У нашому місті простори, що перебувають під забороною, функціонують як межові території. Вони не обмежуються місцями несвободи у звичному значенні (поліцейськими відділками, аеропортами, психлікарнями). Це місця за зеленими огорожами — знайомі, звичні і більш ніж видимі, але водночас недоступні. Для когось зіткнення з ними викликає спогади про забутий час, проведений там, для нашого ж покоління ці спогади не завжди живі й інколи чужі, але від цього втрачати їх не легше. За останні роки мапа Києва радикально змінилася, фізичні місця спогадів підмінилися або зникли. 7 червня цього року одним із таких просторів-спогадів став кінотеатр «Київ». За останній рік це вже третій кінотеатр, що закрився у Києві. Але досі його забарикадовані зсередини двері нагадують про те, що це закриття не відбулося непомітно для мешкан_ок міста.
Місце покинутих речей
Через чотири місяці після закриття дверей кінотеатру ми потрапили всередину. Під кінотеатром нас зустрічає директорка «Сінема Сіті» Любов Лісовська, запрошений «Сінема-Центром» інженер-будівельник Анатолій Куріпко та один із охоронців кінотеатру. Майже одразу нам заявляють, що у медіа ця тема була достатньо висвітлена і що ми, швидше за все, не знайомі з ситуацією. І ми справді не знайомі. Адже досі не зрозуміло, що відбувається у кінотеатрі, чому він закритий, чому на судах ідеться про те, що будівля, в якій ми були не раз, перебуває в аварійному стані, та чому люди блокують рух транспорту у самісінькому центрі міста і вже шість місяців влаштовують протести, а міська влада ніяк на це не реагує.
«Ми хочемо зробити кінотеатр дійсно культурним центром, а не просто ТОВ “Культурний центр” — комерційною структурою, яка тут працювала. Ми хочемо зробити кінотеатр першою площадкою [ред. прем’єрним кінотеатром], якою він раніше не був», — каже Любов Лісовська.
Мережа «Сінема Сіті» протягом цього часу залишалася малопублічною й уривчасто озвучувала деякі плани щодо майбутнього кінотеатру ЗМІ. Серед планів, про які можна було дізнатися з інтернет-видань, наприклад, більш ніж очевидне рішення — збільшення кількості залів. Це зрозумілий крок, адже новий орендар зобов’язався платити 2 мільйони 119 тисяч гривень на місяць, що для тризального кінотеатру, який спеціалізується на артхаусному кіно, видається абсолютно неможливим.
Від моменту створення кінотеатру у ньому було спроектовано три зали загалом на 1200 глядацьких місць: дитяча зала «Сінематека» на першому поверсі та дві зали на другому — «Червона» й «Синя». Після змін, які відбулися у кінотеатрі 20 років тому, дитячу залу було адаптовано до потреб громадського харчування — зараз у ній розташована піцерія «Містер Кет», на третьому ж поверсі було зроблено нову залу, яку також назвали «Сінематекою», але вже зі значно меншою кількістю місць.
Відповідно до нової концепції «Сінема Сіті» пропонує відновити дитячу залу на першому поверсі кінотеатру, а також зробити нову залу навпроти «Сінематеки» на третьому поверсі кінотеатру. Хоча директорка «Сінема Сіті» стверджує, що тут був розташований парфумерний магазин, уже багато років це приміщення слугувало офісом для кінофестивалів, які не можуть працювати у кінотеатрі без окремого приміщення безпосередньо в ньому. Це не єдині зміни, які мають торкнутися третього поверху кінотеатру.
Плани 1, 2, 3 поверхів кінотеатру «Київ» після здійснення ремонту «Сінема Сіті». Надані «Сінема Сіті»
Між двома згаданими просторами розташована так звана «кишка», яку також застосовували для потреб фестивалів: тут відпочивали співробітни_ці та волонтер_ки або працював технічний відділ. Представни_ці «Сінема Сіті» зауважують, що у цьому приміщенні раніше була галерея. Нові орендарі планують її відновити. Водночас тут збереглася оригінальна ліпнина, яка і зараз ховається за гіпсокартоном.
Другий поверх зазнає найменших змін, адже тут, за словами співробітни_ць «Сінема Сіті», ключовою проблемою є те, що приміщення використовували не відповідно до техніки пожежної безпеки. У холі другого поверху столи, що залишилися від попереднього орендаря, лагідно зіставлені докупи — певно, це зробила ще муніципальна охорона, коли організувала у холі барикади. У двох великих залах не працює світло, але будівля не знеструмлена повністю. Тут досі лишається все обладнання попередніх орендарів: екрани, проектори, стереосистема, усі крісла в залах, які, за словами співробітни_ць «Сінема Сіті», попередні орендарі відмовилися забрати. Кінотеатр тепер став місцем покинутих речей.
«Один сірник — усе б згоріло дотла»
Техніка безпеки лишається ключовим аргументом нового орендаря кінотеатру проти попереднього. На ньому «Сінема Сіті» вибудовує свій захист у суді та публічному полі. Позиція «Сінема Сіті» щодо технічного стану будівлі однозначна: приміщення перебуває в аварійному стані й потребує негайного капітального ремонту. Капітальний ремонт мав би здійснювати власник будівлі — місто, тобто КМДА, — але нові орендарі кінотеатру озвучують вже заїжджену фразу про те, що в бюджеті міста немає коштів на такі роботи. Тож «Сінема Сіті» готові взятися за капітальний ремонт кінотеатру «Київ», проте з деякими обмовками — зокрема, зниженням орендної плати до 570 тисяч гривень. За словами Любові Лісовської, різниця в 1,53 мільйона гривень має щомісячно зараховуватися на капремонт будівлі, адже вона перебуває в непридатному для використання стані.
За словами Анатолія Куріпка – інженера, який працює у ТОВ «Сінема-Центр» – найбільш проблемними місцями приміщення кінотеатру є електропроводка, порушення конструкції опорних стін, недотримання норм пожежної безпеки, заблоковані шляхи евакуації, використання горючих матеріалів, брак вогнезахисної обробки, використання побутових кондиціонерів замість професійної системи вентиляції, прогнилі балки на даху і брак блискавкозахисту, а також заміна і маскування оригінальних елементів декору, зокрема дешева плитка поверх граніту, гіпсокартон на місці оригінальної ліпнини і ковролін замість унікальної звукоакустичної штукатурки.
Ці порушення підтверджують і результати перевірки, яку у 2018 році провела Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС). Проте попри виявлені численні порушення пожежної безпеки, єдиною санкцією, яка була накладена на ТОВ «КЦ “Кінотеатр Київ”», була 51 гривня за брак апарату захисту кондиціонера. Чому ж не були накладені санкції за більш серйозні порушення, зокрема експлуатацію необроблених горючих матеріалів, заблоковані евакуаційні виходи або брак протипожежної сигналізації? Чи не тому, що перевірки технічного стану будівель здійснюються лише заради «галочки», а чинні вимоги пожежної безпеки виконати досить складно, тож простіше сплатити мізерний штраф, про що говорять навіть у самій ДСНС: «Максимальний штраф, накладений на правопорушника, становить 170 гривень. Як наслідок, керівникам підприємств простіше сплатити штраф, ніж виділяти кошти на забезпечення належного рівня пожежної безпеки».
Горище кінотеатру «Київ» 
Горище кінотеатру «Київ» 
Підвальне приміщення кінотеатру «Київ» 
Підвальне приміщення кінотеатру «Київ»
Тут видається доречним згадати і про перевірки КП «Київкінофільм», нового балансоутримувача кінотеатру «Київ» та комунальної мережі, до якої входять майже всі комунальні кінотеатри Києва. ДСНС виявила численні порушення пожежної безпеки у кінотеатрах «Дніпро», «Флоренція», ім. Т. Шевченка, зокрема неналежне обладнання або брак пожежної сигналізації. А в кінотеатрі «Ліра» — іншому кінотеатрі комунального підприємства — порушення техніки пожежної безпеки очевидне навіть для звичайних відвідувач_ок, які не мають доступу до підсобних приміщень. Тож як «Київкінофільм» збирається контролювати передбачене чинним охоронним договором дотримання вимог пожежної безпеки новими орендарями кінотеатру «Київ», якщо у власних кінотеатрах комунального підприємства чимало порушень, ідентичних виявленим у «Києві», — залишається питанням.
Важливо, що деякі роботи, які зараз обіцяє «Сінема Сіті», досить важко провести у будівлі 1952 року. Про це говорить і Сергій Понікаровських, колишній головний інженер кінотеатру «Київ». Інженер погоджується з необхідністю встановити повноцінну систему вентиляції у залах кінотеатрів, але наголошує на тому, що оскільки будівля була побудована у середині минулого століття і з того часу лише ремонтувалася, обладнати її професійною системою вентиляції, як у нових кінотеатрах, було неможливо.
Коментуючи питання вентиляції у кінотеатрі «Київ», Юрій Ліфшиць, технічний директор і співробітник арт-центру Closer, зазначив, що її заміна, по-перше, мала б надвисоку ціну, а по-друге, технічний процес встановлення передбачав би велику кількість змін, зокрема перепланування будівлі кінотеатру, що потрібно було б узгоджувати з міською владою.
На думку Юрія Ліфшиця, деякі технічні рішення ТОВ «Культурний центр “Кінотеатр «Київ»”» були вдалими, але сьогодні потребують вдосконалення. До того ж імовірно, що комунікації, на які «Сінема Сіті» вказують як на помилку попередніх орендарів, уже давно не експлуатувалися, що підтверджує і Вілія Бондаренко, колишня директорка кінотеатру. Проте якщо йдеться про капітальний ремонт, то це справді потребуватиме великої кількості інвестицій, оскільки необхідно буде розробити коштовний проект реставрації, а згодом перебудовувати весь кінотеатр відповідно до сучасних норм експлуатації, які не завжди передбачають збереження автентичного вигляду кінотеатру.
Колишній головний інженер кінотеатру «Київ» зауважує, що «пожежна інспекція перевіряла кінотеатр, і ніхто б не допустив ситуації, яку змальовує “Сінема Сіті”». Він додає, що частина елементів справді не відповідали протипожежним нормам, але ці речі часто залишалися на розсуд пожежника, який проводив інспекцію будівлі. Насправді така недбалість пожежної інспекції та міської влади у питаннях безпеки і технічного стану комунальних будівель загалом є характерною ознакою неспроможності влади забезпечити належний контроль і догляд за власністю міста і його громади, що, зі свого боку, не виключає ймовірність існування корупційних схем у сфері пожежної безпеки.
Бермудський трикутник: чиновники, балансоутримувач, орендар
«Бюрократія — незрозуміло з яких історичних причин — організована таким чином, аби гарантувати, що значна частина акторів не зможе виконати свої завдання так, як очікувалося» (Graeber, 2015).
Проблема технічного стану будівлі і подальшої безпечної експлуатації кінотеатру для відвідувачів, на якій нашу увагу зосереджує «Сінема Сіті», робить видимим і інше важливе питання. Кінотеатр «Київ» неможливо оцінювати лише з точки зору ефективного адміністрування та управління, адже він також є об’єктом культурної спадщини (до 2008 року — як щойно виявлений об’єкт, опісля — як пам’ятка місцевого значення).
До скандального орендного аукціону на початку 2019 року пам’яткою розпоряджався (був її балансоутримувачем) Департамент комунальної власності міста Києва. Саме ця установа була зобов’язана контролювати стан кінотеатру, зокрема й «Утримувати вказану пам’ятку в належному санітарному, протипожежному і технічному стані. Мати у приміщеннях пам’ятки належне обладнання згідно з вимогами органів протипожежної, санітарної, екологічної охорони та інших уповноважених органів» (пункт 5.3 Охоронного договору).
Охоронний договір на пам’ятку культурної спадщини є одностороннім — тобто передбачає лише зобов’язання балансоутримувача перед Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу КМДА, який і має контролювати виконання охоронного договору (цим займається відділ охорони об’єктів культурної спадщини Департаменту). Таким чином, передаючи кінотеатр «Київ» в оренду ТОВ «Культурний центр “Кінотеатр «Київ»”», ми мали б отримати дуже жорстку систему контролю стану кінотеатру. Адже дії орендаря контролює балансоутримувач, якого, у свою чергу, контролює Департамент охорони культурної спадщини.
16 квітня 2019 року відбулася зміна орендаря та балансоутримувача кінотеатру «Київ» — тепер ними є ТОВ «Сінема-Центр» (тобто мережа «Сінема Сіті») та комунальне підприємство виконавчого органу КМДА «Київкінофільм», відповідно. Під тиском активіст_ок та журналіст_ок ситуація загострюється: в новому охоронному договорі (від 13.06.2019 №4096) Департамент охорони культурної спадщини зобов’язує «Київкінофільм» протягом 2019-2021 років виконати ремонтно-реставраційні роботи, розробивши відповідну науково-проектну документацію. Для нас це також означає, що, ймовірно, найближчі два роки кінотеатр «Київ» може бути зачиненим «на ремонт», або що неконтрольовану бездіяльність (чи діяльність) орендарів можна буде списувати на тривалий процес оновлення кінотеатру.
Передавши в оренду кінотеатр, КП «Київкінофільм», окрім сплати 2 млн грн оренди щомісячно, у свою чергу зобов’язує «Сінема Сіті» виконати умови охоронного договору. А «Сінема Сіті» через півроку управління кінотеатром засвідчують власну неспроможність водночас заробляти й утримувати будівлю в належному стані. Ситуація немов навмисне стає патовою: найбагатший із потенційних орендарів — і той виявляється неспроможним задовольнити вимоги Департаменту охорони культурної спадщини.
Нам справді важко довіряти декларованим намірам орендаря зберегти пам’ятку та показувати некомерційне кіно, адже в такому разі кінотеатр не зможе давати ті надприбутки, яких очікує мережа «Сінема Сіті» та КМДА. І вже зараз це не просто заяви та підозри активіст_ок — ця суперечність стає очевидною: одночасно платити 2 млн грн оренди, проводити вартісну реконструкцію будівлі та показувати неприбуткове кіно неможливо. Про це говорить сам орендар, прохаючи КМДА знизити суму оренди в 4 рази, щоб провести капітальний ремонт.
Ця ситуація породжує нові питання: навіщо «Сінема Сіті» проблемний кінотеатр «Київ»? Новий орендар зауважує, що усвідомлює специфіку кінотеатру «Київ» і свідомо вирішив узяти участь у конкурсі. «Сінема Сіті» стверджує, що кінотеатр мав би стати перлиною мережі, адже він має зовсім іншу аудиторію та спеціалізується не на розважальному, а на артхаусному, фестивальному кіно. Але водночас дивує те, що така серйозна мережа погодилася сплачувати нереалістично високу ціну за оренду, «не знаючи про аварійний стан кінотеатру», не маючи до нього доступу і не проконсультувавшись з інженерами заздалегідь. Водночас зараз, коли кінотеатр пустує майже шостий місяць, орендар два місяці не сплачував оренду, ремонтні роботи не відбуваються, а містяни позбавлені ще одного центрального публічного простору — жоден з відповідальних органів КМДА не вважає за потрібне впливати на цю ситуацію (не кажучи вже про її вирішення).
Важливо, що зараз, коли ми побачили реальний стан кінотеатру «Київ» (неналежну систему вентиляції, незадовільний протипожежний стан будівлі тощо), критикують лише попереднього орендаря кінотеатру. Звісно, неможливо закривати очі на двадцять років суперечливого управління культурною пам’яткою з боку ТОВ «Культурний центр “Кінотеатр «Київ»”». Але за таких умов варто говорити про всю бюрократичну систему, відповідальну за неналежний стан пам’яток культурної спадщини. Спершу орендар відмовляється вкладати кошти у реновацію будівлі, балансоутримувач закриває очі на її технічний стан, а Департамент охорони культурної спадщини виявляється нездатним реально впливати на виконання охоронного договору.
Після двадцяти років, протягом яких ТОВ «Культурний центр “Кінотеатр «Київ»”» було орендарем будівлі, у новому охоронному договорі з новим балансоутримувачем досі прописана необхідність «виконати ремонтно-реставраційні роботи вказаної пам’ятки (у тому числі спрямовані на відновлення автентичного стану чи/або пристосування під сучасні потреби)». Безумовно, це питання і до договору між попереднім орендарем та балансоутримувачем, але також це питання до здатності Департаменту охорони культурної спадщини контролювати виконання своїх же вимог.
* * *
В архітектурних рішеннях при втручанні в комунікаційні системи радянських кінотеатрів необхідні компроміси. Проте ці компроміси неможливі щодо культурної політики. Ситуація навколо кінотеатру «Київ» вкотре демонструє програш міської влади бізнесу. І у цій боротьбі не лишається місця для кінотеатру як культурного простору та пам’ятки.
Ми можемо сподіватися на те, що «Сінема Сіті» пофарбує хол кінотеатру у такий помаранчевий колір, який бодай не виїдатиме очі, і дотримається обіцянок щодо репертуарної політики. Ми можемо вболівати за попередніх орендарів кінотеатру, які досі судяться з Департаментом комунальної власності, і вірити, що якщо вони повернуться в кінотеатр «Київ», то всі помилки попередніх років будуть виправлені. Але врешті ми не маємо жодних гарантій, що це відбудеться. І, що комічно, навіть сам бізнес цих гарантій позбавлений. А ласий шматочок у центрі міста в будь-який момент може здобути той, хто просто заплатить більше.
Сьогодні у Києві працює лише один кінотеатр, де можна подивитися альтернативне кіно — «Жовтень», у орендарів якого спливає договір оренди у 2020 році, що означає високу ймовірність непродовження договору з чинним орендарем ТОВ «Кіноман» і проведення конкурсу-аукціону, внаслідок якого кінотеатр орендує комерційна мережа. Навіть попри те, що в Києві можна складати лише карти і маршрути закритими кінотеатрами, КМДА далі вірить у те, що комунальні кінотеатри можуть бути джерелом наповнення міського бюджету. У відповідь на це кіноспільнота залишається нездатною солідаризуватись і вирішує сподіватися на краще.
Закритий кінотеатр «Київ» вивів на поверхню більше міських криз і конфліктів, ніж можна було очікувати, але водночас усі вони досі залишаються невирішеними й очікують забуття.
Фото: Олександр Коваленко