71 випадок конфронтації та насильства за участі ультраправих зареєстрували дослідники за період з 15 жовтня 2018 року до 15 лютого 2019 року. У 40 випадках ішлося про насильство проти майна чи людей, а в 16 випадках жертви нападів отримали травми. Такі дані представили представники Інституту «Республіка» на прес-конференції «Конфронтація та насильство в Україні», що відбулася сьогодні, 13 березня, в агентстві «Інтерфакс».
Ці дані також увійшли до звіту моніторингової місії ООН з питань дотримання прав людини, презентація якого відбулася за день до того. За весь 2018 рік експерти ООН нарахували 167 нападів, велику кількість із яких вони безпосередньо пов’язують із діяльністю ультраправих парамілітарних угруповань.
За словами директора інституту Володимира Чемериса, що презентував дослідження, лише 2 тижні за 5 місяців моніторингу обійшлися без нападів. У середньому ж насильницькі чи конфронтаційні дії ультраправі вчиняли двічі на тиждень. Головним чином, насильство спрямоване на ідеологічних опонентів, соціальних активістів, представників ЛГБТ-спільноти, культурних діячів, адвокатів та журналістів.
Більшість нападів у період моніторингу, а саме 31 випадок, відбулися у Києві. Ще по 6 — у Харкові та Львові, 5 — у Дніпрі, і по три в Одесі, кривому Розі та Кременчуку. Попри це, на думку присутнього на конференції представника уповноваженої з прав людини Андрія Мамалиги, географія нападів вказує на близькість до району ведення бойових дій, а отже, може свідчити про їхнє фінансування з-за кордону.
Симптоматично, вважає Володимир Чемерис, що такі напади регулярно відбуваються перед об’єктивами телекамер чи в присутності поліції. Тим не менше, це не зупиняє нападників, а представники поліції нерідко закривають очі на ці події. У тих же випадках, коли нападників все-таки затримують, їх дуже швидко відпускають. Звісно, під тиском правозахисників чи західних інституцій деякі справи все ж відкриваються та доходять до суду. Прикладом може бути вбивство Давида Папа під час ромського погрому у Львові. Тим не менше, навіть у такій резонансній справі покарані лише виконавці, і цей погром є лише одним із семи, що відбулися в Україні у 2018 році. У інших же випадках справи затягуються чи благополучно закриваються, що породжує атмосферу безкарності та спонукає праворадикалів до повторних нападів.
Також, на думку Володимира Чемериса, «ультраправі стали інструментом системного порушення свободи зібрань, свободи вираження поглядів та асоціацій, що відзначають і представники міжнародних організацій». Люди з праворадикальним минулим, такі як заступник голови Міністра внутрішніх справ Вадим Троян, глибоко інтегровані в правоохоронну систему, що надає ультраправим суттєві привілеї. Попри попередження, що неодноразово лунали від правозахисників, говорити про існування неонацистів почали лише кілька днів тому — після того, як активісти «Національних дружин» уперше зірвали мітинг не опозиційного політика, а кандидата Петра Порошенка.
Імовірна співпраця з силовими структурами та відчуття безкарності сприяє збільшенню кількості нападів. Це можна побачити з переліку організацій, що найчастіше беруть участь у конфронтаціях та насильницьких діях. Безперечним лідером тут є угруповання С14. За 5 місяців зафіксовано 34 конфронтаційні випадки за участі цього угруповання, 20 із яких були насильницькими, а у 5 випадках насильство було спрямоване проти людей. Наступними йдуть «Національний корпус», «Невідомий патріот» та «Традиція і порядок».
На думку Олега Матвієнка, начальника відділу моніторингу прав людини, з насильством часто стикаються й самі правоохоронці. Проте вимоги суспільства до поліцейських дуже суворі, і часто вони не мають можливості застосовувати силу у необхідний спосіб. Також правоохоронці нерідко стикаються з неоднозначними ситуаціями, де всі мітингувальники вимагають від них забезпечити саме їхнє право на проведення мирних зібрань. Саме недореформованістю поліції пояснює систематичні порушення прав людини Олег Матвієнко. Він сподівається, що в майбутньому поліція буде більш захищеною і матиме більше повноважень на застосування насильства, як це відбувається у США.
А за словами Володимира Чемериса, лише чесне визнання проблеми з ультраправими й загрози, що йде від цих груп для українського суспільства, а також відмова від принципу виправдовувати обмеження громадянських прав війною зможе змінити ситуацію на краще. У тому числі для поліцейських, вбивства яких руками ультраправих так і залишилися непокараними.
