Бути вчителькою в Україні. Топ-5 питань щодо гідної праці

В українських державних школах працюють 430 тисяч вчителів і вчительок¹Відповідь Міністерства освіти та науки України на запит «Політичної критики». … Continue reading. Близько 80% із них є жінками. В останні роки відбулося багато реформ, які могли суттєво вплинути на їхні умови праці. Наприклад, децентралізація, пенсійна реформа та переведення деяких категорій працівників на строкові договори. Окремим фактором стала пандемія коронавірусу. 

Напередодні Дня вчителя «Політична критика» вирішила дізнатися, чи мають українські освітяни можливість реалізувати право на гідну працю. За визначенням Міжнародної організації праці, гідна праця передбачає безпечні умови, адекватну винагороду, належну тривалість робочого часу, право на боротьбу за кращі умови, стабільність і впевненість у збереженні роботи, а також перспективи особистого розвитку та соціальні гарантії.

Отже, пропонуємо розглянути топ-5 питань, які стосуються праці українських освітян: 

1. розмір зарплат;
2. онлайн-навчання;
3. безпека під час COVID-19;
4. скорочення та строкові договори;
5. скасування виходу на пенсію за вислугу років.

Розмір зарплат

За даними Держстату, у серпні 2021 року середня зарплата у галузі освіти становила 10473 гривні (тут і далі всі зарплати — до вирахування податків). Втім, у попередні місяці нинішнього року показники дещо вищі: у травні та липні — 11 тисяч, у червні —близько 14. У столиці зарплати освітян загалом помітно більші і протягом першого півріччя коливалися від 13 до 18 тисяч. Натомість, за словами Лідії (ім’я змінено на прохання респондентки — прим. ред.), вчительки однієї з київських шкіл, навіть тут у молодого педагога, який щойно прийшов до школи після університету, зарплата становитиме близько 7 тисяч. 

За таких умов заохотити молодих спеціалістів працювати у школі уряд спробував за допомогою одноразової виплати. Наприкінці 2020 року освітяни, які мають стаж менше 10 років, мали отримати виплату у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб — на той час близько 21 тисячі гривень.

Загалом же різниця між зарплатами вчителів пов’язана з тим, що на їхній розмір впливає низка факторів. Це різноманітні надбавки, присвоєний розряд, стаж, навантаження, тип навчального закладу, наявність інклюзивного класу і так далі. Розрахувати зарплату можна за допомогою онлайн-калькулятора або за таблицею, яку у відповідь на запит «Політичної критики» надало МОН:

До прикладу МОН пропонує навести заробітні плати двох вчителів за перше півріччя 2021 року.

Так, місячна заробітна плата вчителя без категорії з навантаженням 18 годин на тиждень, який не має стажу роботи, натомість має надбавку за престижність праці в 20% і якому не встановлено доплати за класне керівництво, перевірку зошитів, завідування кабінетом, інклюзивний клас тощо становитиме 6 943 грн. 

А місячна заробітна плата вчителя української мови і літератури у спеціалізованій школі з навантаженням 18 годин на тиждень, стажем роботи 22 роки, із вищою категорією, званням «вчителя-методиста», з доплатою за класне керівництво, перевірку зошитів та надбавкою за престижність у 30% буде становити 20 835 грн.

«Враховуючи зазначене, розмір заробітної плати у державних та комунальних закладах загальної середньої освіти залежить виключно від особистих чинників вчителя (кваліфікаційної категорії, стажу роботи, педагогічного навантаження, навчального предмету, почесних звань тощо), або типу закладу (класу), у якому працює вчитель, а не залежить від області чи населеного пункту (сільська, міська місцевість), де знаходиться заклад», — йдеться у відповіді МОН. 

Втім, доплата за престижність — прерогатива місцевої влади, і коливатися вона може від 5% до 30% (у Києві).

Тож якщо школа не має спеціального статусу, місцева влада — бажання або ресурсів, а вчитель — достатнього стажу, то фактично єдиним способом суттєво збільшити зарплату є збільшення навантаження. За словами Лідії, у їхній школі є певна кількість незакритих вакансій. 

«Вчителі ділять їх між собою і працюють понаднормово. Тоді можна хоча б більш-менш заробити», — каже вчителька. 

За даними МОН, нині по всій Україні у навчальних закладах вакантними є 1 259 ставок. 

Онлайн-навчання та забезпечення технікою

Свій вплив на певну нерівність серед вчителів, передусім цифрову, справила пандемія коронавірусу.

«Для того, аби забезпечити дистанційне навчання, вчителькам потрібно мати доступ до якісного Інтернету та технічне забезпечення. Проблема полягає в тому, що багато вчителів не мають власного технічного забезпечення. У тих вчительок, у яких є власні комп’ютери і ноутбуки, може виникати проблема з тим, що під час дистанційного навчання вони вимушені ділити їх зі своїми дітьми або з іншими членами родини. Однак треба говорити не лише про технічне забезпечення, а й про забезпечення Інтернетом, яке особливо погане в сільській місцевості. Наприклад, в одному з досліджень було зафіксовано проблеми із забезпеченням технікою та Інтернетом у вчительок в 5 громадах. Також, за опитуванням Державної служби статистики, 62% директорів вказали, що значна кількість вчительок та учнів не мають необхідної техніки вдома. Мінцифри якраз нещодавно опублікувало, що ще є потреба у 45 тисячах комп’ютерів для вчителів», — вказує Юлія Назаренко, експертка аналітичного центру CEDOS.

За словами вчительки Лідії, онлайн-заняття вона весь час проводила виключно за допомогою власних гаджетів. У їхній школі є декілька класів, обладнаних технікою, яка дозволяє вести онлайн-уроки з закладу. Втім, така техніка є далеко не в кожному класі. І якщо вчитель знаходиться вдома на самоізоляції, то вони стають недоступними. 

«Якщо вчитель саме на самоізоляції і з якихось причин не може вести онлайн-заняття, то за цей час отримує 50% зарплати», — каже Лідія. 

Однак ця норма діє для всіх найманих працівників, які опиняються на самоізоляції. 

Безпека під час COVID-19

Інше гостре питання під час пандемії — безпека вчителів і можливі страхові виплати. За словами Лідії, зараз вона перебуває на лікарняному через коронавірус і отримує 100% зарплати, бо має більше 8 років стажу. Однак спеціальних страхових виплат, які, наприклад, отримують медики, для вчителів не передбачено.

Як підтверджує Юлія Назаренко, таку страховку не платили і не збираються цього робити. За її словами, минулого року один директор школи зробив відповідний запит до МОН. У відповіді було зазначено, що COVID-19 не може вважатися професійним захворюванням для освітян, бо вони можуть «захворіти на COVID-19 під час виконання своїх професійних обов’язків, але не внаслідок своєї діяльності». 

«Вчителі та інші педагогічні працівники закладів освіти, навпаки, мають все робити для того, щоб уникати контактів з хворими людьми і дітьми. І будь-яка підозра на потенційну наявність у здобувача освіти COVID-19 має призводити до виключення цього здобувача освіти з освітнього процесу і, як мінімум, переведення його на віддалений режим навчання», — відповів МОН.

Також відомство підкреслює, що неможливо точно встановити, чи вчитель захворів у школі, чи в позаробочий час. Втім, варто зазначити, що станом на весну 2021 року навіть серед медиків лише третина випадків захворювання на COVID-19 були визнані профзахворюванням. 

Інше важливе питання безпеки — це вакцинація, каже Юлія Назаренко. 

«Це важливо як з точки зору здоров’я вчителів, так і для можливості забезпечення очного навчання. В Україні не збираються дані по тому, скільки вакциновано освітян відповідно до різних закладів освіти. Тобто ми не знаємо, скільки наразі вакциновано вчителів. Також рішенням уряду від 28 липня було затверджено, що у разі погіршення епідеміологічної ситуації працюватимуть очно лише ті заклади, де вакциновано понад 80% усіх працівників. Водночас для того, щоб забезпечити належний рівень вакцинації працівників, не було проведено широкої інформаційної кампанії серед вчителів», — підкреслює експертка. 

Водночас на запит «Політичної критики» до Фонду соціального страхування щодо кількості вчителів, які захворіли на коронавірус, у відомстві відповіли, що такої інформації немає. 

«Оскільки COVID-19 віднесено до загального захворювання, то неможливо його виокремити серед загальної кількості листків непрацездатності (…). 

Крім того, слід зазначити, що у фонді не ведеться облік страхувальників за видом діяльності», — йдеться у відповіді. 

Скорочення та строкові договори

В останні роки відбулися й інші зміни, які вплинули на становище вчителів. Так, із впровадженням децентралізації та освітньої реформи в Україні скоротилася кількість малокомплектних шкіл — переважно у сільській місцевості. Якщо за даними МОН, наданими на запит, на початок 2014/2015 навчального року в Україні було 17 604 школи, то на початок минулого — майже на 3 тисячі менше, 14 837. Скоротилася за цей період і кількість вчителів — майже на 16 тисяч (з 446 700 у 2014 році до 430 913 у 2020-му).

Також минулого року вступила в силу дискусійна норма закону «Про повну загальну середню освіту» про переведення всіх вчителів пенсійного віку на строкові договори. У серпні правозахисниця Тетяна Печончик написала на своїй сторінці у мережі Facebook про те, що її матір звільнили зі школи, скориставшись саме цією нормою. 

«Формально — не продовжили контракт, бо мама досягла пенсійного віку. Але насправді це була помста за її активну громадянську позицію та організовану акцію протесту у Володимирецькій ОТГ проти зняття т. зв. “надбавки за престижність” вчительської праці», — зазначила Тетяна.

Дискримінаційність цієї норми також відзначає юрист, активіст ГО «Соціальний рух» Віталій Дудін. Втім, за його словами, судова практика щодо цього неоднозначна. 

«Конституція України забороняє звуження трудових прав громадян (ст. 22), проголошує рівність і недискримінацію за будь-якою ознакою (ст. 24), а також гарантує вільний вибір зайнятості (ст. 43). Проте сама по собі апеляція до Основного Закону не гарантує перемоги. Слід пам’ятати про практику Конституційного Суду України щодо трудових прав. Зокрема, у рішенні 2004 року по справі про граничний вік кандидата на посаду керівника вищого навчального закладу КСУ дійшов висновку, що вікове обмеження для кандидата на посаду керівника вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації не ґрунтується на спеціальних вимогах до праці на цій посаді, а тому є дискримінативним щодо реалізації права на працю. Разом з тим, у іншому рішенні КСУ у 2019 році щодо конституційності норм про запровадження контрактної форми роботи у сфері культури, судді вирішили, що законодавець не обмежив конституційне право на працю, а “лише змінив спосіб реалізації цих прав”», — каже юрист.

За його словами, загалом держава часто відходить від принципу рівності. Однак мотивує це конкретною виправданою метою.

«Певним орієнтиром для реформ можуть виступати акти Міжнародної організації праці. Як передбачає Рекомендація щодо припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця № 166, підставою для припинення трудових відносин не повинні бути такі причини, як вік. Проте Рекомендація № 162 щодо літніх працівників встановлює винятки, коли обмеження на працевлаштування за віковою ознакою допустиме: “У виключних випадках можуть встановлюватись вікові обмеження з огляду на особливі вимоги, умови або правила для деяких видів роботи”. Як показує практика окремих країн ЄС, нерідко обґрунтуванням укладення строкових трудових договорів з особами певного віку виступала боротьба з безробіттям», — каже експерт.

Отже, за його словами, український уряд мав би навести докази того, що особи пенсійного віку і так захищені, а молоді працівники не можуть працевлаштуватися в силу перебування на робочих місцях пенсіонерів. Однак цього не було зроблено.

«Можна припустити, що в основу було покладено міркування бюджетного плану: існує припущення, що найм пенсіонерів за строковими договорами обійдеться навчальним закладам дешевше. Наприклад, можна не виплачувати вихідну допомогу при скороченні», — каже Віталій Дудін. 

Крім цього, як було зазначено вище, суттєву роль при розрахунку зарплат вчителів грає їхній педагогічний стаж. Тож старшим вчителем мають платити більше. 

«Враховуючи принцип пропорційності, законодавець мав би застосувати менш обтяжливі для громадян способи досягнення цілей. Наприклад, підвищити розмір пенсій і тим сам позбавити людей пенсійного віку необхідності працювати», — вважає Віталій Дудін. 

До слова, норму про переведення вчителів на короткотермінові контракти нині оскаржують у Конституційному суді.

За даними МОН, у попередні навчальні роки в Україні загалом працювали близько 50 тисяч вчителів пенсійного віку (10-11% від загальної кількості). Даних щодо нинішнього навчального року, коли їхня кількість через нововведення могла скоротитися, поки немає. 

Скасування пенсії за вислугу років 

Освітян, на рівні з іншими працівниками та працівницями бюджетної сфери, торкнулася пенсійна реформа. 

До 2015 року вони могли виходити на пенсію, маючи 25 років стажу. Тобто людина, яка прийшла працювати в школу одразу після університету, мала можливість піти на «заслужений відпочинок» до 50 років. Втім, за умови, що вона звільнить посаду, яка дає право на отримання виплати за вислугу років. Тобто посаду педагогічного працівника. «Не можна займати посаду педпраціваника. А на іншу можна влаштуватися», — каже Лідія. 

Тепер на додачу до цього з’явилась умова щодо мінімального віку — 55 років. Також поступово зростає вимога до стажу. Наразі вона становить 28 років і 6 місяців, а у 2024 році досягне 30 років. Тож хоча в порівнянні з «рядовими» працівниками освітяни й матимуть пенсійну пільгу у 5 років, однак раніше вона була значно суттєвішою. 

За що боротися освітянам?

Якщо повернутись до питання про гідну працю українських вчителів, то які можна зробити висновки?

Найгострішим питанням залишається розмір зарплат вчителів. Влада звітує про регулярні підвищення. А також про те, що зрештою її розмір досяг середнього показника по країні. Втім, у реальності зарплати можуть бути дуже різними. І якщо на певні чинники — наприклад, проходження атестації для підвищення кваліфікації, завідування кабінетом чи класне керівництво — вчитель може вплинути, то на інші — ні. Тож найбільш дієвим способом підвищення зарплат стає додаткове навантаження, що прямо пов’язане з питанням тривалості робочого часу. За словами вчительки Лідії, у їхній школі замість 18 годин норми на тиждень переважно працюють 27. І це ще не враховує підготовку до уроків, якою вчитель займається у неоплачуваний час.

Сфера освіти тісно пов’язана з «людським фактором». І понаднормова праця може негативно позначитися на якості викладання. Так само як і брак стабільності та впевненості у збереженні роботи. Тож норма щодо строкових договорів для освітян пенсійного віку може мати й такі негативні наслідки. 

Безпечні умови праці також під питанням — під час пандемії освітяни мало не першими після медиків опинилися в зоні ризику. Однак спеціальних страхових гарантій для них передбачено не було. Так само як і технічного забезпечення для онлайн-уроків, особливо на початку карантину, та інформаційної кампанії щодо вакцинації. 

Не оминули освітян і урізання пенсійних гарантій. Нинішні пільгові умови виглядають менш привабливо, ніж до 2015 року. 

Втім, вчителі, на відміну від мільйонів молодих українців, все ж матимуть право на пенсію. А якщо порівнювати зарплати у школах і садочках, то перші отримують мало не вдвічі більше. 

Однак про переваги можна говорити здебільшого через загальну низьку базу. У порівнянні з рештою європейських країн справи українських вчителів виглядають геть погано. Тож у День вчителя освітянам, батькам школярів і профспілкам є про що подумати та за що поборотись. 

Стаття підготовлена за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні.