На кінофестивалі Kyiv International Short Film Festival, який пройде 4–8 серпня, традиційно відбудеться показ секції феміністичних і квір-фільмів. Цього року режисер_ки цих стрічок розмірковують про питання транс*інклюзивності феміністичного руху, досліджують репрезентацію тілесності жінки* та її систематичного пригноблення, шукають можливості позакапіталістичних феміністичних перформативних практик, знайомляться з поколінням Z та їхнім баченням квір-утопії. Програмна координаторка кінофестивалю Лена Сирбу розповідає про 9 феміністичних і квір-фільмів, які варто подивитися на KISFF.
Цьогорічна програма феміністичного кіно «FEM* RIOT» фокусується на питаннях гендерної перформативності та трансформації категорій «жінка» і «жіночне». Події ключового фільму програми «Хто є жінка?» (Марін Госкйольд, Норвегія, 2020) розгортаються у жіночій роздягальні, коли агресивно налаштована відвідувачка просить трансгендерну жінку покинути приміщення. Це прохання переростає у палку дискусію щодо того, кого ж, власне, можна вважати «жінкою». Стрічка нагадує про нещодавні бурхливі обговорення трансфобних висловлювань Джоан Роулінг. Для України ця тема також є актуальною. Наприклад, модераторки однієї з найбільших феміністичних спільнот українського фейсбука «Фемінізм УА» вважають транс-активізм «мізогінною практикою», а слова «ТЕРФ» (акронім від trans-exclusionary radical feminist — з англ. трансексклюзивні радикальні феміністки) і «цис-» у цій групі заборонені. Фільм Марін Госкйольд влучно критикує аргументи ТЕРФ у їхніх суперечках з транс*інклюзивними феміністками.
У документальній стрічці «Отрута» (Лув Дюбюк Бабіне, Бельгія, 2020) режисерка Лув Дюбюк Бабіне розмовляє з квір-БДСМ-порноакторкою, а також фільмує її перформанс. Перформерка розповідає про свій досвід праці й заробітку поза капіталістичною системою зайнятості. Водночас сценічні виступи дають їй можливість привласнити своє тіло і проявити агресію до патріархального капіталістичного суспільства.
На відміну від особистої історії в «Отруті», фільм «Причина смерті» (Джіоті Містрі, Південна Африка, 2020) створює колективний портрет анонімних жінок і є результатом дослідження архівних кадрів музею кіно EYE. За словами режисерки Джіоті Містрі, її метою було продемонструвати «історичну маргіналізацію образів жінок в архіві й те, як їх репрезентували». Протягом століть жінки помирали від феміциду, полювання на відьом, побиття камінням, і причина їхньої смерті була завжди одна — фемінне тіло.
У стрічці «У пошуках утопії» (Катаріна де Соуза, Нік Тайсон, Португалія, США, 2021) з ЛГБТК+-програми «Out & Proud» зумер_ки з району Квінз у Нью-Йорку розповідають про своє бачення квір-утопії і створюють маніфест рівноправного світу у межах відеогри Minecraft. Серед їхніх вимог — наявність і доступність квір публічних місць, вивчення ЛГБТ-студій у школі, визнання квір-молоді. Підлітки створюють ідеальний світ — «спільноту любові» — на майнкрафтовому Марсі, куди відправляють жити своїх аватарів. Водночас режисерка фільму «Транс*погляд» (Роза Візауер, Австрія, 2021) підважує так званий «чоловічий погляд» і прагне втілити концепцію «альтернативного режиму погляду», яку пропонує Роберт Макрю. Герої_ні стрічки щиро й відверто висловлюються про те, що Джек Галберстам описує як «квірний час і простір».
Добірка анімаційних квір-фільмів досліджує межі людської та позалюдської тілесності й можливості опинитися поза ними. У цій програмі особливу увагу привертає виконана у пластиліновій техніці анімаційна стрічка «Саша і Петре» (Лука Ізтодор, Румунія, США, 2019), що розповідає історію романтичних стосунків між двома чоловіками у Соціалістичній Республіці Румунія. Закадровий голос Саші оповідає про досвід своїх 45-річних стосунків з Петре й пов’язану з ними небезпеку у часи, коли гомосексуальність переслідувалась законом.
Фільм «Flora Borealis» (Кейсі Фрідман, США, 2020) — це дві історії про стосунки у світі людей і зі світом природи. Перша з них — це розповідь про кохання двох чоловіків, Пата і Тео, які борються з депресією у зруйнованому середовищі. Щоб радикально покінчити з минулим, Тео розповідає Пату другу історію. Це розповідь про склодува, який оплакує свою померлу дружину. Спогади про неї повертають його до природи й дають можливість створити прекрасний, але крихкий скляний сад. Стрічку складають 17000 намальованих вручну кадрів, а також 3D-скани «Скляних квітів Гарварду», що надихнули історію. Кейсі Фрідман надихався реальною історією Леопольда Блашкхи, який створив тисячі скляних квітів для Гарварду наприкінці XIX — на початку XX століття.
Частим відвідувач_кам київських вечірок можуть сподобатися фільми «Дастін» (Наїля Ґіґе, Франція, 2020, 20) з програми фестивальних хітів і «Бейбілесба» (Тоне Оттілі Фредеріксен, Данія, 2019) з програми «Out & Proud». У першій стрічці сюжет розвивається навколо подій на техно-вечірці. Режисерка влучно зображує зміну настроїв головних герої_нь — трансгендерної дівчини Дастін та її друзів — під час вечірки, а також ніжний післясмак нічних подій на ранок наступного дня. У фільмі «Бейбілесба» також ідеться про емоції та почуття головної героїні — 16-річної лесбійки Фреде, яка йде на квір-вечірку разом зі старшою сестрою, щоби спробувати відвоювати свою колишню. Водночас очікування й образливі коментарі інших відвідувач_ок вечірки змушують Фреде порушити свої кордони і протистояти власній сестрі.
Кінофестиваль Kyiv International Short Film Festival відбудеться у Києві з 4 до 8 серпня. Основною фестивальною локацією стане кінотеатр «Київська Русь». Покази також відбудуться просто неба у Хащах і парку Тараса Шевченка. Покази програм «FEM* RIOT», «Out & Proud» та квір-анімації пройдуть в кінотеатрі «Київська Русь».
Чільне фото: Кадр із фільму «У пошуках утопії» (Катаріна де Соуза, Нік Тайсон, Португалія, США, 2021)