Кількість польських жінок з ризикованою вагітністю, які виїжджають з країни задля абортів, збільшилася, а кількість пренатальних генетичних досліджень — навпаки, зменшилася.
Про це свідчать дані, які оприлюднив Dziennik Gazeta Prawna (DGP) через місяць після публікації рішення польського Конституційного трибуналу про неконституційність положення, яке дозволяє аборти у випадку високої ймовірності тяжких та незворотних порушень плода.
DGP спирається на власне опитування в установах, які організовують поїздки за кордон, щоб зробити аборт.
«У січні цього року в рамках допомоги, яку пропонувала організація “Аборт без кордонів”, польським жінкам було надано допомогу 522 рази (йдеться про процедури в клініках або фармакологічні аборти), за аналогічний період в попередньому році допомогу було надано 228 разів. Кількість процедур, профінансованих Мережею підтримки абортів (Abortion Support Network), у січні та лютому 2021 року становила 40, що втричі більше, ніж у першому кварталі минулого року», — повідомляє видання.
«У результаті рішення Конституційного трибуналу кількість пренатальних генетичних тестів також зменшується. В одному з відділів генетики у великому пологовому будинку Лодзинського воєводства в лютому їх було проведено в два рази менше, ніж у січні», — повідомляє DGP.
DGP також перевірив ситуацію в польських лікарнях, які роблять легальні аборти та пренатальні огляди.
«Там ми чуємо, що цим лікарням доводиться відмовляти в абортах. Як зізнається Адам Червінський з Інституту охорони здоров’я матері в Лодзі, одній пацієнтці було відмовлено у перериванні вагітності через нові правила. У лікарні Медичного університету в Познані таких відмов було кілька з 27 січня», — повідомляє DGP.
Також сьогодні, 17 березня, у польському Сеймі відбудеться перше читання громадського законопроєкту «Так — сім’ї, ні — гендеру», поданого організацією Ordo Iuris (організація, яка, власне, і добилася рішення польського Конституційного трибуналу у справі абортів) у співпраці з Християнсько-соціальним конгресом. Цей проєкт пропонує скасування ратифікації Польщею Стамбульської конвенції і прийняття міжнародної Конвенції про права сім’ї (проект самої Ordo Iuris), яка б мала частину прав людини «перенести» на інститут родини.