Переклав Юрій Черната
Протягом майже всієї історії людства нас було не так багато. Станом на 0 рік чисельність населення Землі, за оцінками, становила приблизно 190 мільйонів. Через тисячу років ця цифра, ймовірно, становила близько 250 мільйонів.
Потім відбулася Промислова революція, і людської популяція почала зростати надзвичайною швидкістю. Щоб досягти мільярдної відмітки у 1800 році, людству знадобилися сотні тисяч років. До 1928 року ми додали ще мільярд. У 1960-му нас стало 3 мільярди, а в 1975 — 4.
Звучить як шлях до кінця світу від перенаселення, чи не так? Саме так усе й виглядало для багатьох демографів, футуристів і письменників-фантастів середини століття. Намагаючись зазирнути в майбутнє, вони бачили кошмарні перспективи для людства: перенаселені цивілізації з жахливими умовами життя під постійною загрозою голоду та прийняті у всьому світі драконівські закони з регулювання народжуваності.
Стенфордський біолог Пол Ерліх у своєму бестселері 1968 року «Популяційна бомба» писав: «Сотні мільйонів загинуть від голоду у 70-х роках» через перенаселення. (У пізніших виданнях дату в цьому реченні змінили на «у 80-х».)
Нічого такого не сталося.
Світ, у якому ми живемо сьогодні, попри те, що населення майже сягнуло 8 мільярдів, виглядає геть не так, як уявляли передвісники апокаліпсису. Народжуваність знизилася спочатку у Британії у ХІХ столітті, а до кінця ХХ століття — і в більшості інших країн світу, передусім завдяки жіночій освіті та доступу до контрацепції, а не драконівському демографічному законодавству.
У заможних суспільствах, де жінки мають перспективи поза межами дому, родини в середньому невеликі. Більше того, вони менші за рівень відновлення (тобто в середньому кожна пара з двох батьків має менше двох дітей, і таким чином кількість населення з часом зменшується). Це явище називають демографічним переходом, і це — одне із найважливіших явищ для розуміння тенденцій глобального розвитку.
Серед демографів досі точаться серйозні дискусії щодо масштабів змін у демографічних тенденціях. Дослідники не можуть погодитися, чи почне світове населення зменшуватися до середини століття. Нема і єдиної думки щодо того, якою була б ідеальна кількість населення і чи є морально допустимим намагатися її досягти.
Поки академічні дослідження намагаються відповісти на ці питання, важливо уточнити, щодо чого дослідники вже досягли консенсусу. У всьому світі народжуваність стрімко падає. Темпи зростання населення сповільнюються з 60-х років, і світове населення майже напевне почне зменшуватися. Світ точно не прямує, як дехто стверджує, до 14 мільярдів людей у 2100 році.
Демографічні прогнози використовуються для розробки глобальної політики у сфері охорони здоров’я та розвитку. Вони критично важливі для планування, особливо у випадку зміни клімату. Страх перед перенаселенням іноді переростає у ворожнечу до іммігрантів, тих, хто вирішує мати велику родину, та країн на ранньому етапі демографічного переходу. Поінформована розмова про демографію є вкрай важливою, щоб правильно спланувати майбутнє людства.
Як ми вираховуємо демографічні тенденції
Сьогодні на планеті живе близько 7,7 мільярдів людей. Проте ця цифра є не такою точною, як можна було б подумати.
Щоб зрозуміти, чому, подумайте про переписи населення в США. Конституція зобов’язує федеральний уряд проводити підрахунок населення кожні 10 років. США — велика промислово розвинена країна, яка має сучасні технології та багато ресурсів. У 2010 році приблизна похибка у підрахунку населення цієї більш ніж 300-мільйонної країни становила лише близько 36 тисяч людей — тобто всього 0,01 відсотка. Непогано (якщо оцінка похибки, яку надали дослідники, була надійною!). Однак за пристойними загальними результатами ховаються серйозніші помилки: за даними того ж аналізу, кількість темношкірого населення недооцінили на 2 відсотки.
У багатьох частинах світу демографічні дані є значно менш надійними. Країни можуть бути зацікавлені як у перебільшенні (скажімо, в регіонах, які намагаються показати збільшення потреби в допомозі), так і в недооцінці кількості свого населення (наприклад, щоб нашкодити дискримінованій меншині). Навіть без навмисних спроб зманіпулювати цифрами точний підрахунок населення — дороге та складне завдання.
Якщо підрахувати населення складно, то спрогнозувати демографічні тренди — ще складніше. Демографи, які передбачали руйнівну траєкторію надшвидкого росту, помилялися, але звідки їм було знати, що тенденції, котрі вони спостерігали, от-от обернуться навспак?
На сьогодні точно оцінити кількість населення досі непросто. Проте деяким організаціям та установам це вдається на диво добре.
ООН щороку публікує прогноз найімовірнішої демографічної тенденції, а також прогнози сценарів з «високою» та «низькою» народжуваністю. Ці звіти виявилися несподівано точними.
Завдяки тому, що ООН робить демографічні прогнози з 1950 року і з часом публікує перегляди та виправлення цих прогнозів, ми можемо порівняти початкові прогнози з пізнішими виправленнями. Це зробив дослідник Ніко Кейльман і виявив, що ООН має вражаюче точний послужний список у демографічному прогнозуванні. Опублікований нею у 1950 році прогноз кількості світового населення на 1990 рік помилився на близько 12 відсотків.
ООН швидко виправилася: прогноз від 1960 року помилився лише приблизно на 2 відсотки. Відтоді ООН досить точно передбачала темпи зростання світового населення. Ось графік реального зростання населення у часі порівняно з прогнозами ООН:
Тож до сьогоднішнього дня ООН дуже надійно прогнозувала глобальні демографічні тенденції. Зараз її дослідники передбачають, що світове населення зростатиме до 2100 року, досягне піку в 11,2 мільярди людей, а потім почне зменшуватися.
Деякі експерти не довіряють прогнозам ООН
Проте і в ООН є критики. Деякі аналітики стверджують, що народжуваність насправді впаде сильніше, ніж прогнозує ООН навіть у своїх «сценаріях з низькою народжуваністю». Одним із таких критиків є норвезький академік Йорген Рандерс, який досліджує кліматичні стратегії. «Світове населення ніколи не сягне 9 мільярдів, — заявив він. — У 2040 році воно дійде до 8-мільярдного піку, після чого почне зменшуватися».
З ним згодні демографи Міжнародного інституту прикладного системного аналізу у Відні: за їхніми підрахунками, чисельність населення стабілізується і почне зменшуватися у середині століття. У їхніх моделях очікується, що народжуваність у бідних країнах падатиме швидше, ніж прогнозує ООН.
Деякі з їхніх розходжень є суто методологічними. Моделювання для країн, які ростуть найшвидше, сильно впливає на те, якими в результаті виходять загальносвітові демографічні моделі, тому навіть невеликі розбіжності в прогнозах для цих країн можуть сильно змінити фінальні результати.
Проте значною мірою розбіжності у прогнозах можуть виходити із незгоди щодо іншого питання: скільки людей спроможна витримати планета. Прихильники моделей із меншим населенням часто називають прогнози ООН «апокаліптичними», побоюючись, що вони зроблять неможливим контроль над зміною клімату. Демограф Вольфрам Лутц охарактеризував модель ООН як модель «демографічного вибуху» (хоча вона прогнозує припинення зростання і зменшення кількості населення). Багато з них відійшли від моделей, які вони сприймають як надміру «песимістичні», на користь тих, які прогнозують, що населення зменшуватиметься набагато швидше.
Виклики, про які попереджають песимісти, не є вигаданими. Звісно, з нашими сучасними технологіями ми не знаємо, як у рамках сталого розвитку забезпечити високими стандартами життя 11 мільярдів людей. Проте технології — в тому числі зелені та технології сталого розвитку — вже довгий час стрімко вдосконалюються. До 2100 року ще більше 80 років, а майже всі сучасні технології для забезпечення сталого розвитку цивілізації звучали як шалена наукова фантастика 80 років тому.
Досягнення 11-мільярдної позначки населення людства не мусить бути апокаліпсисом або приводом для песимізму, однак воно ставить виклики, які нам потрібно буде вирішувати.
Тоді як варто віддати ООН належне за точність попередніх прогнозів, минулі заслуги жодною мірою не гарантують подальшої точності. Їхні оцінки в майбутньому можуть сильно помилитися — в будь-якому напрямку.
Точно передбачити кількість населення через 20 років, просто припустивши, що наявні тренди продовжаться, досить просто. Набагато важче спрогнозувати глибокі зміни у людських звичках у різних частинах світу. Якщо, наприклад, кліматичні зміни штовхнуть розвинені країни назад у бідність і народжуваність у них виросте, методи прогнозування погано пристосовані, аби передбачити щось подібне. З іншого боку, якщо будуть винайдені надійніші контрацептиви і це практично зведе до нуля незаплановані вагітності, народжуваність може впасти набагато швидше, ніж передбачалося.
Проте ці розбіжності можуть завадити побачити згоду з багатьох питань. Хоча Рандерс і називає прогнози ООН «апокаліптичними», вони є надзвичайно оптимістичними порівняно з передбаченнями, які робили в середині ХХ століття. Сьогодні всі погоджуються, що населення почне зменшуватися без будь-яких тоталітарних чи примусових заходів, а основна суперечка точиться лише навколо того, коли саме.
Було геть не очевидно, що світ стане таким, але те, що так сталося, — надзвичайно важливо. Це означає як позитивні новини — наприклад, що примусовий контроль народжуваності не знадобиться — так і тривожні, наприклад, що суспільства старітимуть і стикнуться зі скороченням кількості робочої сили. Але в цілому ми перебуваємо у набагато кращій позиції для сталого росту, ніж здавалося у 1950 році, і причиною цьому є падіння народжуваності в заможних країнах.
Що таке демографічний перехід
Найважливіше, що ми знаємо про населення зараз і чого не знали у середині ХХ століття — це явище під назвою «демографічний перехід». У найпростішому викладі це принцип, згідно з яким коли суспільства стають заможними й у них знижується рівень дитячої смертності, люди в середньому починають народжувати менше дітей.
Зв’язок між багатшанням суспільств і бажанням людей мати менші родини досить прямий. У заможніших суспільствах людям не потрібно, аби їхні діти працювали і підтримували родину, і, як правило, вони інвестують у своїх дітей гроші та інші ресурси, щоб дати їм якомога кращі шанси на достойне життя.
Зв’язок між падінням дитячої смертності та зменшенням бажаного розміру родин є менш очевидним. Справді, спочатку, коли дитяча смертність падає, населення починає стрімко рости, оскільки люди продовжують народжувати багато дітей, але більша кількість із них доживає до дорослого віку.
Це спричинює різке зростання населення. Такою була ситуація у світі в 1960-х, а деякі частини світу й досі перебувають у цьому становищі. Але згодом загальносвітові показники зростання почали падати.
Давайте трохи заглибимося в цю тему. Демографи вважають, що цей процес відбувається у п’ять етапів. На першому народжуваність є високою, але смертність також, і таким чином кількість населення залишається малою, але стабільною (коли дитяча смертність є високою, люди народжують багато дітей, щоб знизити непевність). Потім, на другому етапі, завдяки технологіям до дорослого віку починає доживати більше дітей. Народжуваність залишається високою, і протягом одного-двох поколінь населення стрімко зростає.
На третьому етапі народжуваність починає падати — це спричинено зростанням упевненості у виживанні дітей, покращенням прав жінок, динамікою заможних економік (коли діти перестають бути економічним активом) та іншими факторами. На четвертому етапі народжуваність падає і населення стабілізується. Не до кінця зрозуміло, що відбудеться далі (на п’ятому етапі): населення може зменшитися, бо народжуваність впаде нижче рівня відновлення, стабілізуватися, або повільно зростати.
Як демографічний перехід виглядає в реальності? Станом на 1900 рік середньостатистична жінка в США народжувала 3,85 дітей, з яких 0,89 не доживали до п’ятирічного віку (дитяча смертність становила 20%). Таким чином, виживало у середньому троє дітей. Сьогодні жінка в середньому народжує 1,9 дітей, а дитяча смертність становить 0,7%.
Раніше вважалося, що перемога над дитячою смертністю призведе до драматичного розростання світового населення, і так справді відбувається на другому етапі графіку згори, де смертність знижується, а народжуваність залишається високою. Але згодом у всіх досліджуваних країнах народжуваність поступово також знижується.
Одне з найкращих досліджень демографічного переходу опублікували у 1989 році британські дослідники Ентоні Ріглі та Роджер Скофілд. Оскільки Британія була першою країною, у якій відбулася Промислова революція, демографічний перехід там також стався раніше. Завдяки державній церкві у Британії також збереглися винятково докладні записи народжень та смертей.
Ось як демографічний перехід виглядав у Британії:
Сьогодні більшість розвинених країн приєдналися до Британії на правому боці цього графіку, маючи низьку народжуваність та низьку смертність. Інші країни, такі як Нігер та Малі, досі перебувають посередині, де смертність падає, але народжуваність поки не послідувала її прикладу.
Усе це в сумі утворює глобальну тенденцію чисельності населення, яка досі зростає, але повільніше, ніж будь-коли.
Це — реальність, яку суспільство поки не повністю усвідомлює. Публічні дискусії часто досі опановані страхами про зростання населення такими темпами, що світ не зможе його прогодувати.
У популярній енвайронменталістській книзі 2013 року «Десять мільярдів» написано про те, що населення досі зростає, але не згадано про тенденції до зниження темпів росту та подальшого падіння, і зроблено висновок: «З якого боку не поглянь, планета з 10 мільярдами людей виглядає як кошмар». Широко розтиражовані уривки випускають з уваги той факт, що населення очікувано почне зменшуватися або незадовго до, або невдовзі після досягнення «кошмарної» 10-мільярдної позначки.
Автори статей про демографічне зростання іноді вказують, коли людей має стати 9 або 10 мільярдів, після чого ставлять питання: «Тож чи не настав час для всіх країн звернутися до радикальних заходів контролю населення для збереження життя на Землі, чи це буде порушенням прав людини у будь-якому разі?», не згадуючи про прогнози, що населення почне зменшуватися самостійно, без необхідності примусу.
Іноді у цих страхах наявні расові та ксенофобні компоненти: білі націоналісти Європи поширюють паніку про зменшення народжуваності серед білих, тоді як інші висловлюють страхи, що бідні народи, які продовжують рости, витіснять багаті. Проте народжуваність у бідних країнах також знижується і, найімовірніше, падатиме й далі, доки вони швидко стають багатшими. Тенденція, яка першою добралася до Європи, відтоді охопила весь світ — і не схоже, що вона зміниться.
Частими є заклики боротися з кліматичними змінами, народжуючи мало дітей або не народжуючи їх узагалі — їх проголошують такі відомі постаті, як Майлі Сайрус та Принц Гаррі. У їх основі часто лежить припущення, що ми перебуваємо на порозі демографічного вибуху, який вийшов з-під контролю. З уваги випускають кілька ключових фактів про демографічні тенденції. По-перше, населення зменшуватиметься, навіть якщо всі, хто хоче мати дітей, заведуть їх.
По-друге, виступати проти дітей — поганий спосіб боротися з кліматичними змінами. Як писав для Vox Лайман Стоун, насправді потрібні серйозні зміни у тому, як розвинений світ виробляє енергію, і ці зміни важитимуть набагато більше, ніж кількість населення. «Зниження викидів вуглецю у США на третину, приблизно до сучасного рівня виробничої супердержави Німеччини, матиме більший ефект, ніж запобігти існуванню 100 мільйонів американців», — писав Стоун.
Іншими словами, якщо ми не перейдемо на кращі джерела енергії, ми будемо приречені незалежно від того, наскільки зменшимо нашу кількість, а якщо перейдемо, то зможемо забезпечити навіть суттєво збільшену кількість населення.
Що, на нашу думку, ми знаємо про зростання населення в цьому столітті
ООН та її критики погоджуються у багатьох аспектах демографічного прогнозування. Ніхто з них не заперечує, що народжуваність падає зі зростанням рівня заможності країн, і що навіть найбідніші країни світу швидко стають багатшими. І ті, й інші погоджуються, що чисельність людства досягне піку, а потім почне знижуватися.
Обидві сторони згодні, що ми ще не досягли піку, але населення Землі вже ніколи не збільшиться вдвічі, якщо не відбудеться якогось глобального технологічного або культурного перелому, який фундаментально змінить те, як живуть люди. За більшістю прогнозів, народжуваність у заможних країнах залишиться нижчою за рівень відновлення, а бідні країни далі багатшатимуть, і їхні демографічні тенденції ставатимуть дедалі більш схожими на тенденції у заможних країнах.
Що стосується їхніх розбіжностей, вже скоро їх вирішать реальні дані. За основним прогнозом ООН щодо розвитку цих тенденцій у майбутньому припускається, що вони залишатимуться приблизно такими самими, як в останні кілька десятиліть.
Ось демографічний прогноз ООН 2019 року:
Червоні лінії відображають очікувані траєкторії. Дослідники ООН на 95% упевнені, що кількість населення буде в діапазоні між двома пунктирними червоними лініями. На нижній межі 95-відсоткового граничного інтервалу світове населення досягає піку в 2070 році і потім повільно зменшується, а на верхній межі населення досягає 13 мільярдів до 2100 року і далі зростає.
Блакитні лінії відображають проекції того, як змінилася б кількість населення, якби народжуваність була на 0,5 дитини вищою або нижчою. Сьогодні середня народжуваність у світі становить 2,4 дитини на жінку. Нижча блакитна лінія є близькою до траєкторії, котру відстоюють європейські дослідники, які вважають прогнози ООН песимістичними. Згідно з нею, населення досягає піку близько 2050 року і починає зменшуватися.
За основними прогнозами ООН, решту століття світове населення далі зростатиме, але повільно, і це буде останнє століття зі зростанням населення. ООН має вражаючий послужний список у цій галузі, проте деякі європейські аналітичні групи вважають, що спрогнозована ООН народжуваність є нереалістично високою, і кількість населення почне падати набагато скоріше. До 2030 року має стати ясно, хто мав рацію.
Джерело: Vox