35% водіїв «Убера» в Польщі — громадяни України. Такі дані у 2018 році опублікував журнал Rzeczpospolita, дослідження для якого виконала польська фірма аналізу даних з мобільних пристроїв Selectivv.

Українці та українки, по суті, стали вже частиною польського народного фольклору про «Убер». Історії про українських водіїв неодноразово висвітлювали в польських медіа, написано безліч як позитивних, так і негативних дописів у соціальних мережах. Декому у Польщі заважає, що серед водіїв так багато українців, інші ж відгукуються про них позитивно. І не лише як про хороших водіїв «Убера». Комусь українські водії допомогли, коли у них посеред дороги зламалася машина: молодий український водій був єдиним, хто зупинився і допоміг жінці зі спущеним колесом. Когось запам’ятали тому, що він не знав, де знаходиться головна вулиця столиці.

«Убер» приваблює українських мігрантів з кількох причин. По-перше, цю роботу не треба довго шукати. По-друге, вона не вимагає ніяких підготовчих курсів чи резюме. По-третє, якщо маєш свій автомобіль, то пів справи зроблено. А по-четверте, це гроші, які можна отримати в короткий строк. 

Стати офіційно ліцензованим таксистом для мігрантів — не варіант, адже за зареєстровану діяльність перевізника таксисти сплачують значні кошти, в які входять страхування, медичне обстеження, ліцензія та оплата оператору. За таких умов «Убер» приваблює українських водіїв значно більше.

Про умови праці трудових мігрантів у Польщі відомо вже достатньо добре: «Політична критика» опублікувала не один матеріал на цю тему. Більшість українців працюють за посередництвом трудових агенцій, на підставі цивільно-правових договорів, понаднормово (тобто мінімум по 12 годин без стандартних вихідних) і без соціального чи медичного страхування. 

Тож умови праці на «Убері» можуть не одразу шокувати читача, бо вони мало чим відрізняються від інших робіт, де також працюють мігранти. Однак водії «Убера», які, по суті, навіть не вважаються працівниками платформи, опиняються в ситуації подвійної прекарності.

Польська специфіка

Проблема з такими платформами, як «Убер», у тому, що компанія, яка наче мала б бути частиною «економіки спільної участі» (англ. sharing economy), почала заробляти на низькооплачуваних неліцензованих водіях. Якщо пам’ятаєте, основною ідеєю «Убера» було дати людям можливість підвозити один одного в різні місця, а водіям дати економічну свободу та вільний час. Водії мали б отримати можливість самі вибирати поїздки, за які 75% оплати лишалися їм, а решта йшла «Убера».

Однак на практиці, щоб заробити хоч якісь гроші за кермом для «Убера», потрібно працювати щодня понад вісім годин.

Майкл Шелдон з дослідницького відділу «Убера» використав дані, які зібрала компанія на підставі здійснених клієнтами поїздок, і опублікував звіт на тему залежності між гнучкою працею та коливанням цін на платформі. За його даними, водії-початківці керуються бажанням заробити конкретну суму грошей і для цього працюють багато, і тільки з часом вчаться максимізувати ефективність своєї роботи. З іншого боку, водії, які їздять, коли випаде нагода, більше звертають увагу на зміни тарифів на «Убері» і виїжджають на дорогу лише тоді, коли ставка за поїздку найвища й доступно багато замовлень.

Таким чином, гнучкі години праці можуть дозволити собі ті, хто має на меті лише підробити, а не заробити на «Убері».

На відміну від служб таксі, «Убер» не надає ні касові апарати, ні медичне страхування, ні, тим більше, ліцензію на перевезення пасажирів. Водії їздять нелегально, і вся відповідальність лежить на них самих.

А після того, як «Убер» у Польщі потрапив у податковий скандал, компанія ввела нові правила. «Убер» зобов’язав своїх водіїв володіти ліцензією на перевезення та мати власну фірму. Або ж мати партнера, який має все це. 

Але не всі водії, які використовували «Убер», мали можливість купити ліцензію і були фінансово спроможні утримувати власну фірму. Таким чином у Польщі з’явилася та швидко розвинулася третя ніша, пов’язана з «Убером» — «партнери». Відтоді численні фірми на підставі цивільно-правових договорів оформлюють водіїв, щоб ті могли їздити для «Убера». Що ж до грошей, то 25% забирає «Убер», а решту партнери та водії ділять навпіл або ж 60% на 40%. Як правило, партнери беруть на себе кошти за пальне, ремонт і амортизацію. 

Для того, щоб партнер міг отримувати прибуток зі своєї діяльності, необхідно, щоб водії виконували дуже багато замовлень. Щонайменше десять автомобілів (менше не вигідно), які купив власник фірми, повинні безперервно бути в експлуатації. Що більше водіїв, то краще — саме тоді автомобіль приноситиме прибуток нон-стоп. Так партнери почали організовувати свою роботу погодинно, створюючи графіки із 12-годинними змінами і ставки за годину.

У результаті заробляє «Убер», посередники, виграють пасажири, а найменше заробляє водій. Замість обіцяної свободи вибирати зручний час роботи та легко заробляти гроші водії «Убера» прив’язані до своїх партнерів.

Від водія до партнера

Сергій, тепер власник фірми-партнера «Убера» у Кракові, колись сам починав своє життя у Польщі як водій платформи. Цілий рік він возив клієнтів по 12 годин, переважно вночі, сім днів на тиждень, а перерви робив тільки тоді, коли машина була в ремонті. На свята Сергій був за кермом від 16 до 19 годин. У його випадку він ділив прибуток з фірмою-партнером навпіл, фірма надавала йому автомобіль, оплачувала паливо і, у разі чого, проводила ремонт. За тиждень Сергій міг заробити близько 2 тис. польських злотих (12 тис. грн). Але такі суми можна отримувати, тільки якщо буквально «жити» в автомобілі. Що, на жаль, і роблять багато мігранток і мігрантів з метою миттєво отримати гроші. 

Сергій

Сергій каже, що дуже часто фірми не виплачували всіх зароблених грошей, найчастіше знімали від 100 до 800 злотих за ремонт автомобіля. «Я змінив десь десять чи дванадцять партнерів, поки не зрозумів, що найкраще їздити під власною фірмою», — каже він.

Тож Сергій зареєстрував власну автосервісну фірму, став партнером «Убера», купив три автівки, і у нього одразу з’явилося десять водіїв. Зараз його бізнес складається з шістнадцяти фірм, до яких прив’язані понад 2 тис. водіїв. 150 з них їздять на авто його фірми. Сергій пропонує умови 50 на 50, пальне і сервіс за його кошт.

Партнерства з «Убером» — також поле для різного виду обманів. Польський інтернет рясніє оголошеннями, у яких пропонують стати водієм «Убера» і отримати 70% прибутку за тиждень, нову машину, строковий трудовий договір (або щось інше за домовленістю). Серед вимог зазвичай необхідно мати паспорт, водійські права і свідоцтво про несудимість. 

У Gazeta Wyborcza опубліковано статтю про українця Вадима (ім’я змінено), який відповів на таке оголошення на польському сервісі OLX і став жертвою фіктивного партнера в «Убері». Фірма, яка, як виявилося пізніше, насправді була додатком, що допомагає знайти авто в оренду поблизу, навіть не мала власного офісу. На першій зустрічі, яка відбулася на парковці «Ашана» на окраїні Варшави, представник фірми озвучив Вадиму умови роботи прямо в салоні автомобіля, на якому той і мав їздити. Серед усього, що було заявлено в оголошенні, правдою виявився тільки розподіл прибутку мінус відсоток, який забирає «Убер». Авто було зовсім не нове, а з вм’ятинами і подряпинами, оренда його коштувала 650 злотих, паливо було необхідно купувати за власний кошт, а єдиний договір, який Вадим міг отримати, — це договір про оренду автомобіля. Вадим пропрацював водієм «Убера» тиждень — зі страхом, що його обдурять чи затримає поліція. Врешті він розірвав договір, віддав машину на тій же парковці біля «Ашана» і так ніколи й не отримав свої зароблені гроші.

Прикрі ситуації

Один із найбільших ризиків, з яким можуть стикнутися водії «Убера», — це перевірка польського дорожного патруля, що постійно штрафує за водіння без ліцензії. Штраф може сягати 8 тис. польських злотих (близько 51 тис. гривень). На таку саму суму можна отримати штраф за невідповідність автомобіля вимогам для перевозу пасажирів і додатково по тисячі злотих за брак медичного та психіатричного огляду.

Також відомо чимало історій про регулярні сварки уберівців з таксистами. У Варшаві та Лодзі з 2016 року регулярно відбуваються акції таксистів з ліцензіями, які власноруч затримують водіїв «Убера» і викликають поліцію. Траплялися випадки, коли цими водіями були українці.

Акція протесту водіїв таксі

Що більше українців серед водіїв «Убера», то чутливішим стає питання національності. Нещодавно широкого розголосу набула історія побиття українця — водія «Убера». Романа побили кілька клієнтів через те, що відмовлявся включити польське диско. Те, що він не слухав цю музику, для нападників означало, що він не поважає країну, в яку приїхав.

Сам Сергій каже, що за роки своєї роботи у Кракові з українофобією чи нетерпимістю до мігрантів не стикався. Проблеми виникали лише зі сп’янілими клієнтами, з якими він легко давав собі раду — просто висаджував їх із автомобіля.

Машина «Убера» облита маслом. Варшава.

Що буде далі

Через низькі ставки й обмеження в часі їзди водії «Убера» дедалі частіше їздять водночас на декількох інших додатках. Всі заходи, яких вживає «Убер», щоб погасити скандали, що виникають довкола нього — впровадження обов’язкової наявності ліцензії на перевезення, створення партнерів, обмеження в кількості годин за кермом — не працюють на користь водіїв. Навпаки, вони змушені їздити дедалі більше за меншу плату. А українські мігранти ще й ризикують бути депортованими, якщо їх затримає поліція. У разі ж, якщо «Убер» у Польщі таки зобов’яжуть визнавати водіїв платформи своїми працівниками, як це зробили цього року в штаті Каліфорнія, це покладе кінець використанню дешевої незахищеної робочої сили в цій компанії. Однак тоді постають нові питання: чи зникнуть завдяки цьому так звані «партнери» «Убера» і чи зможуть у такому разі мігранти далі працювати для «Убера».

Текст опублікований в рамках журналістського проекту «Шляхами праці». Проект реалізовано за підтримки Фонду ім. Рози Люксембург в Україні.

Читайте також:

Якщо ви помітили помилку, виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.