Переклала Юлія Коротнюк
Кен заробляє на життя, керуючи великим комбайном на фермі Люка. Зарплата Кена створює податок на доходи і соціальні внески, які допомагають фінансувати державні програми для менш забезпечених членів його громади. На жаль, Люк збирається замінити Кена на Нексуса — робота, який може працювати на комбайні довше, більш безпечно, у будь-яку погоду, без перерв на обід, вихідних або лікарняних.
Білл Гейтс вважає, що для зниження нерівності та компенсації соціальних втрат внаслідок негативного впливу автоматизації на кількість робочих місць можливі два варіанти: або Нексус повинен платити податок на свої доходи, або Люк мусить сплачувати високий податок за те, що замінив Кена на робота. Надходження від цього «податку на роботів» слід направити на фінансування чогось на зразок універсального базового доходу. Пропозиція Гейтса — одна з багатьох варіацій на тему базового доходу — дозволяє нам звернути увагу на ті аспекти капіталізму і людської природи, які заможні суспільства надто довго ігнорували.
Весь сенс автоматизації в тому, що, на відміну від Кена, Нексус ніколи не буде вести з Люком переговори щодо умов трудового договору. Більше того, він взагалі не буде отримувати ніяких доходів. Єдиний спосіб зімітувати податок на доходи для Нексуса — взяти останній річний дохід Кена у якості базової зарплати і віднімати від прибутків Люка податок на доходи і соціальні внески, еквівалентні тим, які платив би Кен.
У такого підходу є три проблеми. Для початку, якби Кена не звільнили, його дохід з часом міг би змінюватися, але базова зарплата Нексуса не може змінюватися — хіба що якимсь довільним чином, що налаштовуватиме податкові органи проти бізнесу. Податкова інспекція і Люк поринуть в нескінченні суперечки через неможливість оцінити рівень, на який зарплата Кена могла би вирости або впасти, якби він продовжував працювати.
По-друге, поява нових керованих роботами машин, якими взагалі ніколи не керували люди, означає, що не існує людського доходу, який міг би виступати у якості базової заробітної плати для розрахунку податків, які мають сплачувати роботи.
Нарешті, з філософської точки зору важко виправдати примус Люка платити податок на «доходи» за Нексуса і не платити за комбайн, на якому працює Нексус. Обидва є машинами, при чому комбайн відібрав роботу в набагато більшої кількості людей, ніж Нексус. Єдине аргументоване виправдання різного ставлення до них — це те, що Нексус має вищий рівень автономності.
Але наскільки Нексус справді автономний, при чому відмінним від комбайна чином? Яким би Нексус не був модернізованим, його можна буде вважати автономним тоді і тільки тоді, коли у нього з’явиться свідомість — спонтанно або з волі його творців.
Тільки якщо Нексус (так само, як репліканти моделі «Нексус-6» у фільмі 1982 року «Той, що біжить по лезу») зробить такий стрибок у своєму розвитку, тоді «він» отримає «право» вважатися чимось інакшим, ніж комбайн, на якому він працює. Але в цьому випадку людство створить нову форму життя, з’являться нові рухи за громадянські права (до яких я б із задоволенням долучився), які вимагатимуть для Нексуса свободи і рівних прав із Кеном, у тому числі гідної зарплати, мінімального набору пільг і виборчих прав.
Гаразд, припустимо, що роботи не можуть платити податок на прибуток, не створюючи новий потенціал для конфлікту між податковими органами і бізнесом (який неодмінно призведе до податкових маніпуляцій та корупції). Тоді як щодо оподаткування Нексуса в момент продажу його Люкові? Це, звісно, можливо: держава буде збирати одноразовий податок з Люка в той момент, коли він замінює Кена на Нексуса.
Гейтс підтримує цей другий за бажаністю варіант — альтернативу податкам на доходи для роботів. Він вважає, що сповільнення автоматизації та створення податкових перешкод для компенсації наслідків заміни робочої сили на технології загалом є розумною політикою.
Але введення одноразового податку на роботів просто змусить виробників роботів схрещувати штучний розум з іншими машинам. Нексус будуть вбудовувати в комбайни, що унеможливить роздільне оподаткування елементів робототехніки і бездумних частин машини, яка щороку збирає врожай.
У такому разі податок на продаж роботів доведеться або скасувати, або перетворити на податок на купівлю засобів виробництва. Та ви лише уявіть собі обурення, яке викличе податок на всі засоби виробництва: горе тим, хто хоче знизити національну продуктивність та конкурентоспроможність!
З того часу, коли виник промисловий капіталізм, ми так і не навчилися бачити різницю між майном і капіталом, а отже, між багатством, рентою і прибутком. Саме тому так важко спроектувати податок на багатство. Через концептуальну проблему з визначенням різниці між Нексусом і комбайном, яким він керує, буде неможливо домовитися про те, як саме має працювати податок на роботів.
Але навіщо ще більше ускладнювати життя в умовах капіталізму, яке вже і так досить складне? Існує альтернатива податку на роботів, яку легко реалізувати і просто обґрунтувати — універсальні базові дивіденди, які фінансуватимуться з прибутку на весь капітал.
Уявіть, що фіксована частка всіх нових акцій в рамках первинних публічних пропозиції надходить до громадського трастового фонду, який, у свою чергу, й генерує потік доходів, з яких виплачуються універсальні базові дивіденди. По суті, суспільство стає акціонером у кожній корпорації, і дивіденди розподіляються рівномірно серед усіх громадян.
У міру того, як автоматизація буде підвищувати продуктивність та прибутковість компаній, усе суспільство почне отримувати свою частку прибутків. Ніяких нових податків, ніяких складнощів у податковому кодексі, ніяких негативних наслідків для наявних фінансових ресурсів держави загального добробуту. Більше того, зростання прибутків і їхній автоматичний розподіл через універсальні базові дивіденди призведе до зростання доходів — а значить, у держави загального добробуту з’явиться більше ресурсів. Додайте сюди добре захищені трудові права і пристойні зарплати, і ідеал загального процвітання отримає нове життя.
Перші дві індустріальні революції були засновані на машинах, що їх розробили великі винахідники в прославлених коморах, а потім придбали спритні підприємці, які вимагали права власності на потік доходів, котрі генерували «їхні» машини. Для нинішньої ж технологічної революції характерна дедалі більша соціалізація виробництва капіталу. Практичною відповіддю на це була б соціалізація права власності на великі потоки доходів, які зараз генерує капітал.
Коротше кажучи, забудьте про оподаткування Нексуса чи Люка. Замість цього слід помістити частину акцій ферми Люка до громадського трастового фонду, який потім забезпечить універсальні дивіденди кожному. Крім того, ми маємо приймати закони, щоб підвищувати зарплати і поліпшувати умови праці для всіх людей, які поки ще працюють, а тим часом наші податки забезпечуватимуть Кену допомогу по безробіттю, гарантовану оплачувану роботу в його районі або перекваліфікацію.
Джерело: Project Syndicate