Почну я трохи здалеку. З певного міста «П» в центральній Україні — середньостатистичного міста, ідеального для українознавства, де середньозважена етнографія, демографія, культурно-історична спадщина.

Географічно: чорноземи, лісостеп, розвинена річкова система.

У місті «П» під вікнами людей тече річка без назви. Таким не дають назви, бо вони нібито не важливі, на них можна забити. У народі вони відомі як «річки-вонючки».

З самого дитинства я думав, що це якась даність — річки-вонючки, просто явище природи, яке нам дісталось і нічого з цим не вдієш, жити можна. Так у всіх. Туди не пускають гратися дітей. Взагалі таке місце намагаються обходити осторонь. Люди бояться зіпсувати собі настрій і чисті штани, проходячи повз по дорозі.

Кожної весни рівень «колориту» таких місць досягає свого історичного максимуму. Це пік «мальовничості» подібних рекреацій, краса в чистому вигляді.

Де була яка-не-яка переправа зі склепаних гнучких дощок і колоди, тепер позастрягали у багнюці покришки і неідентифіковані шматки пластику, схожі на корпуси старих пузатих моніторів. А ось стоїть стілець: сідай.

Можливо, «мінеральний» склад цієї води міг би бути цінним для вивчення в науковому колі, адже кожна така водойма неповторна. Вдивившись у безодню течії, можна розгледіти, як миготить якесь сіре сплетіння, де могли б утворюватися «самородки».

90% таких річок починаються з чистих джерел, а далі поступово спотворюються під впливом різних факторів: сміття, відходів підприємств, халтури з боку водоочисних установ.

Вгору по течії водойма йде під землю.

Прогулявшись до гирла, можна віднайти багато цінних речей, що зачепилися за гілки: сидіння для унітазу, взуття, склянки. Все це разом впадає в океан сумішей спорідненого складу. Ось він.

Ззовні — звичайна водна поверхня, де романтично віддзеркалюються зорі вночі.

У період, коли тут зелено і панує звична для ставків живність — жаби, інколи качки, які адаптувалися до лиха, — сюди на пікніки приходять люди розважатися. Кидають фрізбі, смажать гриль — усе як треба.

А коли дме вітер із невідомої досі п’ятої сторони світу, можна відчути нестерпний сморід. Іронія в тому, що ніхто не знає, звідки саме.

З моменту впадання «річки-вонючки» починається життя іншої водойми. Більшої й іще більшої. І всі ці нечистоти виносяться і розбавляються, замулюють ложе. Річки застоюються, цвітуть, перетворюються на ставки, міліють і засихають.

Без меліоративних робіт, через звичайне недбале ставлення з боку відповідальних осіб водойми просто гинуть. А коли до цього додається тотальна вирубка лісів, бездумна забудова, хімікати з полів тощо, відбувається глибокий занепад всієї річкової системи. Міліють підземні води, що впливають на басейн річки і площу її водозбору, а поверхневі води наповнюються лише на 70%.

За останні 25 років з карти нашої країни зникло більше десяти тисяч малих річок. Про це повідомили у прес-службі Асоціації рибалок України. За ними послідують середні річки і великі.

Десь далеко попереду починається Дніпро, і він також помирає. Головна артерія країни переживає найгірші часи за свої декілька тисяч років. Це катастрофа. У водосховищах збільшилася солоність, уже водяться медузи.

Споруди радянського зразка розраховані на водозабір води максимум 2 класу забруднення. У нас же більшість водойм — 4 клас1.

У Європі ми вважаємося маловодною країною, хоча це неправильно, бо в Україні вода просто не придатна до споживання, хоча річок багато.

На зображенні видно найбільш забруднені місця водної системи Центральної України.

«Квітки» на карті вказують на вміст забруднюючих речовин (одна пелюстка — одна забруднююча речовина). Як бачимо з карти, в середньому три і більше пелюсток зафарбовані у фіолетовий колір, що означає значне перевищення норми вмісту даної забруднюючої речовини.

Картографічне джерело, в якому детально проаналізований шкідливий вміст води у відповідних місцях (на зображенні) і надано перелік причетних підприємств, можна розглянути за посиланням.

Якщо подивитися на карту, то можна прийти до висновку, що в нашій країні вже не існує інакших міст, ніж міста «П». Не несучи відповідальність перед однією окремою «річкою-вонючкою», ми можемо дочекатися безповоротних наслідків для всього річкового фонду країни. У воді все напрочуд сильно пов’язано, а ми прив’язані до неї.

Читайте також:

Красивіший та живіший світ: рецензія на «Зони видобутку»

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Примітки   [ + ]

1. Якість води в річках та інших водоймах поділяють на декілька класів. Щоб визначити клас забруднення водойми, оцінюють сумарний питомий індекс, що залежить від кількості критичних показників кожної із забруднюючих речовин, таких як нафтопродукти, важкі метали, солі, феноли тощо. Індекс (ПКІЗВ) може варіюватися від 1 до 16 (для чистої води — 0).