Наталія працює водійкою тролейбуса Куренівського тролейбусного депо. Її тролейбус курсує по маршруту №30 мало не через усе місто — між Троєщиною та Кадетським гаєм. Наталія зізнається: працювати зараз надзвичайно важко. Адже охочих поїхати значно більше, ніж можливостей перевезти, і люди цього не сприймають. «На Троещине очереди очень большие. Я подъезжаю, за мной машина через 4 минуты едет и все равно всех не забирает».
Розпорядженням КМДА було визначено 18 міських маршрутів та розроблено жорсткі правила перевезення: не більше 20 людей у салоні, вхід лише за спеціальними квитками. Але вже станом на 26 березня таких квитків було видано 225 тисяч, а на зупинках з’явилися фантастичні черги. Тож якщо ніхто не виходить, то тролейбус на проміжних зупинках не зупиняється. Але розуміють це не всі, розповідає водійка: «Когда я еду без остановок, они стоят, руками машут, показывают пропуска. Некоторые выходят на проезжую часть. Приятного мало». Конфлікти виникають і через невідповідність документів чи брак масок, без яких впускати людей до салону також не мають права. «Документы и наличие масок проверяют полицейские. Нет масок — даже документ не спасет. А люди орут, проклинают нас. А пенсионеров сколько! Они рассказывают: “А мне в больницу, а мне в поликлинику, у меня ноги болят, у меня есть нечего. Ну хоть 2 остановки!”»
Сьогодні, за словами Наталії, з Куренівського депо на маршрути виходить 21 тролейбус. А більше половини водіїв вимушені сидіти вдома та отримувати середню ставку без основного джерела доходу водія — виплат за роботу на лінії. На маршрутах працюють лише ті, хто живе в гуртожитку на території самого депо. Але і жодних доплат за роботу в умовах каратниту водіям не передбачено.
Санітарна обробка тролейбусів також відбувається силами самих водіїв. Тих, хто лишився «в резерві» і сьогодні на маршрут не виходить. «Каждое утро нам выдают маски. То были марлевые, сегодня дали аптечные. Потом приехала я на Милославкую, и там наш водитель “в резерве”. Его нарядили в этот защитный костюм, маску дали и он троллейбус опрыскивает. Все хлоркой воняет. На мойке стоят две огромные бочки с “хлоросаном”, и каждый водитель еще берет себе бутылку для обработки кабины. Конечно, вонь в салоне стоит, но что поделаешь».
Тим не менше, за словами Наталії, сьогодні ситуація краща, ніж до введення обмежень. Сьогодні в кожному тролейбусі є працівник поліції, що забезпечує порядок, тоді як на першому етапі карантину проконтролювати кількість людей у салоні — не більше 10 осіб — було просто неможливо. «Старались, конечно, но был такой день, пятница, сумасшедшие были пробки. Получается, люди стояли на остановках. Я загрузилась и повезла всех. Битком набитый троллейбус. На метро “Оболонь” подошли ко мне полицейские, смотрят. Я говорю: “Ребята, я могу стоять. Высаживайте. Берите на себя. Я не буду их выгонять. Получу по морде я и побьют троллейбус мне”».
Наталія переконана, що за наявних обмежень транспорту на маршрутах катастрофічно не вистачає. «Надо с интервалом 2 минуты транспорт пускать». Але вона закликає з розумінням поставитися до обмежувальних заходів під час карантину, і навіть якщо вам не вдалося вчасно потрапити на роботу, не звинувачувати в цьому водіїв.Нагадаємо, що ще у 2016 році в самому куренівському депо розпочався конфлікт між водіями, що створили незалежну профспілку й вимагали покращення умов праці, та адміністрацією. У лютому 2017 року водії навіть почали голодування. У 2019 році одного з незаконно звільнених тоді водіїв та учасника голодування Олександра Буханенка суд поновив на роботі. А незадовго до початку карантину Київський апеляційний суд став на бік іншої водійки Тетяни Олійник і визнав її звільнення незаконним.