Пуща-Водиця віддалена від центру міста, проте її рекреаційна зона залишається простором боротьби. Десятиліттями тут руйнуються закинуті будівлі радянських санаторіїв і дитячих таборів, а час від часу спалахують порожні дореволюційні дерев’яні дачі. Виникає відчуття, ніби природа поступово відвойовує вироблені людьми простори. Але це відчуття оманливе. Мандруючи до Пущі на міському трамваї, добре видно, як через лісовий тунель просвічуються знищені ділянки лісу, а «Київміськбуд» — власник приватизованої території на вулиці Квітки Цісик — вирубав понад 200 дерев, аби збудувати елітний житловий комплекс.
У 1962 році в Пущі-Водиці на місці спаленого літнього кінотеатру було збудовано кінотеатр «Барвінок». Це місце тривалий час було осередком культурного життя Пущі, але вже в дев’яностих трансформувалося у бар, а згодом перетворилося на непримітну «заброшку». У 2004-му була запланована реконструкція кінотеатру, на яку виділили 150 тисяч гривень за «Програмою соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва». Але реконструкцію так і не реалізували: натомість зараз закинуту будівлю збираються приватизувати і побудувати на її місці багатоповерховий «громадський комплекс із центром дозвілля», що на практиці (у київських реаліях) може означати зведення скляного хмарочоса з офісами і попкорн-барами.
У Києві стає дедалі менше таких культурних центрів, як кінотеатри. Ці процеси відбуваються по всій Україні, залишаючись непоміченими. Пропонуємо 18 серпня вирушити трамваєм № 12 або № 17 до міської межі, аби спільно попрацювати з простором закинутого кінотеатру «Барвінок» і дослідити його історію.
Будемо прибирати територію і подивимося фільм «Окупований кінотеатр» режисерки Сєнки Домановіч про активістську окупацію кінотеатру «Звєзда» у Белграді.
Подія на Facebook: https://www.facebook.com/events/661916930944244/