Блокування сайтів: «Як непомітно відкрити скриньку Пандори»

14 травня 2017 року п’ятий президент України Петро Порошенко підписав наказ про санкції щодо кількох найбільших російських комунікаційних компаній, серед яких «Вконтакте», «Одноклассники», «Яндекс» та «Mail.ru». Для багатьох українських користувачів це означало блокування популярних соцмереж і сервісів, масову міграцію у «Фейсбук», але великого невдоволення врешті не викликало¹У цей час виникло чимало альтернативних соцмереж вітчизняного виробництва, куди … Continue reading. Проте для сфери свободи слова в мережі це рішення мало більш далекосяжні наслідки. За браку спеціального закону щодо блокування Інтернет-ресурсів Закон України «Про санкції» став зручним інструментом цензури, який дозволяє владі блокувати сайти без складних бюрократичних процедур чи судових рішень²У грудні 2021 року РНБО застосувала санкції і до громадян України, зробивши їх … Continue reading.

За підрахунками «Лабораторії цифрової безпеки», за 4 роки указами двох президентів — Петра Порошенка і Володимира Зеленського — було заблоковано 633 Інтернет-ресурси. Такі дані наведені у звіті «Санкції та блокування сайтів в Україні: як непомітно відкрити скриньку Пандори», опублікованому 29 червня цього року. Більшість із заблокованих Інтернет-ресурсів є сайтами російських ЗМІ, сайтами, що належать російським компаніям чи мають зв’язок з органами влади самопроголошених «ЛДНР» та Криму. Попри це, правозахисники від початку наголошували на незаконності подібних рішень, а експерти з цифрової безпеки говорили про їхню сумнівну ефективність.

«Найбільшою проблемою застосування згаданої санкції є її невідповідність ані вимогам Закону України “Про санкції”, ані міжнародним стандартам захисту прав людини».

Загалом, на думку укладачів звіту, практика застосування санкцій може бути відповіддю на виклики, що безпосередньо загрожують інтересам національної безпеки. Проте на практиці їх впровадження не відповідає принципам, передбаченим самим же законом «Про санкції»: законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті й ефективності. 

Так, накази про введення санкцій не містять підстав їх застосування, говориться у дослідженні. Законодавчі акти, які прописують підстави для обмеження діяльності Інтернет-ресурсів, не можуть бути застосовані до «політичних» блокувань, адже нічого не говорять про національну безпеку. Санкції для закриття сайтів часом застосовують до фізичних осіб, які можуть не мати нічого спільного з самим сайтом. А в одному випадку до вже померлої людини — колишнього очільника самопроголошеної «ДНР» Олександра Захарченка.

Сумнівним видається й ефективність блокувань. Хоча рішення РНБО передбачають, що Кабінет Міністрів України, СБУ та Національний банк мають забезпечити моніторинг ефективності санкцій, результатів такого моніторингу у відкритому доступі немає. Дослідники ж говорять про те, що хоча аудиторія більшості заблокованих сайтів впала, станом на травень 2021 року частина з них досі входять у ТОП-25 за відвідуваністю в Україні. Доступ до таких сайтів можна легко отримати завдяки анонімайзерам, VPN чи Proxi-серверам. 

«Варто окремо згадати, що за своїм формулюванням передбачені Указом санкції покладають обов’язок блокування на третіх осіб — Інтернет-провайдерів. При цьому механізм реалізації такого обов’язку законодавством не передбачений».

Накази СБУ чи інструкції Кіберполіції, які мали б зобов’язати провайдерів блокувати ті чи інші сайти та прописати, як саме має здійснюватися таке блокування, носять рекомендаційний характер і не пояснюють, яким чином технічно можна заблокувати окремі сайти з переліку чи конкретну сторінку у соцмережах.

Таким чином, блокування, що від початку мали сумнівну юридичну легітимність, виконуються далеко не всіма провайдерами або, навпаки, тривають навіть тоді, коли термін введення санкцій уже сплив. У дослідженні, яке провела «Лабораторія цифрової безпеки» у 2019 році, було встановлено, що у травні 34 провайдери з 64 не блокували більшість сайтів з-поміж тих, які потрапили під санкції. Усього ж на сьогодні в Україні блокуванню підлягають 609 Інтернет-ресурсів.

Враховуючи всі хиби наявної практики блокування Інтернет-ресурсів та небезпеку обмеження свободи слова та інших прав людини у разі подальшого застосування санкційних механізмів, експерти «Цифролаби» пропонують перелік суттєвих змін. А саме:

• оновити санкційне законодавство, мінімізувавши можливість накладання санкцій на осіб, чітко не передбачених законом; 
• залучити всі зацікавлені сторони до розробки законопроєкту про обмеження доступу до шкідливого контенту в Інтернеті;
• переглянути наявні рішення про обмеження доступу до інформаційних ресурсів;
• у разі застосування санкцій та обмеження доступу до веб-сайтів наводити належну інформацію про підстави блокування;
• оприлюднити результати моніторингу ефективності застосування санкцій, а у разі, якщо такий моніторинг не проводився, забезпечити його проведення та відкриту публікацію результатів.

Повна версія Звіту