У рамках Київського міжнародного кінофестивалю короткометражних фільмів 19-22 квітня пройшла відкрита кіношкола. Західні режисери, кінокритики та кінознавці розповіли українській аудиторії про різні аспекти сучасного кіновиробництва. Подія відбулася у Київській школі медіамистецтв. Захід був безкоштовним для всіх охочих за умови попередньої реєстрації.

Кіношкола була орієнтованою передусім на кінематографістів, продюсерів, людей, які пишуть про кіно або працюють в індустрії. Проте не є новиною те, що знімати може кожен. Артхаусне кіно, зняте навіть на телефон, сьогодні має свого глядача. Кінокритикам іноді цікавіше написати рецензію на дебютний фільм нового невідомого режисера, ніж на багатобюджетне мейнстрімне кіно.

Кіношкола У рамках Київського міжнародного кінофестивалю корткометражних фільмів

Сьогодні кіно — це ефективний інструмент міжнародної комунікації. На фестивалі в окремій секції була представлена політична програма. Стрічки про трагедію в Алеппо, конфлікти в Палестині та Ізраїлі, Македонії та Греції — не просто твори мистецтва. Вони є голосами світової спільноти. Режисерки та режисери часто є чи не єдиними, хто публічно говорить про певну проблему, сприяючи таким чином її вирішенню.

У будь-якій країні є явища, які потребують уваги камер, адже кіно володіє великим потенціалом для того, щоб підвищувати обізнаність міжнародної спільноти з процесами в тій чи іншій країні. Проте отримати фінансування для фільму часто є великим викликом для початківців. Пошук гранту може бути часовитартним, і в умовах високої конкуренції не завжди є висока ймовірність виграти його. Тому чимало режисерів сьогодні вимушені знімати за свій рахунок. Але брак коштів — це не єдина проблема. Існують жанри, для яких далеко не обов’язкові великі бюджети: документальне кіно, короткометражне ігрове кіно.

3

Лекторка кіношколи, колишня мікробіологиня Софі Гоєт почала знімати кіно на збережені кошти. Часто кінематографісти мають часткову зайнятість та відкладають гроші на свої проекти. На лекції про європейський кіноринок канадська режисерка розповіла про свій важливий досвід помилок і пошук власного голосу. Вона говорить про необхідність втілення власного бачення та розмірковує про кіно як про внутрішні мандри. Хіба це не цікаво? Більше того, Софі сказала одну дивну та чудову фразу: «Помилки прекрасні». Ці слова потрібно було почути кожному, хто хоче щось створювати.

Такі освітні події є надзвичайно цінними для тих, хто хоче знімати. Не обов’язково мати професійний бекграунд для того, аби робити хороше кіно. Звичайно, обмежене фінансування культурної сфери в Україні гальмує ефективну роботу митців, і це стримує розвиток усього суспільства. Люди, які створюють фільми, музику та грають на сцені, іноді живуть на межі зубожіння. Складно уявити таке знецінення творчої праці, але такою є сучасна українська реальність. Тому багато прекрасних помилок або геніальних робіт так і не здійснюються, поки держава ігнорує існування та потреби митців.

Але неможливо обмежитися критикою відсутності державного фінансування. Така ситуація є типовою для найрізноманітніших галузей. У деяких країнах також може скорочуватися фінансування в силу того, що сьогодні інакше працює індустрія. Для розвитку кіновиробництва необхідний цілий комплекс заходів, які об’єднували б та стимулювали роботу митців. Кіношколи є середовищем для співпраці та обміну актуальною інформацією у сфері кіно. Сподіваємося, їх — і кіно — в Україні стане більше.