Дослідження «Аналіз умов праці і життя у місті Львів» провів соціальний рух «Працююча християнська молодь» (Young Christian Workers Ukraine)1 впродовж 2013-2015 років. У фокусі дослідження були молоді працівниці та працівники віком від 18 до 32 років, зайняті у сфері обслуговування. У якості методології були використані глибинні інтерв’ю. Крім того, було проведено зустрічі із понад 70 найманими працівниками цієї сфери, з яких більше 50 — молоді жінки. Метою дослідження було дізнатися про умови, в яких працює молодь у Львові, та про їхній специфічний вплив на умови життя. Під час дослідження було опитано як чоловіків, так і жінок. Власне, становище працівниць, яке було у фокусі цього дослідження умов праці жінок як прекарної робочої групи, є одним із головних напрямків роботи руху «Працююча християнська молодь» в Україні.

Умови праці та їхній вплив на фізичне і психічне здоров’я працівниць

Умови праці, у яких проводять робочий час працівниці і працівники сфери обслуговування, потребують детального розгляду, оскільки певні аспекти умов праці зумовлюють і формування дозвілля й позаробочого часу, а також спосіб життя. Працівники закладів харчування проводять більше часу на роботі, ніж якби вони працювали на інших роботах: графіки роботи у сфері обслуговування складаються зі змін тривалістю 12 і більше годин.

Сфера обслуговування з нестабільним і невисоким доходом, тимчасовими договорами підряду та ненормованими графіками є першим місцем праці для випускників різних навчальних закладів та широкого спектру спеціальностей. Тут у них формується уявлення про стосунки роботавець-працівник, тут вони здобувають перший робочий досвід. Під час опитування ми виявили брак знання своїх трудових прав серед працівників після закінчення навчання. Формулювання «атипова форма зайнятості» вживають рідко поза науковими колами (або майже ніколи не вживають): згадана вище тривалість робочого дня є фактично єдиною формою зайнятості на досвіді багатьох працівників — вона дуже широко розповсюджена. Без критичного суспільного осмислення змін на ринку праці та проблематики гідної праці питання про системне покращення умов праці не постає.

Загальна характеристика дослідження

Згідно з нашим аналізом інтерв’ю, умови праці у сфері обслуговування у Львові мають такі характеристики:

1. Умови праці відрізняються від обіцяних при співбесіді:

  • доводиться виконувати додаткові обов’язки, про які працівницю не попереджали під час співбесіди;
  • працевлаштування з контрактом, який не відповідає обіцяному / працевлаштування з договором на короткий період часу / неофіційне працевлаштування;
  • заробітна плата менша, ніж обіцяна.

2. Заробітна плата нестабільна і не дозволяє себе забезпечити:

  • нестабільна заробітна плата, змінна методологія нарахування зарплати;
  • додаткові години не оплачуються в подвійному розмірі;
  • низька заробітна плата, яка не дозволяє себе забезпечити2;
  • невиплата заробітної плати.

3. Брак соціального забезпечення, невикористання лікарняної відпустки, неповне використання відпуски на відпочинок.

4. Умови праці мають негативний вплив на фізичне здоров’я:

  • умови приміщення, які не відповідають нормі (брак вентиляції, погане освітлення, занизька/зависока температура у приміщеннях);
  • брак фіксованої перерви на обід, брак технічних перерв упродовж робочого дня;
  • жінки носять важкі вантажі;
  • довгий робочий день, який перевищує норму;
  • перевантаженість через брак працівників.

5. Безкоштовне стажування впродовж тривалого періоду (стажування на повну робочу зміну протягом двох і більше тижнів без оплати).

6. Негативний вплив роботи на психічне здоров’я:

  • психологічне насильство на роботі, низька культура спілкування — між керівництвом і працівниками, між самими працівниками;
  • стосунки керівник-працівниця, з порушеннями норм етики та меж приватності у гендерних питаннях.

Ситуація психологічного насильства, яка, як показують інтерв’ю, трапляється на робочих місцях у сфері обслуговування та в інших сферах, поки що не стала предметом обговорення ширших кіл громадськості.

Кількість робочих годин на місяць і на рік

Ми порахували кількість годин, які відпрацювали у 2014 році дві працівниці з графіком 3 дні через 3 та 7 днів через 7. Також ми порівняли ці цифри з нормами Міністерства праці та Міністерства соціальної політики, які закріплені законодавчо.

Січ 2014 лют бер кві тра чер лип сер вер жов лис гру разом
Норма роб. год./міс. 167 160 159 167 151 151 184 160 176 184 160 183 2002
К-ть роб. год./міс. при зміні 12 год. 3 дні через 3 204 168 192 180 192 180 192 180 180 180 180 180 2208
К-ть роб. год./міс. при зміні 12 год. 7 днів через 7 216 168 192 168 168 180 216 204 168 168 168 204 2220

Міжнародна організація праці ратифікувала 40-годинний робочий день у 1935 році3. Згідно з Кодексом законів про працю, робочий тиждень триває 40 годин4. Відповідно, в залежності від кількості днів місяця та того, скільки днів місяця випадають на вихідні, тривалість робочого місяця у 2014 році становила від 151 до 182 годин — у сумі 2002 години на рік.

Як видно з таблиці, впродовж року тривалість робочого тижня працівниць переважно перевищує норму — аж до 49 годин на тиждень (216 годин замість 167 у січні). У розрахунку на рік працівниці кафе відпрацюють 2202 та 2220 годин у залежності від графіку, що перевищує норму на понад 200 годин, або більш як на повний місяць. І це за умови, що працівниці ніколи не виходитимуть на заміну — а опитувані кажуть, що для цієї сфери характерний постійний брак і велика плинність працівників, тому практика виходити на роботу у вихідні є поширеною.

За інформацією з інтерв’ю, працівники цієї сфери не отримують доплат за перепрацьовані години, оскільки погоджуються на довгий робочий день при співбесіді, а робочі договори фіксують лише часткову зайнятість. Доплата у цій сфері передбачена при перевиконанні норм продажу продукції (страв, напоїв тощо), а не за перевищення норми робочого часу. І попри те, що понаднормову роботу не оплачують належним чином (згідно з законодавством — у подвійному розмірі), перепрацьовані години неможливо компенсувати у формі якісно проведеного часу поза роботою.

У таблиці наведені приклади графіків лише з 12-годинним робочим днем, але 13- та 14-годинні зміни також наявні в робочих розкладах кафе.

Перевищення кількості робочих годин негативно впливає на фізичне і психічне самопочуття не лише під час робочих змін, а й після їх закінчення. При перевищенні тривалося робочого дня працівник потребує більшого періоду для відновлення. Вільний час — 3 дні чи навіть тиждень — виявляється на практиці меншим і неспівмірним із часом, проведеним на роботі.

Працівниці говорять про те, що розглядають можливість 8-годинних вакансій, але зрештою не мають змоги обирати їх як робоче місце через нижчу заробітну плату, яку пропонують на таких вакансіях у порівнянні з роботою з 12-годинними змінами, а також через брак пропозицій робочих місць із гідними умовами праці. Заробітна плата формується на системі премій і доплат, і при співбесіді менеджери наголошують, що «можна заробляти більше». Частина опитаних мали труднощі з розумінням методології нарахування зарплати.

При обрахунку переваг і недоліків різних робочих місць грошовий фактор стає вирішальним. Жінки, які погоджуються на такі робочі графіки, кажуть, що планували працювати на цій роботі півроку-рік, поки не знайдуть «щось краще». На практиці очікуваний рік перетворюється три-чотири-п’ять, а то й більше років. Серед причин називають те, що це «добре місце», що роботодавці вже знайомі, що можна «попрацювати ще трохи» і лише потім піти. Також згадують кризу, брак умінь робити щось інше, страх довгого пошуку роботи, мінімальну стабільність, «живі гроші» кожен день, слабкий ресурс для покращення навичок.

Обираючи грошову вигоду, працівниці водночас обирають звуження варіантів вибору.

Робота офіціанток має соціальний, економічний та культурний вимір. Молоді жінки після навчання обирають роботу у цій сфері через брак пропозицій роботи за спеціальністю, через відсутність досвіду, який є необхідною вимогою працедавця, через брак ресурсів для покращення навичок і через наявність вакансій у даній сфері. Також фактором вибору цієї роботи є можливість додаткового заробітку у формі чайових, які становлять значну частину зарплати і, в залежності від ситуації, можуть дорівнювати їй чи навіть перевищувати її. Утверджуючи свою незалежність у сфері обслуговування, підтверджуючи таким чином можливість самореалізації перед собою і суспільством, вчорашні студентки в одному пакеті отримують роботу з ненормативним графіком, довгим робочим днем і поганими умовами праці. Це повністю змінює їхній спосіб життя та рівень активності.

У цій сфері працюють переважно жінки — працівниці кухонь і офіціантки. Чоловіки теж присутні у якості барменів, працівників кухні чи офіціантів. Однак якщо чоловіка-офіціанта у Львові можна зустріти у центральній частині міста, де пропонують вищу заробітну плату і де є ймовірність отримати чайові, то ситуація змінюється, коли ми віддаляємося від центру. Зі зниженням заробітної плати і рейтингу закладу знижується і зайнятість чоловіків на таких вакансіях.

За таким графіком працюють молоді жінки у найбільш активному віці — з 20 до 35 років, у період, найбільш важливий для побудови і реалізації себе. Хронічна втома, неможливість реалізувати інтерес до зовнішнього світу і, як наслідок, вигорання і брак інтересу до подій навколо зумовлюють невключеність у життя.

З 12-годинним робочим графіком працює багато молоді не лише у сфері обслуговування. Також це стосується великих торгових центрів «Ашан», «Форум», «Метро», мереж великих супермаркетів «Арсен», «Вопак»5,  продуктових магазинів, сувенірних крамничок тощо. З розкладом 10-10,5 годин на добу працюють продавчині багатьох торгових центрів, зокрема торгового центру «Форум» і «Кінг-Крос Леополіс».

Оксана, 24 роки:

Тиждень через тиждень, по 13 годин. Коли я кажу комусь, то вони просто дивуються! Як так — по 13 годин весь тиждень? Але тоді у мене тиждень вільний, для себе, і це добре. Але я грузну у телевізорі та їжі. Не маю сили вже кудись виходити!… У мене апатія! Є тиждень, здавалося б, але немає що робити.

Я виходжу з друзями один раз на тиждень у кафе… Ну, в місяць виходить тільки два рази, приблизно. Бо два тижні я постійно працюю, не можна через графік десь виходити.

Я б хотіла ще займатися танцями або дозволити собі ходити в спортзал. Але це неможливо — через графік, і поки що це дорого.

Марія, 23 роки:

Вільний тиждень я просто нудилася, вільний час мене просто лякав! Ця робота, цей графік — втеча від реальності: тиждень я працюю, все добре, мені не треба думати, чим себе зайняти, а потім приходить вільний тиждень. Я намагалася піти на роботу у свій вільний день, а тоді багато мати відпустки і поїхати кудись.

Марина, кафе, досвід роботи 2 роки:

На цій роботі не кожен витримує. Ті, хто працює офіціантками — вони або розлучені, або неодружені. Я мрію змінити роботу.

На роботі я маю стояти, але насправді я бігаю весь час, я не маю часу, щоб постояти на місці, у мене мокра спина, я і офіціантка, і менеджер, і прибиральниця, я роблю все. Це психологічно стомлююча робота.

Коли мене брали на роботу, зі мною не обговорювали робочих обов’язків, сказали, що «побачу по ходу». У мене немає сталих обов’язків, постійно є робота, яку треба робити.

Оксана:

Їжа дуже дорога! Те, що я їм на роботі, дає мені змогу платити за квартиру. Як би змінилося моє життя, якби мене не годували на роботі? Я б мусила доїдати за клієнтами. Можливо, я б мусила красти їжу на кухні… Тоді, щоб платити за квартиру, я б мусила ходити на роботу пішки і їсти один сухий хліб — це серйозно! У мене вже були такі ситуації в житті, я так жила, три місяці, вибираючи між буханкою хліба й оплатою дороги! І тоді думаєш, ну що ж, сьогодні я відмовляюся від «американських гірок», купую хліб — буханку можна три дні їсти… Тоді б я їла одну вівсянку, бо гречка — це вже дорого стає! Зараз я одяг купую за чайові, а тоді б мусила оплачувати комунальні послуги за чайові. Оплачувати харчування хотіла б собі дозволити теж сама. Не бути залежною від роботи!

Заробітна плата Оксани становила 120 грн. за 13-ти годинний робочий день. Її робочий графік — тиждень через тиждень.

Оксана, 25 років:

Мій графік — 4 дні через 4 дні, 13 годин з 13 на ногах! Здавалося б, що це нормально — 2 офіцінтки на 2 зали, але ми не встигаємо, постійно спєшка, ми бігаємо з замовленнями! Вимоги дуже високі, як у 5-зірковому ресторані! В цій буденності, роботі забувається, що є щось інше, крім роботи, їжі і грошей. Раніше я хотіла займатися волонтерством, з дітьми з сиротинця чи в хоспісі, але, на жаль, це нереалізовані мрії. Я шкодую.

Катя:

У барі С. я отримувала 120 грн за зміну, але все одно то замало за той обсяг праці, який ми робили… А паста коштувала 80 грн!

У «Французьких млинцях» зміна тривала 12 годин. Зарплата — 150 грн. за зміну і відсотки. Працівники тут дуже часто міняються, тому що дуже важко.

Оксана, офіціантка, досвід роботи — 4 роки:

Мережа бістро «Сіли-з’їли», графік роботи з 9 до 22 години, вакансія — працівник роздачі. Перерви на обід немає. Є час — поїв, нема часу — не їси. Найгірше — це стояти на ногах весь час. І таскати важкі ящики з водичкою газованою, тут працюють одні жінки! Я не закріплена за одним закладом, перекидають постійно на різні зміни. Це напряжний графік, стільки годин на ногах.

Примітки   [ + ]

1. Рух займається неформальною освітою молоді у сфері трудових та громадянських прав.
2. Потрібне спеціальне дослідження, що зосередилося б на жінках із сім’ями, які працюють у цій сфері й мають довгий робочий день, як на загроженій прекарній групі.
3. «Конвенція про скорочення робочого часу до сорока годин на добу №47», яку Україна ратифікувала в 1956 році.
4. Ст. 50 «Норма тривалості робочого часу»: «Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті».
5. Мережа супермаркетів «Арсен» пропонує 12-годинний робочий день 5 днів на тиждень і 2 дні вихідних. Мережа «Вопак» — 12-годинний робочий день, 3 дні через 3 дні.