Економічна система, яка існує сьогодні, не допомагає будувати щасливі суспільства та рівномірно розподіляти ресурси. Навпаки, вона призводить до зростання нерівності між найбагатшими та найбіднішими. Про це повідомляє новий звіт Оксфам. За даними цієї організації, нині лише восьмеро чоловіків володіють таким самим багатством, як найбідніша половина населення світу. При цьому статки 1% найбагатших більші, ніж решти 99% населення. Причини глобальної нерівності — в самих підвалинах нашої економіки, яка працює на користь найбагатших, а не на благо всіх.

Сьогодні усі кошти світу досягнули вражаючої суми — 255 трильйонів доларів. Починаючи з 2015 року більше половини цих грошей перебувають у руках найбагатшого 1% населення Землі. За даними 2016 року, лише восьмеро найбагатших людей володіють 426 мільярдами доларів — а це сумарні статки біднішої половини населення світу. При цьому доходи найбагатших далі зростають, у той час як доходи більшості населення зростають несуттєво або не змінюються взагалі. Так, за останні тридцять років доходи 1% найбагатших американців зросли втричі. У цей час прибутки половини жителів США не зросли взагалі. Однак ще більше помітною ця нерівність стає, якщо порівняти доходи в економічно розвинутих державах і так званих країнах третього світу. Наприклад, генеральний директор з біржового рейтингу FTSE-100 за рік заробляє стільки ж, скільки 10 тисяч робітників на фабриках одягу в Бангладеші.

Оксфам. Дослідження глобальної нерівності

Тоді як величезне багатство сконцентроване в руках кількох осіб, водночас кожна дев’ята людина у світі потерпає від голоду. Найбідніші 10% населення світу живуть за межею абсолютної бідності, заробляючи менше 1,90 долара в день. У багатьох країнах навіть встановлені законом мінімальні зарплати не дозволяють робітникам досягнути базових стандартів життя. Мінімальна зарплата збирачів бананів у Домініканській Республіці становить 40% прожиткового мінімуму, у Бангладеші вона навіть менша і сягає лише 20%. Найбільше від нерівності в доходах страждають жінки. Навіть у розвинених країнах, де нерівність в освіті була значною мірою усунута, чоловіки і досі домінують серед груп із високим доходом, у той час як жінки переважають серед тих, хто виконує неоплачувану роботу по дому.

У чому причини такої вражаючої нерівності? На думку дослідників Оксфам, вона зумовлена етикою корпорацій, які працюють лише задля вигоди акціонерів та топ-менеджерів, ухилянням від податків та лобізмом в політиці.

Нерівний розподіл доходів у корпораціях

У 2015-2016 роках прибутки десяти найбільших світових корпорацій, серед яких WalMart, Shell та Apple, перевищили доходи урядів 180 держав світу, складені разом. Звісно, бізнес — це основа ринкової економіки. Якби він працював на благо усіх, то міг би стати фундаментом справедливого та процвітаючого суспільства. Однак, на практиці корпорації турбуються лише про збільшення доходів, які вкрай нерівномірно розподілені між працівниками. Щоб збільшити свої прибутки, підприємства експлуатують робітників настільки, наскільки це можливо. З усіх доходів Apple від продажів iPhone за 2010 рік лише 5,3% були витрачені на оплату праці. При цьому чистий дохід компанії становив 58,5% від усіх прибутків. Інший приклад: щорічні дивіденди Амансіо Ортеги, другої найбагатшої людини в світі, з акцій Zara становлять 1108 мільйонів євро. Це у 800 тисяч разів більше за річну зарплату робітників та робітниць, які шиють одяг для компанії в Індії. Інколи для мінімізації витрат компанії навіть вдаються до використання примусової праці. Так, усі найбільші компанії-виробники одягу були пов’язані з бавовнопрядильними фабриками в Індії, які використовували примусову працю неповнолітніх дівчат.

Оксфам. Дослідження глобальної нерівності

Ухиляння від податків

Компанії роблять усе для того, щоб зменшити витрати на податки. Для цього вони проштовхують зниження податків та податкові пільги за допомогою лобізму і виводять прибутки в офшори.

Податки на доходи найвищого рівня постійно знижуються по всьому світу. У 1980 році найбільший податок на прибуток у США становив 70%, а зараз він опустився до 40%. Серед країн, що розвиваються, цей показник навіть нижчий: у середньому найвищий податок становить приблизно 30%. Деякі з найбільших корпорацій взагалі майже не сплачують податків: стверджують, що у 2014 році вищезгадана корпорація Apple сплатила лише 0,005% податків на свої прибутки у Європі.

Глобальна система податкових гаваней також допомагає компаніям мінімізувати прибутки. Багато офшорних махінацій було розкрито під час скандалу з «Панамським архівом» у 2016 році. Щоб привабити супербагатих інвесторів, країни змагаються між собою, поступаючись власною суверенністю. Так, за інвестиції в розмірі 650 тисяч доларів на Мальті можна придбати повне громадянство. За оцінками Ґабріеля Цукмана (Gabriel Zucman), сьогодні 7,6 трильйона доларів перебувають в офшорах.

Лобізм

Корпорації використовують свою владу та прибутки для того, щоб впливати на державну та міжнародну політику. Це приносить вигоду акціонерам великих підприємств і шкодить малому та середньому бізнесу. Корпорації підтримують політичних кандидатів, фінансують лобізм, а також спонсорують дослідницькі центри та університети, щоб ті просували вигідні їм економічні наративи. Наприклад, брати Кох, які входять у десяток найбагатших людей світу, мають сильний вплив на консервативних політиків у США. Вони фінансово підтримують лібертаріанський дослідницький центр Інститут Катона (Cato Institute) та Рух чаювання (The Tea Party movement) — популістський консервативний рух у США, прибічники якого домагаються зменшення податків та державних витрат, зокрема на охорону здоров’я. Лобізм — проблема і європейської політики. У Європейському Союзі фінансовий сектор витрачає більше 120 мільйонів євро щороку на лобізм у Брюсселі.  

Чому ж світова економіка працює лише для 1%, а не для всього населення Землі? Оксфам виділяє шість помилкових припущень, які призвели до такої нерівності:

  1. Ринок завжди має рацію, і роль урядів слід зменшити. Насправді через корупцію та кумівство ринок не завжди організовує життя суспільства у найкращий спосіб, а приватизація у таких сферах як медицина чи освіта особливо шкодить найбіднішим. Саме тому обґрунтований контроль держави важливий.
  2. Корпорації повинні збільшувати прибутки акціонерів будь-якою ціною. Прибутковість — найважливіший критерій успіху. Якщо компанії намагаються  будь-що збільшити дохід, страждають як споживачі, так і робітники. Перші купують товари за завищеними цінами, другі отримують якнайменшу заробітну плату. Виходом із цієї ситуації можуть бути соціально відповідальні підприємства та компанії, у яких власниками є самі працівники, такі як іспанська корпорація Mondragon.Оксфам. Дослідження глобальної нерівності
  3. Багатство — це знак успіху, при цьому нерівність не важлива. Супербагаті завдячують своїми мільйонами лише власним знанням та талантові.  Звісно, деякі з них справді досягли успіху наполегливістю та важкою працею. Проте, за підрахунками Оксфам, із 1810 доларових мільярдерів близько третини змогли примножити свої статки завдяки спадкові, а багатство 43% з них може бути пояснене кумівством.
  4. Ріст ВВП повинен бути найважливішою ціллю при виборі політичного курсу, бо ВВП країни — найголовніший індикатор того, як добре у ній живеться. Звичайно, ВВП — важливий показник в економіці. Однак він не відображає загальний рівень добробуту населення. Наприклад, ВВП Замбії зростав у середньому на 6% щороку з 1998 по 2010. Незважаючи на це, через нерівномірний розподіл доходів у цей же період рівень бідності зріс з 43% до 64%.
  5. Наша економічна модель гендерно нейтральна. Лише навички та зусилля впливають на успіх, стать — не важлива. Незважаючи на значні успіхи в боротьбі за права жінок, гендерна рівність досі не досягнута. Жінки набагато менше задіяні в політиці, вони мають менший доступ до освіти та охорони здоров’я. Скорочення видатків на громадські сервіси та охорону праці у першу чергу вдаряють по жінках, адже саме вони займають найменш соціально захищені та найменш оплачувані посади. Неоліберальна економіка ігнорує ці бар’єри, поглиблюючи нерівності.Оксфам. Дослідження глобальної нерівності
  6. Ресурси нашої планети невичерпні. Наша економічна модель базується на експлуатації навколишнього середовища і є головною рушійною силою зміни клімату. Для того, щоб компенсувати втрату відновлюваних ресурсів, які людство використовує за рік, планеті потрібні півтора роки. І хоча може здаватися, що зміна клімату однаково загрожує всім, вона також відображає глобальну нерівність. У той час як найбагатші 10% населення відповідають за половину всіх викидів в атмосферу, зміна клімату найбільше вдаряє по найбідніших спільнотах, дохід яких залежить від сільського господарства.

Усі перераховані вище припущення застаріли. Вони не змогли забезпечити загальне процвітання і стабільність. На думку дослідників Оксфам, новий, людиноцентричний підхід до економіки зможе змінити ситуацію на краще. Людиноцентрична економіка буде турбуватися про кожного, а не лише про привілейовану меншість. Оксфам виділяє такі ознаки цієї економіки:

  • У ній уряди працюватимуть для 99% населення. Саме уряди можуть стати найбільшими рушіями змін, якщо вони будуть дослухатися до потреб усіх груп населення, а не тільки до найбагатших та їхніх лобістів.
  • Уряди різних держав співпрацюватимуть, а не змагатимуться один із одним. Країни мають спрямувати спільні зусилля на те, щоб припинити еру податкових гаваней і встановити чесні податки.
  • Компанії також працюватимуть на благо всіх. Урядам потрібно підтримувати соціально відповідальні підприємства, які слідують моделям сталого розвитку.
  • Надмірна концентрація багатств та крайня бідність будуть усунені. Для цього потрібно збільшити податки на багатство та високі прибутки та унеможливити ухиляння від податків серед найбагатших.
  • Людиноцентрична економіка працюватиме на благо як чоловіків, так і жінок. Вона забезпечить представникам обох статей рівні можливості для досягнення успіху, усуваючи такі перешкоди для розвитку жінок як поганий доступ до освіти та охорони здоров’я. Крім цього, неоплачувана праця буде визнана і перерозподілена.
  • Технології у такій економіці будуть працювати на благо усього населення.
  • Людиноцентрична економіка буде базуватися на використанні відновлюваних джерел енергії, зменшуючи використання викопного палива.
  • Розвиток країн у такій економіці вимірюватиметься не лише показниками ВВП. Нові показники розвитку враховуватимуть неоплачувану працю жінок і розподіл доходів.

Втілюючи ці зміни в життя, ми можемо побороти нерівність та побудувати економіку, яка працює на благо усіх.

Оригінальне дослідження

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.