Запрошуємо на лекцію Алєксєя Юрчака «Тіло Леніна між біохімією та мистецтвом», що відбудеться 25 травня о 19:00  у Синій залі Будинку кіно в рамках проекту «Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ».

Радянський комуністичний проект був організований навколо «ленінізму» – дискурсивного й матеріального конструкту, що складався із текстів та цитат Леніна, образів та скульптур, а також тіла Леніна у Мавзолеї. Як владний центр суверенітету, «ленінізм» був постійним та вічним. Це було єдине фізичне тіло і тіло знань, в якому не можна було сумніватися та виходити за його межі в рамках радянського політичного дискурсу. Насправді, щоб залишатися «тим самим», ленінізм постійно змінювався і перевинаходився протягом радянської історії: ленінські тексти цитували неправильно і цензурували, ленінські образи вигадували й ретушували, а фізичне тіло Леніна ре-формували та ре-бальзамували. Тим часом, біохімічна наука, що підтримувала й трансформувала тіло Леніна, залишалася в центрі цієї тривалої політичної реконструкції.

В своїй лекції «Лабораторія майбутнього: тіло Леніна між біохімією та мистецтвом» Алєксєй Юрчак розповість про те, як виглядає «ленінізм» з точки зору біохімії з її біолабораторіями, хімічними тестами та анатомічними процедурами й те, як політичне, мистецьке та біологічне перетинаються в цьому унікальному проекті. А також погляне з цієї перспективи на сучасні іконоборчі рухи, спрямовані на образи Леніна.

Алєксєй Юрчак – американський антрополог російського походження, професор на факультеті антропології Університету Каліфорнії, Берклі. За свою книжку «Все було назавжди поки не закінчилось: останнє радянське покоління» отримав Премію Вейна С. Вучинича (2007) та премію «Просвітник» (2014). Зараз працює над дослідженням унікальної біохімічної науки, що підтримує тіло Леніна в московському Мавзолеї.

Мова лекції – англійська із синхронним перекладом українською.

Повний опис програми – за посиланням.
Вхід на всі заходи – вільний.

Проект «Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ»  націлений на дослідження політичної та культурної спадщини протестів і боротьби 1968-го з перспективи п’ятдесяти років потому, беручи до уваги суперечності цього історичного моменту для Західної та Східної Європи.