Попри карантинне обмеження «більше двох не збиратися», 27 квітня під стінами київської клінічної лікарні «ПСИХІАТРІЯ»1Комунальне неприбуткове підприємство «Клінічна лікарня “ПСИХІАТРІЯ”» (КНЛП … Continue reading (а у народі — просто «Павлівки») більш ніж людно. Проти масових звільнень у розпал пандемії вийшли протестувати її співробітники. Ще раніше у своєму дописі лікарка-психіатр Наталія Стримовська назвала ситуацію в лікарні «армагедоном» та «зрадницьким ударом у спину медикам». А в інтерв’ю для ЗМІ лікарі висловлюють сумніви у тому, чи зможе вижити заклад, якщо третину персоналу буде звільнено. Але хоча для працівників і працівниць лікарні новина про можливі скорочення справді виявилися шокуючою, назвати її зовсім неочікуваною навряд чи можна. Вона є прогнозованим наслідком впровадження другого етапу медреформи.
Протестувати проти другого етапу реформи, яку розпочала ще Уляна Супрун, українські медики почали задовго до її офіційного старту. В кінці 2019 року у Києві та Львові відбулися перші акції протесту медсестер у рамках руху #БудьяЯкНіна, а в березні до них приєдналися медики з тубдиспансерів та районних лікарень, для яких у новій системі охорони здоров’я місця не знайшлося. Тим не менше, чиновники та фейсбук-фанклуб Уляни Супрун і далі наполягали на невідворотності медреформи, а МОЗ звітувало про готовність 90% лікарень до реформи другої ланки. Підтримку реформі тоді висловив і Володимир Зеленський. Тож попри протести медиків, чехарду на міністерському кріслі та початок пандемії коронавірусу, з 1 квітня українська медицина почала жити за новими правилами.
Якщо перший етап медреформи стосувався переважно первинної ланки охорони здоров’я, другий мав на меті змінити вторинну ланку — роботу лікарень та спеціалізованих медичних закладів. На зміну попередній системі фінансування прийшла система медичних гарантій. Відтепер за кожну надану медичну послугу заклад отримуватиме відшкодування від Національної служби здоров’я України (НСЗУ) за попередньо визначеними тарифом. З отриманих таким чином коштів адміністрація має виплачувати зарплати, які більше не є прив’язаними до єдиної тарифної сітки, закуповувати ліки, забезпечувати харчування для пацієнтів, оплачувати господарські витрати тощо. Більше пацієнтів — більше послуг. Більше послуг — більше грошей. Все, здавалося б, просто. І з 1 квітня цього року, згідно з принципом «гроші за пацієнтом», кошти мали потягнутися у лікарні. В реальності ж до лікарів та медсестер почали надходити повідомлення про зміну умов праці, звільнення чи можливе закриття їхніх закладів.
«До карантина администрация нас убеждала, что все будет нормально, что все останутся на своих местах. Но потом позиция резко поменялась, — розповідає Олена Тараненко, лікарка-психіатр та завідуюча відділенням у лікарні. — Сначала срезали вакантные ставки, которые числились за отделением. Потом начали срезать совместителей. Например, тех, у кого основным местом была работа на кафедре. Кандидатов наук, толковых врачей. А дальше начали обсуждаться варианты, от кого еще можно отказаться. Когда ситуация начала разворачиваться таким образом, то первой реакцией было удивление и непонимание».
В результаті відділенням на 30-40 людей запропонували звільнити по 11 працівників — фактично третину. А всього по лікарні, як заявив заступник директора зі стаціонарної допомоги Дмитро Лєбєдєв, під скорочення мали потрапити 450 з 1400 медпрацівників. Це й змусило медиків вийти на акцію протесту.
У разі, якщо скорочення таки відбулися б, першими під них потрапив би молодший та середній медперсонал — медсестри і санітарки. Люди, без яких уявити роботу психіатричних стаціонарів навіть неможливо. «За счет таких людей и обеспечивается работа стационара. Доктор не будет круглые сутки и лечить, и мыть, и кормить. Даже если в отделении есть 2-3 врача, они не смогут обеспечить уход за 60 пациентами. Обычно есть еще 2 медсестры, 3-4 санитарки, 1 банщица, которая их моет. В моем отделении многие пациенты не могут сами банально помыться», — розповідає Олена.
Піти іншим шляхом і замість скорочення штату скоротити й без того мізерну зарплату працівників, перевівши їх на 0,75 ставки, також неможливо, вважає Олена Тараненко. Адже і працювати вони тоді мають меншу кількість годин. За таким розкладом відділення зможе надавати допомогу лише 20 днів на місяць, а потім закриватися до кінця місяця, що, звісно, звучить як абсурд.
Парадоксальним чином, в той час як очільник держави заявляє, що крім медиків у нас нікого не залишилося, Рада ухвалює рішення про 300% доплату до зарплати медикам, які борються проти коронавірусу, а Прем’єр обіцяє нікого не звільняти, масові звільнення та закриття лікарень диктує сама логіка медреформи. І ця логіка сильніша не лише за COVID-19, а й за здоровий глузд. Закладені тарифи на надання медпослуг виявилися суттєво заниженими, а лікарні опинилися в умовах, коли скорочення персоналу, зменшення зарплат чи закриття цілих відділень залишається єдино можливими засобом для виживання. І то не для всіх.
Це сталося і з КНПКЛ «ПСИХІАТРІЯ». Вартість надання психіатричної допомоги Кабмін оцінив у 7406,4 грн, тоді як реальні витрати на лікування на місяць становлять 16 000 грн, йдеться у листі профспілки медпрацівників лікарні до голови Верховної Ради Дмитра Разумкова. Вкупі з іншими джерелами фінансування у 2020 році заклад мав отримати 67,7 млн грн, тоді як лише видатки на заробітну плату за 9 місяців 2019 року становили 121 млн. А загальний обсяг бюджетного дефіциту лікарні становить близько 200 млн гривень, підрахували у профспілці. Вкластися в новий бюджет можна лише звільнивши третину працівників, але у тому, чи зможе після цього лікарня надавати якісь медпослуги, лікарі серйозно сумніваються.
З аналогічними проблемами зіткнулися й інші психіатричні лікарні. Олена Тараненко розповідає, що чула про скорочення персоналу у лікарні № 3, що у Глевасі, яка також обслуговує киян. У психіатричних диспансерах, що надають допомогу хворим амбулаторно, людей також відправляють у відпустки за власний рахунок. А Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня на своїй фейсбук-сторінці оголосила про збір коштів. Фінансування від НСЗУ, як і у випадку з київськими колегами, не вистачає навіть на зарплати. У цілому ж по країні дефіцитними у порівнянні з 2019 роком стали 984 медичні заклади з 1600.
Такі дефіцити частково заплановані. В НСЗУ пояснюють, що чимало коштів за старої системи витрачалися неефективно. Зокрема, у службі переконують, що у психіатричних лікарнях перебувають люди, які вже не потребують медичних послуг, але знаходяться там, бо просто не мають де жити. Проте, пояснює Олена, потрапити у лікарню за соціальними ознаками можна так само, як і за медичними. «Например, человек вышел из дома и потерялся. Не может найти дорогу домой, не понимает, кто он. И его привозят к нам, особенно если это молодой человек. Мы разбираемся, ищем родственников, если находим — отдаем. А заодно смотрим, что за ситуация. Возможно, он остался на улице, потому что давно болеет и не может обеспечить себе самоподдержание. Да, у нас есть определенное количество коек, рассчитанных на людей с социальными показаниями. Но это тоже неправильно считать, что больница не должна ими заниматься. Тогда кто должен? Где должны находиться эти люди? Сначала надо что-то для них создать, а потом обрезайте нашу часть».
Від початку другого етапу медреформи пройшов місяць. Схоже, цього часу вистачило, щоб дух Уляни Супрун перестав освячувати нововведення і хиби другого етапу реформи стали очевидними навіть для її найбільш відданих прихильників. І хоча попередні протести не змогли донести до урядовців проблеми медицини в країні, з цим чудовово впорався коронавірус. А сьогодні сумніви в ефективності реформи вже озвучує Президент Зеленський, а Міністр охорони здоров’я Максим Степанов прямо говорить про проблеми недофінансування протитуберкульозної служби, психіатрії і бригад швидкої допомоги. 29 квітня він заявив, що новий механізм реформування системи охорони здоров’я буде представлений вже з наступного тижня. «Ми не підемо тим шляхом, який був раніше», — сказав міністр.
«Мы не против реформ. Мы готовы от чего-то отказаться, если это пойдет на пользу. Но хотелось бы, чтобы реформы в стране проходили с участием тех людей, которых, собственно, планируют реформировать. Нельзя что-то менять, не имея обратной связи. И то, что сейчас происходит, — это и есть обратная связь. Мы даем фидбек, что то, что вы сделали, идет не туда».
З необхідністю змінити курс та врахувати думку тих, кого реформа торкнеться передусім, погоджується й Олена Тараненко: «Мы не против реформ. Мы готовы от чего-то отказаться, если это пойдет на пользу. Но хотелось бы, чтобы реформы в стране проходили с участием тех людей, которых, собственно, планируют реформировать. Нельзя что-то менять, не имея обратной связи. И то, что сейчас происходит, — это и есть обратная связь. Мы даем фидбек, что то, что вы сделали, идет не туда». Тож акція на Кирилівській має всі шанси стати вирішальним поштовхом, після якого ситуація почне змінюватися й медиків нарешті почують.
Фото:Влад Омельянченко, https://iod.media.
Читайте також:
Примітки
↑1 | Комунальне неприбуткове підприємство «Клінічна лікарня “ПСИХІАТРІЯ”» (КНЛП «ПСИХІАТРІЯ»). |
---|