Марк Поуст, дослідник з Маастрихтського університету, якому вдалося створити перший у світі «гамбургер у лабораторії», очікує, що штучне м’ясо з’явиться у продажі в найближчі п’ять років.
Перший бургер зі «штучним» м’ясом у 2013 році приготували та з’їли у Лондоні. Хоча його вартість була захмарною — вона становила 215 тис. фунтів — ученим уже вдалося знизити собівартість. На нині штучне м’ясо вже коштує лише 7 фунтів чи 11 євро. За два роки ціну знизили в 31 000 разів — а значить, настав час мріяти про масове виробництво.
«Я неймовірно схвильований перспективою продажу штучно вирощеного м’яса. І я впевнений, що коли це станеться, то багато хто буде готовий з етичних міркувань перейти на наш альтернативний м’ясу продукт», — стверджує Петер Верштрате (Peter Verstrate), який працює пліч-о-пліч із Поустом.
Але запуск масового виробництва штучного м’яса важливий не тільки тому, що може вирішити етичні проблеми для багатьох людей. Нові технології можуть також допомогти покращити ситуацію з екологією на планеті та навіть допомогти вирішити проблему голоду в сучасному світі.
Перший прототип у 2013 році був створений зі стовбурових клітин, які вилучили у корови, а потім «пророщені» в 20 тисяч тоненьких смужок м’язової тканини. Після чого цю тканину виклали у «м’ясо» для бургера. Попри те, що смак дуже нагадував звичайний «м’ясний», бургер усе ж не був достатньо соковитим.
«Бургер складався з білка та м’язових волокон. Але тваринее м’ясо — це дещо більше, ніж це. М’ясо — це ще й жир та з’єднувальна тканина, які визначають смак та текстуру натурального м’яса, але ми їх не виробляли на той час». Саме культивуванням жирових тканин згодом і зайнялися в лабораторії Поуста.
Поуст планує повністю відмовитися від залучення тварин до процесу створення «штучного» м’яса (йдеться про стовбурові клітини, які зараз беруть від корів, а також ембріональну бичачу сироватку, яку добувають із ненароджених телят) та перейти на фотосинтезуючі водорості та ціанобактерії. Робота в найближчі п’ять років буде присвячена саме цьому.
Іншим важливим питанням, з яким намагається впоратися команда Поуста, є проблема наявності заліза в штучній яловичині. У м’язах залізо перебуває переважно всередині білка, що зв’язує кисень, відомого під назвою міоглобін. Але лабораторний спосіб створення м’яса не передбачає наявність кровоносної системи, воно зберігається в середовищі з високим вмістом кисню, що сприяє зменшенню рівня вираженості кліткового міоглобіну. Але чим менше міоглобіну у м’ясі, тим менше заліза — і тим менш поживним є цей продукт.
Процес масово виробництва планують розпочати якраз тоді, коли буде створено штучну яловичину, яка матиме більше жиру та більше заліза і в процес створення якої не будуть залучені тварини. Існує ймовірність, що масове виробництво штучного м’яса будуть налагоджувати за допомогою 3D принтерів.
Тваринництво має величезний вплив на забруднення довкілля: близько 18% усього забруднення середовища припадає на цю індустрію. Побічним продуктом вирощування тварин є метан та N2O, які сприяють глобальному потеплінню. Окрім того, тваринництво займає багато орних земель та споживає велику кількість питної води та енергоресурсів.
За даними дослідження, опублікованого в American Journal of Clinical Nutrition, тварини на фермах споживають стільки зерна, що його було б достатньо, щоб нагодувати 840 мільйонів населення.
«Лабораторне м’ясо» не буде містити паразитів та хвороб, на які можна натрапити у тварин. Штучне м’ясо також дозволить уникнути використання антибіотиків, які зараз поширені у тваринництві. Це матиме позитивний вплив на сферу охорони здоров’я.
Варто зазначити, що описане дослідження не є єдиним у світі. Декілька різних ініціатив займаються також спробами клонування курячих грудок та філе риби.
Джерело: Geek Times