У середу 24 лютого Кабінет міністрів України схвалив законопроєкт про регулювання нестандартних форм трудових відносин.
У разі прийняття законопроєкту він, по суті, запровадить в Україні так звані 0-годинні трудові договори, тобто угоди з нефіксованим робочим часом.
В обґрунтуванні законопроекту зазначено, що документ передбачає законодавче врегулювання взаємовідносин працівників і роботодавців у випадку, коли неможливо заздалегідь визначити види, обсяги та періоди виконання тієї чи іншої роботи, зокрема роботи фрілансерів. Відповідно до умов договору з нефіксованим робочим часом, його сторони за домовленістю можуть визначати необхідність і час залучення працівника до роботи, її обсяг і режим виконання. При цьому оплата праці відбуватиметься виключно за той час, коли робота фактично виконується.
Насправді ж, б’ють на сполох трудові активісти, 0-годинні трудові договори — це інструмент, який дозволить роботодавцям зекономити на зарплаті та зняти з себе обов’язок забезпечувати працівника роботою весь час.
Юрист ГО «Соціальний рух» Віталій Дудін зазначає:
«Трудові договори без мінімальної тривалості робочого часу закріплюють найбільш невигідні для працівника взаємини з роботодавцем: надання роботи не гарантується, а перерва між очікуванням роботи не оплачується. Мінуси від 0-годинних контрактів відчутні навіть для роботодавців: працівники можуть бути недоступними, коли роботодавець їх раптово викличе; працівники втрачають відчуття залученості до робочого процесу; складність в управлінні щорічними відпустками та оплатою праці».