Переклала Дафна Рачок

Я — мусульманин. Як мусульманин, я хочу висловити пошану парижанам, які загинули у ту страхітливу ніч 13 листопада. Як мусульманин, я хочу висловити співчуття всім тим, хто втратив своїх коханих під час цих диявольських нападів у Парижі. Як мусульманин, я хотів би вразити свою солідарність із французами, які зараз страждають від травми через цей кривавий хаос, скоєний проти невинних людей.  

Як мусульманин, я хочу засудити будь-які акти насильства: геноциди, вбивства й самогубства у всьому світі; особливо ж я хочу засудити кримінальні банди, що зібралися під прапором «Ісламської держави», як і всі інші подібні групи, які тероризують невинних людей від Індії, Афганістану та Пакистану до Іраку та Сирії, від Північної Америки до Туреччини та від арабського й мусульманського світу до Європи та США.

Мені хочеться спитати, чи може мусульманин сьогодні сказати, що він — мусульманин, а потім повторити все, що я щойно сказав? Чи дозволено мені — і мільйонам таких самих мусульман, як я — виражати співчуття, солідарність чи скорботу стосовно цієї жахливої події й робити це з найсокровенніших глибин нашої людськості саме як мусульмани?

Розмова про цінності

Висловлюючи підтримку й співчуття французам у своїй промові, президент США Барак Обама сказав: «Це атака не тільки на Париж, це атака не лише на французький народ — це напад на все людство та універсальні цінності, які ми поділяємо». Звісно, напад на французів є нападом на людство, та чи є напад на ліванця, афганця, єзида, курда, іракця, сомалійця або палестинця менш атакою «на все людство та універсальні цінності, які ми поділяємо»? Що такого особливого є в американців і європейців, чого не дано поділяти решті людства?

У своїй промові прем’єр-міністр Великої Британії Дейвід Кемерон, говорячи як європеєць, дуже наголошував на «нашому способі життя». Звертаючись до французів, він додав: «Ваші цінності — це наші цінності, ваш біль — наш біль, ваша боротьба — наша боротьба, і разом ми здолаємо цих терористів».

Чим саме є ці французькі та британські цінності? Чи може мусульманин також поділяти їх, будучи мусульманином — чи дозволено йому це? Чи йому або їй спочатку треба перестати бути мусульманином і стати французом чи британцем, щоб поділяти ці цінності?

Цивілізаційний інший

Це все дуже насичені терміни, цивілізаційні терміни й культурно закодовані регістри. І Обама, і Кемерон віддали перевагу термінам, що свідомо й рішуче перетворюють мене та інших мусульман на їхнього цивілізаційного іншого.

Вони роблять для мене неможливим залишатися мусульманином, яким я є, та доєднатися до них та мільйонів інших у США, Великій Британії та ЄС у співчутті та солідарності зі стражданнями французів.

Як мусульманин, я кидаю виклик їхньому провінціалізму та засвідчую свої співчуття французам та солідарність із ними. І я відкрито, зухвало та рішуче роблю це саме як мусульманин.

Коли араби й мусульмани в Афганістані, Іраку, Сирії чи Лівані помирають від рук тих самих злочинців з Ісламської Держави Іраку й Леванту (ІДІЛ), ці події зводять до найменшого спільного знаменника і вбачають у них сектантські суперечки, подавляючи й камуфлюючи нашу людськість. Але коли вмирають французи, британці або громадяни США, їх підносять до найвищого спільного рівня абстракції, і вони стають універсальними образами людства загалом.

Чому? Чи ми, мусульмани, не є людьми? Чи вбивство одного з нас не заподіює шкоди всьому людству?

Я — той, хто я є

Приблизно чотириста років тому у «Венеційському купці» Вільям Шекспір перетворив демонізованого внутрішнього іншого європейського християнства — європейського єврея — на постать, що кидає виклик систематичній стигматизації, і дозволив своєму персонажеві Шайлоку голосно виголошувати:

За  те, що я єврей! Хіба єврей не має очей? Хіба єврей не  має  рук, частин тіла, почуттів, прихильностей, пристрастей? Хіба не живить його та сама їжа, що й християнина? Хіба не ранить його така сама зброя? Хіба не страждає  він від таких самих хвороб, хіба не тими самими  ліками його лікують? Хіба не відчуває він холоднечі взимку і спеки влітку, як і кожен християнин? Коли ви раните нас, хіба ми не спливаємо кров’ю? Коли ви нас лоскочете, хіба ми не  сміємося? Коли ви нас труїте, хіба ми не помираємо?[1]

Сьогодні мусульмани замінили собою євреїв та стали цивілізаційним іншим для Європи. Голови ж держав — Обама й Кемерон — у цей особливо травматичний для Парижа момент увічнюють цю демонізацію, залишаючи мусульман як мусульман за межами людства.

Таким чином вони роблять неможливим для мусульман залишатися мусульманами й долучатися до маршу людствапроти варварства ІДІЛ чи будь-яких інших варварських вбивств. Чому? Я відмовляюсь надавати їм чи будь-кому іншому право відчужувати мене від того, ким я є.

Я — чоловік. Я — мусульманин. Я — людина і, будучи усім цим і лишаючись вірним тому, чим я є, я хочу долучитися до маршу людства в кожному куточку цієї крихкої планети проти варварства.

Будь ласка, президенте Обамо й прем’єр-міністре Кемероне, посуньтеся і виділіть мені трошки місця. Я також хочу доєднатися до решти людства й засудити цей варварський вчинок. Чи ви не заперечуєте?

Джерело: Аль-Джазіра

Примітки:

[1] Цитовано у перекладі І.Стешенка.

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *