Переклала Віта Шнайдер
Нова група стажерів у Barclays в Нью-Йорку невдовзі після приїзду знайшла у своїй поштовій скриньці записку. Автором повідомлення був їхній новий начальник у банку, а називалося воно так: «Ласкаво просимо до джунглів». У записці було сказано: «Рекомендую принести в офіс подушку. Вона зробить сон під робочим столом набагато комфортнішим… Насправді стажування — це дев’ятитижневе зобов’язання не відходити від робочого столу… Якось один зі стажерів попросив нашого співробітника дозволити йому на вихідних поїхати до родичів — і йому відповіли, що він може їхати. А також попросили віддати свій BlackBerry і прибрати свої речі з офісу».
Хоча ця записка (надіслана без санкції керівників банку) була задумана як жарт, ніхто не сміявся, коли вона просочилася у ЗМІ. Спогади про Моріца Ерхардта, 21-річного лондонського стажера, який помер, пропрацювавши 72 години поспіль у Bank of America, на той час були ще свіжими. Виглядало так, неначе Barclays також доводить «робочу етику» до хворобливих крайнощів.
Після 30 років неоліберальної дерегуляції робота за чітким розкладом з 9 до 17 години видається пережитком минулої епохи. Навантаження на працівника, як і його прекарність, невпинно зростають. У багатьох компаніях надмірна робота стала нормою — цього очікують і навіть заохочують. А все, що ми робимо за межами офісу — незалежно від того, наскільки це корисно для нас самих, — мовчки зневажають. Відпочинок, хобі, виховання дітей або читання книг таврують як лінощі. Ось якою потужною є міфологія праці.
Технології повинні були звільнити нас від більшості щоденного навантаження, але часто лише погіршували ситуацію: у 2002 році менше 10% працівників перевіряли електронну пошту в неробочий час. Сьогодні ж через планшети та смартфони це роблять 50% людей — часто ще до того, як встають з ліжка.
Деякі дослідники припускають, що сьогодні працівники ніколи не «вимикаються». Подібно до наших мобільних телефонів, ми переходимо в режим очікування тільки наприкінці дня, коли виснажені заповзаємо в ліжко. Ця ненастанна безрадісність існування особливо помітна, якщо поглянути на наші відпустки. У США, одній із найбагатших економік світу, працівникам ще пощастило, якщо у них є хоч два тижні відпочинку на рік.
Ви можете подумати, що ця шалена діяльність безпосередньо пов’язана з нашим біологічним виживанням і що без неї ми б усі помирали від голоду. Так наче написання беззмістовних електронних листів весь день у тісному офісі — це сучасна версія мисливство та збиральництво давніх віків… На щастя, часи змінюються. Ціну перепрацювання більше не можна ігнорувати. Довготерміновий стрес, тривога та тривала нерухомість виявилися потенційними вбивцями.
Науковці з медичного центру Колумбійського університету нещодавно провели дослідження з використанням пристроїв для реєстрації активності, в рамках якого спостерігали за 8000 працівниками у віці від 45 років. Результати вразили дослідників. Середній період нерухомості протягом дня після пробудження становив 12,3 години. Працівники, які проводили сидячи більше 13 годин на день, помирали передчасно з удвічі більшою ймовірністю, ніж ті, хто сидів нерухомо протягом 11,5 годин. Автори дійшли висновку, що сидіння в офісі протягом тривалого часу має вплив, подібний до впливу куріння, і людей слід попереджати про його небезпечність для здоров’я.
Коли дослідники Університетського коледжу Лондона оглянули 85 000 працівників, переважно чоловіків та жінок середнього віку, вони виявили зв’язок між перепрацюванням та серцево-судинними захворюннями, особливо нерегулярним серцебиттям або фібриляцією передсердь, що збільшує ризик інсульту у п’ять разів.
Профспілки також дедалі частіше висловлюють стурбованість надмірною роботою, особливо її впливом на стосунки та фізичне і психічне здоров’я. Наприклад, про це говорить профспілка IG Metall у Німеччині. Минулого тижня 15 000 робітників (які виробляють автозапчастини для таких фірм, як Porsche) оголосили страйк, вимагаючи 28-годинного робочого тижня без змін у зарплаті та умовах праці. Робітники наголошують, що річ не в лінощах, а в самозахисті: вони не хочуть передчасно помирати. Наука на їхньому боці: дослідження Австралійського національного університету нещодавно з’ясувало, що будь-яка праця понад 39 годин на тиждень створює ризик для хорошого самопочуття.
Чи існує здорова та прийнятна кількість роботи? За даними американського дослідника Алекса Суджунг-Кім Панга, сьогодні більшість працівників є продуктивними приблизно чотири години на добу, решта ж роботи є безглуздим гаянням часу і причиною купи хвилювань. Панг стверджує, що робочий день можна спокійно зменшити, не зашкодивши рівню життя чи процвітанню.
Інші дослідження лише підтверджують це спостереження. Наприклад, шведський уряд профінансував експеримент, у ході якого медсестри в будинках для літніх людей працювали по шість годин на день, а отримували зарплату, як за всі вісім годин. Результат? Менше відпусток по хворобі, менше стресу та стрімке підвищення продуктивності.
Все це поки що виглядає досить обнадійливо. Але майже всі такі дослідження підходять до проблеми з кількісної точки зору: їх цікавить кількість часу, який люди з року в рік щодня проводять на роботі. Нам потрібно піти ще далі і звернути увагу на умови оплачуваного працевлаштування. Якщо робота нестерпна і надмірно напружена, навіть кілька годин на ній можуть стати екзистенційним кошмаром. Наприклад, хтось любить займатися ремонтом свого авто на вихідних, але навіть нетривалий час, проведений за аналогічним заняттям на великій фабриці, може здатися такій людині нестерпним. Умови праці висмоктують із заняття всю свободу, творчість та майстерність. Воно перетворюється з моменту самореалізації на рутину, нав’язану зовні.
Чому це важливо?
Бо існує небезпека того, що просто скорочення робочого часу мало що змінить з точки зору здоров’я, якщо робота за своєю суттю й далі залишатиме нас безправними. Для того, щоб зробити роботу більш сприятливою для нашого психічного та фізіологічного благополуччя, безумовно, необхідно значно зменшити робоче навантаження. Але не менш необхідно створювати кращі робочі місця, де ієрархії менш авторитарні, а завдання — більш різноманітні та осмислені.
Проте капіталізм, на жаль, не має значного досвіду у створенні таких робочих місць. Згідно з опитуванням YouGov, більше третини британських робітників вважають свою роботу безглуздою. А якщо моральний дух настільки низький, то байдуже, скільки безкоштовних занять у тренажерних залах, програм саморозвитку та кошиків органічних фруктів пропонують працедавці. Навіть найсумлінніший працівник відчує, що йому бракує чогось принципово важливого. Життя.
Джерело: The Guardian
Ілюстрація: Леон Едлер для The Guardian