Переклала Таша Ломоносова

Як і багато хто з вас, я проводжу свої дні, читаючи новини про коронавірус та намагаючись призвичаїтися до віддаленої роботи, а найближчим часом — і до домашнього навчання для моїх дітей. Те, що пандемія є реальною і підібралася вже близько до мого дому, я добре відчуваю: моя сім’я і друзі на карантині, а сестра, що працює лікаркою — щодня на передовій боротьби з вірусом опікується здоров’ям тих, хто перебуває у боксах для ізоляції уражених COVID19.

Через це мені важко стежити за всіма новинами та дебатами щодо ситуації з мігрантами, як я зазвичай роблю в рамках своєї (насправді дуже цікавої) роботи. Звісно, я з острахом спостерігаю за ситуацією на кордоні Греції та Туреччини 1, і я нажахана, хоча і не здивована, реакцією ЄС на неї. «Ми дякуємо Греції за те, що у ці часи вона виступає щитом Європи», — сказала голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, нормалізуючи ідею про те, що якийсь кордон, острів, країна, може бути «щитом» між «нами» та «ними» — іншими, чужими людськими істотами.

Але вже невдовзі вся наша увага стала прикута до коронавірусу, а відгородження набуло нового значення.

Зі зростанням масштабів пандемії COVID19 зростала і кількість повідомлень про те, які наслідки вона матиме для біженців та інших мігрантів. Без сумніву, ризик поширення вірусу у переповнених таборах для біженців та центрах утримання мігрантів справді великий. Не менш ймовірно й те, що уражені вірусом матимуть обмежений доступ до життєво важливої інформації, медичної допомоги та необхідного для неї обладнання. Біженці та інші мігранти є, знову ж таки, вразливими перед неймовірними ризиками, які ми не обов’язково готові пом’якшити. Ці люди стикаються з більшим ризиком втратити свої життя, ніж багато хто інший.

Але, як і завжди у пов’язаних з міграцією питаннях, у цієї історії є й інший бік, який навряд чи потрапить до заголовків новин. Але він так само має стосунок до COVID19.

Минулого вечора2 британський уряд (нарешті) прийняв рішення закрити школи на карантин. Однак це не стосуватиметься дітей «ключових робітників», які зможуть продовжувати відвідувати уроки, отримуючи у школі необхідну допомогу і піклування. Хто ці «ключові робітники»? У Британії так називають робітників, які залучені у життєво важливі сфери, зокрема працівників сфери медичного обслуговування, освіти та поліції. У ситуації реакції на коронавірус це передусім ті, хто на передовій — працівники, які надають медичну допомогу та здійснюють доглядову працю. Але дуже важливим є те, що сьогодні наш уряд виступив з роз’ясненням, що водії — працівники служб доставки також є ключовими працівниками, відтак їхні діти зможуть відвідувати школу, адже праця цих робітників є необхідною у цей нелегкий час. Схожим чином висловилася у своєму зверненні й Ангела Меркель: «Працівники, які наповнюють полиці у супермаркетах чи працюють на касах, виконують одну з найважчих робіт у цей час».

Іншими словами — герої.

А між тим, лише кілька тижнів тому міністерка внутрішніх справ Великої Британії поділилася планами нового законопроекту про імміграцію після Брексіту, який буде спрямований на обмеження в’їзду низькокваліфікованих мігрантів з інших країн Європи. Та й загалом мігранти з низькою кваліфікацією вважаються менш бажаними, ба навіть непотрібними і в багатьох інших країнах.

Тепер задумаймося. Деякі з цих «низькокваліфікованих мігрантів» зараз виконують саме ту життєво необхідну, незамінну роботу: вони — ті, хто врятує наше життя, часто ризикуючи своїм. І тепер те, звідки вони приїхали, де вони народилися, найменше нас турбує. Вони, ключові робітники, герої — це мігранти, всі ми.

Тож можливо зараз є безпрецедентна можливість змінити цю «заїжджену пластинку» про міграцію, відмовитися від цього «ми» та «вони» раз і назавжди. Адже що справді має значення — це те, що всі ми докладаємо всіх зусиль на користь спільної справи. Жодних інших «щитів» у людства більше немає.

Джерело: Medium

Читайте також:

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Примітки   [ + ]

1. Лише у перший тиждень після того, як 29 лютого президент Туреччини оголосив про «відкриття кордонів», мотивуючи це тим, що країна більше не справляється з потоком біженців з охопленої війною Сирії, на турецькому кордоні з ЄС зібралося близько 35 тис. мігрантів. Таким чином Ердоган порушив домовленості угоди, підписаної між Туреччиною та ЄС у 2016 році, згідно з якою за стримування міграційних потоків Туреччина мала отримати близько 3 млрд євро. Ситуацію у таборах для біженців у Греції, які відтак тепер переповнюються ще більше, регулярно висвітлюють репортери західних медіа — до прикладу, підбірка матеріалів на цю тему від The Guardian. — Прим. перекл.
2. Йдеться про вечір середи, 18 березня. — Прим. перекл.