Переклала Руслана Козієнко
Симпатичність немовлят — це надто потужна сила, щоб не звертати на неї увагу. Від неї тануть серця дорослих, що забезпечує дітям стабільне джерело їжі та захисту, аж поки вони не досягнуть віку, коли стануть трохи менш беззахисними.
Що ж саме робить немовлят такими милими? Це їхні очі, що видаються величезними у порівнянні з їхніми обличчями (розміри очного яблука лишаються майже незмінними після народження), їхні голівки, що виглядають занадто великими для таких маленьких тіл, а також їхні щічки і крихітні підборіддя, від яких дорослі не можуть відірвати погляду.
Як пояснюють вчені, ці риси активують інстинктивну увагу дорослих. Сканування мозку виявило докази миттєвої реакції на дітей як у батьків, так і в інших дорослих. Ця реакція локалізована в орбітофронтальній корі головного мозку — області, яку вважають залученою до процесів винагороди та прийняття рішень. Нам надзвичайно складно ігнорувати симпатичних дітей, і, ймовірно, це запрограмовано у нашому мозку.
Як ми реагуємо на менш симпатичних дітей
Існують свідчення, які дозволяють припустити, що з менш симпатичними дітьми поводяться інакше. Огляд наукової літератури у журналі «Тенденції у сфері когнітивних наук» (Trends in Cognitive Sciences) підкреслює кілька тез, що ведуть нас до таких висновків.
- Перша: «Як чоловіки, так і жінки готові витратити додаткові зусилля, щоб довше розглядати симпатичні обличчя немовлят».
- Тож миліші діти отримують більше уваги. Чи означає це, що саме їм віддають перевагу дорослі? «Постаючи перед “милою” і “менш милою” дитиною, дорослі воліють подарувати іграшку чи навіть усиновити саме більш симпатичну дитину», — пишуть дослідники.
- Проблема дискримінації за симпатичністю постає більш гостро, якщо дитина має фізичні вади. Сканування мозку продемонстрували, що у дорослих — чия мозкова активність зазвичай миттєво зростає під час споглядання обличчя немовляти — мозок реагує менш активно, якщо діти мають «черепно-лицьові відхилення, які порушують будову типово милого обличчя».
- У реальному світі це призводить до трагічних наслідків. Як зауважують дослідники, для немовлят із розщепленою губою чи піднебінням (так звана «заяча губа» та «вовча паща» — Прим. перекл.) зростає загроза «негативних наслідків у процесі розвитку, а також когнітивних проблем. Такі проблеми принаймні частково можна приписати порушенням взаємодії між матір’ю та дитиною на ранніх стадіях, зокрема браку материнської чутливості, яка є вкрай важливою для дитини». Мається на увазі, що мати виявляється менш чутливою, бо дитина виглядає менш симпатичною.
Симпатичність залежить не лише від рис обличчя
Але для дітей, що виглядають менш милими за своїх однолітків, все ж лишається надія. Автори дослідження у журналі «Тенденції у сфері когнітивних наук» доводять, що існують і інші компоненти «симпатичності», не пов’язані з рисами обличчя: «Погляд, голос та запах немовлят також можуть сприяти турботі і, можливо, навіть забезпечувати більш складні емоції з боку батьків». (До того ж, усі батьки схильні особливо відмічати миловидність власних дітей.)
Що також варто брати до уваги — так це те, що жодна дитина не може залишатися по-дитячому милою назавжди. А тому автори дослідження зазначають: «Якщо і діти, і дорослі зазвичай звертають більше уваги на обличчя немовлят, ніж на обличчя старших дітей, це дозволяє припустити, що сила симпатичності, характерна для маленьких дітей, поступово зникає у процесі дорослішання».
До того ж, якою непривабливою не була б дитина, дуже малоймовірно, що вона виявиться настільки потворною, щоб викликати реакцію, як у Елейн Бенес та Джері Сайнфелда у цьому відео.
ВІДЕО: Чому діти на середньовічних картинах виглядають так потворно?
Джерело: Vox