Цього року гаслу «Бунтуй, кохай, права не віддавай» виповниться 15 років. Найчастіше в українському медіапросторі ним ілюструють новини про феміністичні та ЛГБТК акції. Втім, за ці роки гасло можна було почути на публічних заходах, діаметрально протилежних за своєю ідеологічною спрямованістю — від протестів студентів-анархістів до маршів ультраправих організацій. Чому таке стає можливим, чи є аналоги у світі та що про використання свого гасла думає автор?
Трохи теорії. Як науковці називають гасла, в яких кожен бачить щось своє
У соціальних і гуманітарних науках існує термін «пустий» або «плаваючий означник» (empty / floating signifier). Вперше його у другій половині ХХ сторіччя запропонував психоаналітик Жак Лакан. «Плаваючий означник» несе різний сенс для різних людей і зрештою може кардинально відрізнятися від того значення, яким був наділений вперше.
Дехто з дослідників вважає, що «плаваючі означники» завжди несуть важливі цінності для широких груп людей. Однак різні політичні ідеології можуть їх зрештою по-різному інтерпретувати. Це і є боротьбою за гегемонію.
За словами дослідниці Наталії Ломоносової, прикладом цього може слугувати антирасистська риторика, яку вже тривалий час переозначують європейські ультраправі партії, підлаштовуючи її під свою ідеологію: «Яскраво це ілюструють такі гасла французької партії “Національний фронт” (Front National) як “Ні расизму! Зупинити імміграцію!” (“Contre le racisme halte à l’immigration”), або “Досить антифранцузького расизму!” (“Assez de racisme anti-Français!”), в яких стверджується, що расизм тепер нібито проявляється проти “корінних французів”».
З трохи іншої перспективи про процеси зміни сенсу пише французький філософ Ролан Барт в есе «Смерть автора». За його словами, після того, як будь-який твір стає публічним, він починає «жити» серед аудиторії своїм окремим «життям». І цей процес вже не є підконтрольним автору.
Однак який сенс у гасло «Бунтуй, кохай» вкладався на початку?
З чого все починалося
1 травня 2007 року на акції «нових лівих» у центрі Києва, які вийшли на противагу тодішнім традиційним заходам КПУ, прозвучало гасло «Бунтуй, кохай, життя не провтикай». Саме у цьому варіанті воно вперше потрапило у ЗМІ. Прототипом кричалки були гасла студентських протестів травня 1968-го у Франції. А сама акція проводилася з перфомансом у стилі західних митців-акціоністів.
«“Нові ліві” протестували проти приватизації ЖКГ, освіти та медицини. “Бунтуй, кохай, життя не провтикай!” — скандували вони впродовж усього шляху по Хрещатику», — йдеться у новині.
Поступово гасло еволюціонувало до звичного варіанту «права не віддавай». І надалі його активно використовувала студентська профспілка «Пряма дія», яка також належала до лівого ідеологічного спектру. Більшість її активістів називали себе анархо-синдикалістами і головним чином виступали проти комерціалізації освіти та за доступ студентів до прийняття рішень в університеті. Разом з «Бунтуй, кохай» типовими на акціях профспілки також були гасла «Депутати-паразити не дають студентам жити» та «Ви нам — корупцію, ми вам — революцію». Згодом і «Пряма дія», і її гасла стали частиною більш широкої студентської кампанії «Проти деградації освіти».
Навіщо правим ліве гасло?
«Пряма дія» як ліва профспілка мала конфлікти з правими організаціями, які навіть переростали у фізичне протистояння. Зокрема з представниками партії ВО «Свобода». Втім, це не завадило молодіжці ВО викорстовувати «Бунтуй, кохай» на своїх акціях. Тут воно зазвучало вже у зовсім іншому контексті, поруч із гаслами «Україні — українське!», «Наша країна! Наші правила!» на Черкащині або «Пам’ятай, чужинець, тут господар українець!» у Києві (однак близька до правих журналістка Олена Білозерська все ж зазначала, що гасло запозичене з «протестів активістів лівих студентських рухів»).
Також у 2011 році націоналісти використовували його в Черкасах на акціях проти тодішнього голови ОДА. Тоді ж гасло лунало на заходах правих футбольних ультрас у Вінниці на підтримку сім’ї Павличенків.
У 2016 році кричалку розмістили на банері в одній із колон «Студентської “Свободи”» на марші на честь УПА.
І на цей раз її використання правими викликало резонанс, оскільки гасло почало асоціюватися з акціями за права ЛГБТК-спільноти. «Студентська “Свобода”» ж наполягала, що воно є «загальнореволюційним».
Втім, навіть побіжний пошук у Google показує, що гасло міцно закріпилося за новинами про «Марші рівності» та феміністичні заходи.
Символ фемінізму та прайду
Чи не найбільший вплив тут мав медійний успіх КиївПрайдів 2015-2016 років, коли акцію підтримала низка українських і західних політиків. Після цього виносити «Бунтуй, кохай» у заголовок новин про марші до 8 Березня або прайди стало постійною традицією. А сайт на ЛГБТК-тематику Update згадує його у переліку гасел Маршу Рівності.
Цікаво, що вперше у такому контексті воно було використане ще у 2010 році, коли організаторами акції проти гомофобії разом із правозахисниками та представниками феміністичних і ЛГБТ-спільнот були також ліві.
«Лунали лозунги: “Свобода, рівність, глобальна солідарність”, “Всі різні — всі рівні”, “Бунтуй, кохай, права не віддавай”, “Права не дають, права беруть”, “Майдан для людей, ліс — для йолок”, “Мир — палаткам, війна — палацам”, “Владні капризи призводять до кризи», — йдеться у тодішній новині.
Однак на подальших подібних акціях загальний контекст став більш ліберальним. А гасло почали використовувати у якості впізнаваного бренду — з ним випускають мерч та вписують у назви лекцій.
Модифікація гасла
За цей час змінювалась і сама кричалка. У 2013 році «Пряма дія» влаштувала протест під Червоним корпусом КНУ, вимагаючи прозорої звітності щодо господарської діяльності та кращих умов в університеті. Вони скандували «Бунтуй, кохай, холод проганяй!».
Під час Майдану народна творчість вписала його у вірш: «Бунтуй! Кохай! Не будь твариною!!! У єдності ми переможем ПОЛЮБЕ!!!»
А в одній із культурологічних праць модифіковану версію віднесли до «майданного фольклору».
«Дівчата писали хлопцям повідомлення: “Чорні брови, карі очі, Януковича не хочу!” або “Бунтуй! Кохай! Парламент міняй!”», — йдеться у статті «Сучасні прояви етнокультурного поступу українців».
Надалі, крім фем-ЛГБТК акцій, гасло часто використовували на екологічних протестах. Наприклад, на акції «Екодії» у Львові у 2019 році скандували «Хутро — це смерть. Хутро — це вбивство. Хутро — це тортури», «Одна планета — Земля, одна цінність — життя», «Бунтуй, кохай, тварин не ображай!». А минулого року у Києві на «Марші за тварин» звучав варіант «Бунтуй, кохай, тварин права не віддавай».
Одна з останніх модифікацій звучала на «Кліматичному марші» у Києві восени 2021 року. Там скандували варіант «Бунтуй, кохай, клімат захищай».
Хто автор?
На відміну від більшості таких гасел, які стають народними, автор «Бунтуй, кохай» відомий. Це Віталій Дудін — київський лівий активіст з організації «Соціальний рух»:
«Звісно, гасло створене у традиції нових лівих, до яких я себе відношу. Тому було дуже смішно, коли його почали використовувати праві. Подумав тоді, що вони не здатні придумати щось своє. Але також що є у цьому гаслі запал, який пробивається крізь різні ідеології та світогляди. Наша організація постійно буває на правозахисних, профспілкових акціях. І, відповідно, часто його скандує. Але дуже приємно чути, коли воно звучить від ідейно близьких, але незнайомих людей. Наприклад, так було у листопаді на акції проти погромів на Подолі. А найбільш неочікуване — те, що “Бунтуй, кохай” стало піснею. Випадково потрапив на панк-концерт гурту “Безлад” і був приємно шокований. Воно стало частиною культури сучасної бунтівної молоді. Після такого складається враження, що якусь дуже важливу місію виконано».
