У Новій Зеландії розробили «Хартію алгоритмів» — своєрідне керівництво для органів влади у використанні алгоритмів. Частина міністерств та інших урядових відомств Нової Зеландії вже підписали Хартію. Її метою є забезпечення прозорості й підзвітності у використанні даних державою. Хартія застосовуватиметься до алгоритмів, які використовують урядові установи, і не поширюватиметься на приватні компанії — наприклад, корпорації Google, Facebook чи Amazon.
Хартія не містить технічного визначення алгоритму, оскільки тип алгоритму не визначає переваги або недоліки, пов’язані з його використанням. «Алгоритм» — це не щось конкретне, як-то регресійна модель або нейронна мережа, а широкий спектр аналітичних інструментів. Натомість Хартія зобов’язує підписант_ок уважніше ставитися до алгоритмів, використання яких може мати негативні наслідки, зокрема для вразливих груп населення.
Хартія алгоритмів застосовуватиметься у тих випадках, коли існує ймовірність ненавмисного негативного впливу на життя людей при використанні алгоритмів урядовими установами. Для цього автор_ки Хартії розробили матрицю ризиків, яка визначатиме застосування Хартії.
Підписання Хартії зобов’язує пояснювати те, як алгоритми впливають на прийняття рішень, консультуватися з тими, на кого безпосередньо впливає їх використання, а також забезпечити можливості для громадського контролю за цим. Підписант_ки зобов’язуються дотримуватися конфіденційності, етики та прав людини та зважати на обмеження й упередженості даних. Одним із зобов’язань також є включення перспективи маорі, корінного народу Нової Зеландії, у розробку й використання алгоритмів. Проте автор_ки самої Хартії висловлюють побоювання щодо появи проблем, пов’язаних із суверенітетом даних маорі.
Хартія не є універсальним методом контролю за використанням алгоритмів органами влади. Якби таку Хартію створили в Україні, то, найімовірніше, комерційні компанії-розробники урядових сервісів, таких як Helsi.me або Дія, не оприлюднили б дані про алгоритми, що в них застосовуються.
Джерело: Data.govt.nz