Переклала Анна Демшевська

Скептик-еколог Бйорн Ломборг побудував свій імідж на холоднокровності. «Охолоньте» — таке звернення до занепокоєних потеплінням планети Ломборг обрав як назву власного бестселера. Однак коли йдеться про 16-річну кліматичну активістку зі Швеції, йому чомусь складно дотримуватися «холодного» стилю.

Ломборг неодноразово критикував та насміхався з Грети Тунберг — знаної юної активістки, яка перетнула Атлантичний океан на кораблі, щоб потрапити на Молодіжний саміт ООН з питань клімату, що відбувся в США. У червні Ломберг поділився у твіттері карикатурою, яка натякає, що єдина цінність Грети для кліматичного руху полягає в тому, що через її вік її неможливо критикувати, тому через чотири роки на її місце оберуть когось іще молодшого. Раніше в цьому році він ставив питання, чому Всесвітній економічний форум взагалі дослухається до дівчини, і схвально поділився статтею в Quillette, у якій Тунберг називають фанатичкою та «абсолютисткою», чия дитяча наївність потребує дорослого втручання.

Причому Ломберг ще представляє більш ввічливу частину критиків Тунберг. У квітні, назвавши її політику «нереалістичною» та «затратною», він додав, що «звісно, Грета заслуговує поважного ставлення, як і всі учасники кліматичної дискусії». Кілька його послідовників, схоже, не надали значення цьому застереженню і продовжили критикувати Тунберг за її вік та психічний стан в коментарях.

По дорозі до Америки Тунберг переслідувала хвиля чоловічого гніву. В перший день плавання мультимільйонер та прихильник Брекзиту побажав у твіттері, щоб її корабель постраждав від нещасного випадку. Консервативний австралійський журналіст назвав її «глибоко стурбованою месією руху боротьби з глобальним потеплінням», тоді як Девід Ванс, британський праворадикальний активіст, розкритикував «зарозумілість та непосидючість цієї дитини».  

Комусь може видатися, ніби такі приклади виглядають як простий збіг. Однак ідея про те, що нападки на Грету Тунберг очолюють білі чоловіки, відповідає висновкам дедалі більшої кількості досліджень, що пов’язують гендерний реакціонізм із запереченням кліматичних змін. Деякі з цих досліджень були проведені в рідній країні Тунберг. Науков_иці шведського Технічного університету імені Чалмерса, які нещодавно створили перший у світі центр досліджень кліматичного скептицизму, роками вивчали зв’язок між кліматичними скептиками та правими антифеміністами.

У 2014 році Йонас Ансхельм та Мартін Хультман з університету імені Чалмерса опублікували дослідження, у якому проаналізували мову фокус-групи кліматичних скептиків. За їхніми словами, основні мотиви в групі були разючими: «[Д]ля кліматичних скептиків… у небезпеці перебуває не довкілля, а певний тип сучасного індустріального суспільства, фундаментом якого слугує їхня панівна форма маскулінності».

Причина цього зв’язку полягає у почутті групової ідентичності, стверджує Хультман, — ідентичності, на яку, в їхньому сприйнятті, звідусіль чигають загрози. Оточені прогресуючою гендерною рівністю (Хульман, зокрема, вказав на шок, який викликав у чоловіків рух #MeToo), а тепер ще й кліматичним активізмом, чоловіки-реакціонери знаходять опору в трьох дедалі більш переплетених реакціях — у правому націоналізмі, антифемінізмі та екологічному скептицизмі.

«Існує набір цінностей та поведінки, пов’язаний із формою маскулінності, яку я називаю “маскулінність промислового годувальника”. Для нього світ поділений між людиною та природою. Він вірить, що люди зобов’язані використовувати природу та її ресурси задля створення продукції. У рамках його сприйняття ризику природа зможе стерпіти всі види відходів. Таке сприйняття загалом не вважає природу вразливою, не допускає, що її можна знищити. Для “годувальника” економічний розвиток важливіший, ніж довкілля», —  розповів Хультман Deutsche Welle в минулому році. 

Наслідком цього є те, що кліматична наука для скептиків стає фемінізованою, або ж «суперечить невід’ємним правам чоловічої першості, існування яких вони сприймають як належне», — до такої думки Хульман та його колега-дослідник Поль Пюле дійшли в іншому досліджені. 

Ці висновки збігаються з аналогічними спостереженнями, представленими в американському дослідженні 2017 року. Дослідження підкреслює наявний у США гендерний розрив у поглядах на зміни клімату: для більшості чоловіків екологічний активізм є жіночним за своєю суттю. «Під час одного експерименту учасники обох статей назвали людину, яка користується багаторазовими тканинними торбинками в магазині, більш жіночною, ніж людина, що використовує поліетиленові пакети  — незалежно від того, чи покупцем був чоловік, чи жінка, — пояснили в Scientific American викладачі маркетингу Аарон Р. Броу та Джеймс Е.Б. Вілкі. — В іншому ж експерименті учасники й учасниці почали сприймати себе як більш жіночних після того, як пригадали щось хороше, що вони зробили для довкілля».

За останній рік такі молоді жінки, як Александрія Окасіо-Кортес у США та Грета Тунберг у Європі, стали світовими обличчями кліматичного активізму — часто з величезним політичним впливом. В Америці Окасіо-Кортес допомогла перетворити тему, яку раніше вважали маргінальною — «Новий зелений курс» — на популярний предмет дискусії. У Європі ж у нещодавньому опитуванні кожна третя нім_кеня погодилася з тим, що Тунберг змінила її погляди на глобальне потепління.

Ріст популярності Тунберг та Окасіо-Кортес викликав передбачувану реакцію з боку консервативних чоловіків. У США праві ЗМІ стали одержимими Окасіо-Кортес. Протягом першого місяця роботи політикині в Конгресі Fox News згадували її в репортажах у середньому 76 разів на день. А зараз для європейських націоналістів аналогічною мішенню стає Грета Тунберг. Праворадикальна партія «Альтернатива для Німеччини», вочевидь, координує свої нападки на Тунберг з позицією Європейського інституту клімату та енергетики1.

Боротьба зі змінами клімату раніше була справою людей з різних частин політичного спектру — як відомо, ще Буш-старший обіцяв під час свого першого президентського терміну зайнятися проблемою глобального потепління. Втім, знущання консервативних чоловіків над Тунберг та іншими активістками доводять, що кліматична політика швидко стає наступним полем битви в глобальній культурній війні. 

Оскільки консервативні партії стають дедалі більш пов’язаними з націоналізмом, а мізогінна риторика домінує в правому дискурсі, Хультман та його колеги з університету імені Чалмерса побоюються, що зв’язок між кліматичними скептиками та мізогінією теж стане міцнішим. Те, що раніше, коли всі погоджувалися щодо фактів, було практичною проблемою, перетворилося на питання ідентичності. А страх перед змінами — потужна мотивація.

Джерело: New Republic 

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Примітки   [ + ]

1. Європейський інститут клімату та енергетики — «науковий» центр, відомий скептичною налаштованістю щодо ідеї кліматичних змін. — Прим. перекл.