексації та осучаснення пенсій. 7 липня шахтарські профспілки взяли участь у багатотисячному марші профспілок, а 20 — провели власну ходу з вимогами погашення заборгованості по заробітній платі. Та голодування, яке лідери шахтарів вчора розпочали у приміщенні Міністерства енергетики та вугільної промисловості, гірники називають початком голодного бунту.
Голодування оголосили п’ятеро шахтарів, лідерів Незалежної профспілки гірників України (НПГУ) — троє з ДП «Селидіввугілля», а ще двоє із шахти «Центральна» ДП «Красноармійськвугілля». Їх головна вимога — погашення заборгованості по заробітній платі, яка на даний момент вже становить близько 1 млрд. грн. Також гірники домагаються осучаснення пенсій та забезпечення охорони праці. У разі невиконання вимог шахтарі обіцяють вдатися до такої форми протесту як голодний бунт — відмови спускатися в шахту за станом здоров’я, спричиненим неможливістю купити їжу, а з 18 травня трудові колективи готові розпочати повномасштабний страйк.
До голодування та призупинення роботи (на даний момент роботу припинили вже шість шахт) шахтарів штовхнула катастрофічна ситуація, що склалася на підприємствах. Як розповідає голова первинки НПГУ шахти «Курахівська» Олексій Сорока з м. Гірняк, що під Мар’їнкою Донецької області, працювати їм доводиться під регулярними обстрілами. Так, минулого року внаслідок потрапляння «Граду» було вбито 6 і поранено 10 робітників. «Ось зараз під дев’ятого буде, знову почнуть по Мар’їнці та Красногорівці гатити. А воно перелітає і йде під місто. І в цей же час у нас люди ходять в шахту, спускаються у забій під арт-обстріли, але не отримують зарплату. Це ж сором для держави».
Робота на шахті, за словами Олексія Сороки, відбувається як у ХІХ столітті . Жодного нового обладнання за останні десять років сюди так і не надійшло. В самому 16-тисячному місті, де, крім того, перебувають біженці з окупованих територій, вже двадцять років немає опалення. Також у Гірняку немає газу, а через заборгованість по комунальних платежах представники «ДТЕК» можуть відключити від електромережі. Місцеві магазини в умовах виживання вдалися до іншої практики: завели боргові книги і відпускають товари у борг «для своїх» — щоправда, лише для тих, хто на «хорошому рахунку».
Зарплату шахтарям не виплачують уже два місяці, а гроші за травень надійшли тільки вчора. Письмові гарантії перевести 200 млн., отримані від Міністра енергетики Ігоря Насалика під час попередньої акції, так і не були виконані. «Повернулися з Києва, чекаємо понеділок, вівторок, середа — і понеслося… У людей вже терпіння лопнуло. П’ятниця, субота — нічого немає, звісно, і пішло бродіння на шахтах. Розпочалися голодні бунти». Міністерство енергетики в свою чергу киває на Міністерство фінансів, пропонуючи пошукати шахтарські гроші там, але представники Мінфіну спілкуватися з голодуючими відмовляються.
Вугілля ж, яке видобувають вітчизняні шахти, як стверджує Олексій Сорока, переважно лежить на складах. Так, на шахті «Курахівська» добуто і чекає на реалізацію 60 тис. тонн, але уряд віддає перевагу закупівлям південноафриканського вугілля.
Відмовитися від голодування і страйку та сісти за стіл переговорів по інших питаннях шахтарі готові виключно у разі негайного погашення заборгованості за липень. Вдруге вірити чиновників та їхати з Києва з самими тільки обіцянками ніхто не збирається. Та й куди повертатися? «У нас немає іншого виходу. Місто голодує у 21 столітті», — резюмує Олексій Сорока.