Міжнародна дослідницька команда нещодавно оприлюднила рейтинг країн за рівнем щастя населення. Перші позиції посіли Фінляндія, Норвегія, Данія, Ісландія та Швейцарія, за ними йдуть Нідерланди, Канада, Нова Зеландія, Швеція та Австралія. Україна опинилася на 138 сходинці, між Суданом і Того. У дослідженні також порахували зміни у рівні щастя населення від 2008–2010 до 2015–2017 років. Україна опинилася серед країн, де він упав найсильніше, — поряд із Єменом, Сирією, Малаві та Венесуелою.

Автор(к)и дослідження вважають, що на рівень щастя впливають шість ключових факторів: ВВП на душу населення, соціальна підтримка, очікувана тривалість життя, соціальна свобода, щедрість та відсутність корупції. Однак під час формування рейтингу вони спиралися не на ці дані, а на суб’єктивну оцінку свого благополуччя людьми.

Досить цікавими виявились результати опитування в латиноамериканських країнах, які демонструють досить високі рівні щастя населення попри такі негативні фактори, як бідність, нерівність у доходах, злочинність та корупція. Це можна пояснити тим, що негативні фактори врівноважуються позитивними — зокрема, достатньою кількістю та якістю близьких та щирих міжособистісних стосунків. При цьому, наголошують автори й авторки дослідження, якби уряди цих країн належним чином займалися вирішенням соціальних проблем, рівень щастя у них міг би бути набагато вищим.

Цьогорічний звіт значною мірою було зосереджено на глобальній міграції та її впливі на рівень щастя. Опитування показали, що більшість мігрантів справді стають щасливішими після переїзду, особливо якщо мігрують у країну з більш щасливим населенням. У країнах із середніми показниками щастя мігранти майже такі ж щасливі, як і ті, хто народилися в країні. Хоча збіг рівня щастя іммігрантів та місцевого населення є досить великим, він не є повним через так званий  «ефект сліду» — на рівень щастя іммігрантів також впливає рівень щастя в їхніх рідних країнах. Вплив цього ефекту може становити від 10% до 25%. На їхнє суб’єктивне благополуччя також впливає ставлення місцевого населення до мігрантів.

Переселення в країну з вищими доходами саме по собі не призводить до підвищення рівня щастя. Це підтверджується даними опитувань, проте такий результат був очікуваним, враховуючи, що країни з найщасливішими іммігрантами — це не найбагатші країни, а ті, де існують кращі системи  соціальної та інституційної підтримки.

Міграція неоднозначно впливає на щастя членів родин, котрі залишаються в країнах походження. Здебільшого вони оцінюють своє життя після переїзду члена родини більш позитивно, що, ймовірно, пов’язано передусім із отриманням грошових переказів від родича. При цьому вони повідомляють і про негативні емоційні наслідки, зокрема через розлуку з рідною людиною.

Повністю звіт можна прочитати тут.