З кожним роком значення 8 березня як дня боротьби за права жінок утверджується, а географія маршів розширюється. У 2021 році, попри карантин, акції відбулися у щонайменше 13 містах. Тож ми підготували короткий огляд того, що відбувалося на кожній з них, чого вимагали учасни_ці і де марші стикалися з опором з боку ультраправих та консерваторів.
Київ
Традиційно найбільший марш на 8 березня відбувається у Києві. Цього року, за оцінками громадських спостерігачів Ozon, на нього вийшло близько 3 тисяч учасни_ць, що наразі є рекордом.
Окрім традиційної вимоги феміністичних акцій прийняти «Стамбульську конвенцію», цього року на марші буди широко представлені гасла за економічну рівність: гідні зарплати для медиків, виховательок і всіх жінок, які працюють у недооплачуваних «жіночих» секторах економіки. Адже, на думку учасни_ць акції, попри їхню роботу на передовій боротьби з пандемією, матеріальне становище жінок не покращилося. А внаслідок замороження низки соціальні програм — навіть погіршилося.
На Михайлівській площі, звідки мав початися марш, відбулася і контракція. Близько сотні ультраправих, серед яких члени «Традиції і порядку» (ТіП), намагалися «рятувати» феміністок, жбурляючи через поліцейське оточення квіти та надувні кола. Пізніше, коли марш вже закінчився, декілька членів ТіП спробували заблокувати вхід до метро «Поштова площа», але їх миттєво затримала поліція.
Але без нападів все ж не обійшлося. На на журналістку видання bit.ua Поліну Вернигор та ще кількох жінок, які поверталися з акції, напала група ультраправих (швидше за все — члени «Національного спротиву»), відібрали і порвали їхні плакати.
Львів
У Львові 8 березня на марш, організований Центром «Жіночі перспективи», вийшли більше 300 учасни_ць. Хода розпочалася о 13:00 на площі Ринок і, зробивши коло центром міста, повернулася на площу, де й відбувся мітинг.
Тут також вимагали від держави ратифікувати Стамбульську конвенцію і вжити всіх можливих заходів, аби подолати гендерно зумовлене насильство — як у родинах, так і з боку антигендерних та праворадикальних рухів.
«Ми вимагаємо свободи та безпеки!» — йдеться у заяві маршу.
У Львові також відбулася контракція. Члени ТіП розгорнули банер «Не хочете квіти? Беріть знаряддя праці», очевидно вважаючи, що жінки не представлені у виробничих професіях. Тоді як саме під тиском феміністичного руху була скасована заборона на працю жінок у десятках професій, а гідна оплата та умови праці є однію з головних вимог львівського маршу цього року.
Одеса
Акція за права жінок в Одесі відбулася раніше, ніж в інших містах — ще у п’ятницю, 5 березня. Близько 70 учасни_ць зібралися біля пам’ятника Дюку, звідки пройшли по Дерибасівській до Міського саду.
Проведенню акції намагалися завадити члени «Традиції і порядку». Вони зібралися за годину до початку і спробували заблокувати рух колони, але їх одразу відтіснила поліція. Пізніше ТіП поскаржилися, що їхніх членів затримали за те, що вони просто роздавали жінкам квіти.
Ще одна акція в Одесі відбулася вже 8 березня у парку Шевченка. Член_и організації «Соціальний рух» влаштували пікет за права медичних працівниць. Зокрема молодшого медичного персоналу (медсестер, санітарок), зарплати яких навіть в часи пандемії практично не зросли, і їх ледь вистачає на виживання. Цю акцію також намагалися зірвати. Цього разу консерватори прийшли без квітів, але зі зброєю: поліція вилучила в одного з членів ТіП ніж-«метелик». Щоправда, учасни_ці феміністичної акції заздалегідь змінили місце пікету і з праворадикалами не перетнулися.
Самі ж члени ТіП у результаті провели власну акцію, під час якої голова місцевого осередку їхав верхи на коні і роздавав квіти.
Запоріжжя
У Запоріжжі акція на 8 березня стала також і акцією на підтримку відкриття шелтеру для жінок, що зазнали домашнього насильства і насильства за ознаками статі. Електронна петиція з вимогою відкрити шелтер набрала необхідні голоси та була внесена на розгляд міської ради, але серед 60 депутатів, що зареєструвалися для голосування, жоден не проголосував «за», а 24 натиснули кнопки «проти». Тож акція мала назву «Дивись, куди тиснеш!»
Тож протягом акції учасниц_ці збирали підписи під новою петицією з вимогою до Запорізької міськради повернутися до розгляду питання. Всього ж участь в акції взяли близько 150 учасни_ць.
Харків
Акції на 8 березня у Харкові відбуваються щорічно, і 2021 не став винятком. Близько 450 учасни_ць пройшлися центром міста від Майдану Свободи до Майдану Конституції. Вони несли плакати «Вільна жінка — вільна країна», «Фемінізм потрібен нам усім», «Ні бога, ні пана, ні сраних тюльпанів».
Декілька жінок прийшли на марш в костюмах людей, що зображають ті чи інші професії: кондукторки, прибиральниці, лікарки тощо. Таким чином вони хотіли привернути увагу до соціальних та трудових прав жінок.
«Чому я у костюмі медсестри? У родині були лікарі. Мені це близько. Бабуся та дідусь були лікарями. Я розумію, наскільки це складна справа і наскільки важливо, щоб працю жінок також оцінювали», — розповіла учасниця акції «Суспільному. Харків».
Противники гендерної рівності тут також були, але насильницьких дій не вчиняли. Вони обіцяли допомагати жінкам «не словом, а ділом», а за кілька днів до маршу обіцяли почати збирати гроші медикам на власну банківську картку.
Херсон
Марш у Херсоні пройшов вже вп’яте. Хода стартувала від центральної площі міста, звідки більше сотні учасни_ць головним проспектом дійшли до набережної Дніпра.
Цього року херсонська акція називалася «Не можна жити без…». Таким чином організатор_ки підважують традиційні гендерні моделі, коли жінкам від народження нав’язують речі, без яких вони нібито не зможуть жити: чоловіків, косметику, народження дітей тощо. Тоді як головна цінність — це сама жінка та її потреби.
Чи не вперше за п’ять років акція пройшла без опонентів маршу.
Дніпро
У Дніпрі до 8 березня відбувся перформанс «Перекинутий борщ». Як пише «Радіо Свобода», жінки у фартухах «зварили» борщ з магазинного соку й демонстративно вилили його додолу, на листівки «Зі святом 8 березня».
«Це день боротьби за жіночі права. І річ у тому, що в Україні все з ними не дуже добре», — заявила «Суспільному.Дніпро» учасниця акції Юлія Трофімова.
Окрім перформерок, на акцію вийшли ще близько 50 учасни_ць, які тримали плакати з феміністичними плакатами: «Квіти — клумбам, жінкам — права», «Вимагаємо вакцину від патріархату!», «Говори, жінко, твій день — кожен день!» тощо.
На контракцію прийшли і 8 членів «Традиції і порядку» з плакатом «Дніпро проти фемінізму. За сім’ю». Вони спробували подарувати учасни_цям феміністичної акції квіти, але невдало.
Полтава
«Марш жінок» у Полтаві проходить вдруге. Цього року участь у ньому взяли близько 60 учасни_ць. Вони вимагали ширшого залучення жінок до ухвалення рішень, ратифікації Стамбульської конвенції, більшої видимості жіночої праці та подвійного навантаження, що на них лягає, підвищення оплати праці у сфері медицини, освіти, соціальної роботи та створення умов для поєднання професійних обов’язків і догляду за дітьми.
Марш розпочався в Корпусному саду і закінчився біля Білої альтанки міста.
Івано-Франківськ
Івано-Франківськ — місто, що нині перебуває у червоній зоні поширення коронавірусу, і провести повноцінний марш тут не видавалося можливим. Тому місцеві активіст_ки організували фотозону біля ратуші, де можна було зробити фото з феміністичним плакатом і підтримати учасни_ць маршів в інших містах.
Прийшли на акцію і представники місцевого осередку ультраправої організації «Карпатська січ». «Суспільному. Карпати» вони заявили, що виступають проти Стамбульскої конвенції, адже «у державі, яка ратифікує цю угоду, повинні бути легалізовані та визнані на офіційному рівні одностатеві шлюби».
Краматорськ
Акція проти домашнього насильства пройшла у Краматорську. На марш вийшли місцеві активістки за підтримки Amnesty International Ukraine. Участь у марші взяли кілька десятків учасни_ць.
«Через карантин у Донецькій області відчутно погіршилася ситуація з доступом до правосуддя і безоплатної правової допомоги постраждалих від домашнього насильства», — розказала одна з організаторок акції, координаторка благодійного фонду «Слов’янське серце» Катерина Ханєва. Загострює проблему домашнього насилля щодо жінок і збройний конфлікт, що триває на Донбасі.
Луцьк
У Луцьку активіст_ки Громадської організації «Інсайт» вшанували пам’ятні для жіночої історії міста місця. Акція відбулася біля монумента Батьківщини-Матері, встановленого на честь перемоги над нацизмом.
«Під час Другої світової нацисти хотіли звести роль жінки у суспільстві до “kinder, küche, kirche, kleider” (діти, кухня, церква, плаття), арештовували політикинь, а феміністок і лесбійок маркувавши чорними трикутниками відправляли до концтаборів. Для них жінка була лише репродуктивним додатком до чоловіків», — пишуть активіст_ки у своїй заяві.
Але, наполягають учасниці, хоч часи і змінилися, ультраправі та консервативні рухи все ще є загрозою для жінок, адже нав’язують антидемокартичні мізогінні цінності, що жінки «повинні бути упокореними».
Разом з неонацистським учасниці маршу засудили й консервативний проросійський проект та задекларували прихильність демократичним ідеалам.
Далі марш рушив до пам’ятника письменниці Олени Пчілки, а потім — до першого в Луцьку пам’ятника Лесі Українці. Завершилася акція одиночними пікетами біля місць, присвячених видатним жінкам.
Вінниця
На Європейську площу Вінниці 8 березня вийшли 30 учасни_ць, аби взяти участь у акції «Кожна за себе! Кожна – за всіх!». Мета акції, за словами організаторок — повернути цьому дню справжній сенс дня боротьби.
Учасни_ці тримали плакати «Рівність — традиційна цінність», «Б’є — значить сяде», «8 березня не про квіти» тощо. Це чи не перша така акція у Вінниці.
Маріуполь
У Маріуполі активіст_ки «Платформи ТЮ» вирішили вийти на прогулянку містом, аби «фемінізувати» місто. Адже більшість вулиць міст традиційно мають імена чоловіків. Але 8 березня на будинках з’явилися нові таблички: проспект Фемінізму, площа Гендерної Рівності, вулиця Наукових Працівниць та інші. Учасни_ці акції сподіваються, що з часом кількість жіночих топонімів в українських містах суттєво збільшиться.
«Нехай міста та містечки України будуть нагадувати про таку важливу та різноманітну роль Жінки, цінності, притаманні суспільству, у якому не страшно й безпечно жити», — йдеться в заяві організатор_ок.
Читайте також:
Стаття підготовлена за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні.