Зима поволі закінчується, найхолодніший період вже за плечима українців. Але не платіжки із підвищеними тарифами. З 2021 року тарифи на електроенергію та газ суттєво зросли, а у відповідь зародився протестний рух, який вилився у так звані «тарифні протести», що регулярно відбуваються в різних містах і регіонах. Рух охопив майже всю країну, а головною тактикою мітингарів стало перекриття доріг.
Протестувальники обурені тарифами на газ та його транспортування й вимагають залишити їх такими, якими вони були до 1 січня 2021-го, а також повернути пільгові ціни на електроенергію.
Не влаштовують людей і нові принципи оплати за газ. Запровадження відкритого ринку газу було однією з вимог МВФ. Головною перевагою такого рішення мала бути конкуренція постачальників між собою, яка нібито унеможливила б монополізацію галузі та встановлення захмарних рахунків. У вересні 2020-го прем’єр-міністр Шмигаль обіцяв, що цього року ціна на газ буде найнижчою за останні 5 років. Натомість від початку запровадження ринку платіжки за комунальні послуги зросли у всіх постачальників. Зросла і плата за транспортування. А запроваджене Урядом зниження тарифів на один сезон не заспокоїло людей. Вже з кінця опалювального сезону ціна на газ знову збільшиться.
«Спасать жизни и деньги»
У суботу, 20 лютого, в Одесі та ще тринадцяти інших містах пройшли акції «проти тарифного геноциду». Тут вони відбуваються регулярно.
Акція пройшла в парку ім. Тараса Шевченка. О 11:40 тут біля лавочки зібралися троє жінок і обговорюють те, що протестувальники досі не сходяться.
«Это абсолютно невозможно, это геноцид тарифный, который приведет к тому, что люди будут отказываться от отопления», — говорить Марія
Вона з іншими жінками прийшла на протест, щоб «спасать жизни и деньги». Марія скаржиться, що ціни за комунальні послуги не мають перевищувати 8% від мінімальної зарплати, а в Україні є випадки, коли плата за комуналку перевищує навіть мінімалку.
Марія боїться, що в недалекому майбутньому а Україні можуть з’являтися квартали для бідних, які будуть опалюватися буржуйками.
«Более того, у нас за неуплату комуналки будут конфисковать жилье. Поэтому или мы сегодня протестуем против невыносимых платежей, или потом мы будем митинговать за то, чтобы нам вернули наши квартиры».
Стягнення заборгованості у спрощеній формі через конфіскацію житла дійсно передбачене законопроєктом № 3613, але лише у випадку, коли сума заборгованості перевищує 20 розмірів мінімальної зарплати.
Одразу після протестів, які відбулися 10 та 11 січня, Кабмін пообіцяв, що врегулює на державному рівні ціни на газ і вони не перевищуватимуть 6,99 грн до березня, а також додав його до товарів першої необхідності. Однак такі поступки учасників тарифних протестів не влаштували
Тим часом до парку підходять ще кілька людей. Всі вони називають себе організаторами.
«Ми бачимо, що проводяться ультраринкові реформи, від цього життя людей дорожчає. Багато із них не можуть вже виживати, — стведжує Андрій Іщенко. — Громадяни України виходять і протестують проти політики щодо підвищення тарифів. Протести — це нормальна реакція нормальних людей, коли їх намагаються знищити».
Андрій Іщенко — за словами протестувальників, «человек, которому не все равно». Він один із головних організаторів акції. Але формально рух не має лідерів, і організаторів тут багато, адже в координаційну раду одеського протесту потрапити могли всі охочі.
Тим часом на площі з’являється все більше протестувальників, вони розбирають плакати й шикуються. Учасникам пропонують взяти захисні маски. Організатори облаштовують місце для збору підписів проти «тарифного геноциду». Їх передадуть Зеленському, а протести продовжаться вже в Києві.
На імпровізованій сцені з’являється громадський активіст, один зі співорганізаторів протесту Сергій Гончарук та оголошує вимоги протестувальників, а саме:
- Володимир Зеленський, Верховна Рада, Кабінет Міністрів та НКРЕП мають прийняти реальні заходи для зниження тарифів на комунальні послуги.
- Відкликати постанову Кабміну № 1325, яка передбачає підвищення цін на електроенергію.
- РНБО має розглянути повернення газотранспортних систем у власність держави.
- Відкликати законопроєкт № 3613, який передбачає стягнення заборгованості за несплату комунальних послуг у спрощеній формі.
Сергій Гончарук говорить, що одесити виходять на мітинги з 15 січня і місцева влада вже реагує на них. Так, Одеська міська рада проголосувала за передачу вимог акції Володимиру Зеленському.
«Влада, безумовно, якось реагує на наш протест. Але намагається нас обдурити та затягнути вирішення тарифної проблеми, щоб першого квітня знову підняти тарифи, — каже Андрій Іщенко. — Вітренко — той вже заявив, що тарифи на електроенергію зростуть вдвічі, а на газ ще в півтора раза1Йдеться про запис, опублікований в одному з телеграм-каналів, а не офіційну заяву … Continue reading. У нас немає більше ніякої альтернативи, крім протестів. Сьогодні ще багато людей не розуміють, що їх чекає через кілька місяців. Завдання нашої акції — донести до наших сусідів, наших родичів, знайомих, що немає альтернативи спротиву цим реформам, які зараз проводять. Тільки протест може вирішити питання на користь українського народу».
У промовах організатори також заявляють про передачу одеського водоканалу в приватні руки «за одну гривню», «націнки на електроенергію від олігархів», «брехню уряду» та про необхідність тиску на владу. Учасники скандують «Газові станції — власність громад». А на плакатах можна помітити гасла проти МВФ, цитати Шевченка, вірші та історичні й мультиплікаційні відсилки.
Тим часом довкола збираються близько 50 людей. За весь час проведення акції їх кількість була приблизно такою ж. Перехожі зацікавлено дивляться й зупиняються послухати.
«Ні Хмельницький, ні Махно не терпіли б це гівно» або Демократія чи кріпацтво ?
Традиційно підняття цін на газ пов’язують із сезонним фактором, але вартість блакитного палива також залежить і від цін на світовому ринку. Також з 1 сепня в Україні запрацював ринок газу, а влада відмовилася від фіксованих цін. Зараз споживачі можуть самі обирати собі постачальника, а держава не має втручатися в цей процес. Але такий принцип викликає у протестувальників чимало критики. А провину за зростання тарифів найчастіше покладають на «олігархічну монополію». Так, наприклад, облгази Фірташа донараховували зайвий борг, щоб користувачі не могли змінити постачальника.
Є й інші думки. Один з учасників одеської акції зазначив, що якщо держава не може справитися з утворенням адекватної цінової політики, то вона має сприяти спрощенню переходу на індивідуальне електроопалення та давати можливість людям, які працюють і не бувають вдома весь день, не платити за непотрібне тепло. Але у чому сходяться всі учасники протестів — то це в тому, що наразі ціни на газ є непідйомними, а вирішити це питання самостійно для багатьох людей просто неможливо:
«Когда мы говорим, что у нас очень высокие цены, адепты государства отвечают нам, что вы работайте больше, зарабатывайте больше, почему ты выбираешь низкооплачиваемую работу?… А если моя работа социально значимая? Если я работаю, как и многие мои друзья, пришедшие сегодня, в системе образования, и для нас действительно тысяча с чем-то гривен в месяц за отопление — это большие расходы. Мы не хотим бросать эту сферу. Это задача государства — дать людям возможность реализовать себя там, где они хотят и могут это сделать, не вынуждая их переходить на какую-то более механическую, но высокооплачиваемую работу, таким образом приводя в деградацию целые социальные институты», — говорить з імпровізованої сцени один із учасників акції.
Кирило стоїть із плакатом «Ні Хмельницький, ні Махно не терпіли б це гівно!», а зараз виступає на сцені. Він — шкільний вчитель історії. За словами чоловіка, набагато простіше в нинішній ситуації просто поїхати з країни.
«Мои друзья, выпускники исторического факультета Мечникова, зарабатывают в 4 раза больше, просто собирая клубнику где-то в Польше или Финляндии. Однако я пока еще получаю удовольствие от общения со школьниками и от образовательного процесса. Но вот очередное повышение тарифов — и я понимаю, что мне придется платить примерно половину своей зарплаты за коммунальные услуги… Получается, ничего я себе не куплю из техники, никуда не поеду и, в принципе, живи себе до следующего повышения», — каже Кирило.
Кріпацтво нікуди не зникло, переконаний активіст, змінилися лише його методи. Є група людей, які за рахунок владних повноважень витискають з людей усе, даючи умовну демократію.
Хоч Одеська обласна рада вже відправила вимоги протестувальників до Києва, мету протестів організатори бачать в тому, щоб постійно доносити до місцевої влади ідею про те, що населення хоче зниження тарифів і передачі газотранспортної інфраструктури у власність громад. Стратегічні підприємства, які забезпечують життєдіяльність країни, мають належати народу.
На сцену виходить хлопець років 16 й виступає від імені молоді. На його думку, всі надії на майбутнє руйнує капіталістична система, адже у працівників відбирають право на заробіток. У виступі хлопець згадує про акції криворізьких шахтарів, які хотіли відстояти своє право на гідну заробітну плату і тижнями не піднімалися з шахт на поверхню. Але сьогодні їх за це судять. Він стверджує, що підвищення тарифів — це інструмент у руках олігархів, і заради збагачення вони підуть на все.
«Зато у нас в кои-то веки появляется демократический выбор: умереть в холоде или в голоде. Как вам такое? Что лучше, прожить месяцок в тепле и питаться хлебушком с маслом или нормальное питание, но спать под тремя куртками и одеялом?… Я как один из представителей нового поколения не собираюсь молчать, бездействовать и потакать беспределу властей», — каже хлопчина.
«Та хуже Украины никто нигде не живет!»
Наостанок сцену виходить активіст Андрій. Він каже, що вільна країна неможлива, поки є група людей, які захопили владу, та «всякие МВФ, которые накидывают удавку на шею нашей страны. Украина — это та страна, которая может обеспечить себя всем: начиная от природных ископаемых и заканчивая сельхозугодьями. Мы — одна из стран, которая может на взаимодействовать с внешним миром и обеспечивать себя всем».
— Так они ж все раздают! — викрикує жінка літнього віку в коричневому пальто та світлій шапці.
Андрій наостанок згадує про марганець, 97% якого знаходиться в руках Коломойського, вугільні шахти Ахметова і дякує одеситам, які приєдналися до протесту.
— В советское время конфисковали имущество, которое неправильно было нажито! — знову каже жінка в пальто. — А сейчас? Где эти конфискации? Надо поднять вопрос о конфискации!
— Вопрос возврата в собственность государства незаконно приватизированных стратегических объектов — это основной вопрос, который мы поднимаем. Это основной вопрос народа, доведенного до отчаяния, — відповідає активіст.
— Так больше и ничего воровать, — додає літній чоловік.
— Нет, они землю воруют! За стариков взялись! — стоїть на своєму жінка.
До натовпу входить сторонній чоловік в яскравому жилеті з написом маркером «BOSS», повертається до одного з протестувальників і питає: «А шо его слухать? Шо они хотят?». Поруч дивуються, що мітинги можуть проходити без поліції та автозаків. Правоохоронців справді залишилося лише двоє. Вони стоять осторонь і п’ють каву.
Протест закінчується словами «Борітеся — поборете», й організатори запрошують всіх до спільного фото на пам’ять.
Стаття підготовлена за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні.
Читайте також: