Пандемія коронавірусу — це соціальна проблема. Вона викриває прогалини у державному трудовому законодавстві та медичній сфері. Зараз українці питають себе: чи виплатять мені зарплату, якщо місце моєї роботи закрилося на карантин? Чи будуть у мене гроші, щоб оплатити квартплату та комунальні послуги? Коли в моєму місті заявляться тести на коронавірус? Чи буде в інфекційній клініці необхідне обладнання для лікування? Що трапиться, якщо я захворію, і в мене не вистачить грошей на лікування? Чи допоможе мені держава?
Питання ці цілком правомірні, адже безкоштовна система охорони здоров’я гарантована Конституцією. Інша річ, що реальність сильно відрізняється від прав на папері. Нерідко українцям доводиться витрачати останнє, якщо у них чи їхніх близьких трапляється інфаркт, інсульт чи діагностують онкозахворювання. Виправити цю ситуацію мала б реформа системи охорони здоров’я.
«Гроші йдуть за пацієнтом»: в чому полягає реформа
Медреформа була запроваджена Міністерством охорони здоров’я під керівництвом Уляни Супрун у 2016 році. У грудні 2017 року була створена Національна служба здоров’я України (НСЗУ) — ключовий орган у реформі фінансування системи охорони здоров’я.
Перший етап реформи розпочався у квітні 2018 року і торкнувся первинної ланки медицини: тепер для отримання безкоштовної первинної допомоги пацієнт має підписати декларацію з сімейним лікарем, терапевтом або педіатром. Також була запроваджена система електронного документообігу eHealth та програма «Доступні ліки»: людям з серцево-судинними захворюваннями, діабетом II типу чи бронхіальною астмою ліки надають безкоштовно чи за незначну доплату.
Другий етап, що має розпочатися з 1 квітня, передбачає зміни у роботі лікарень за принципом «гроші йдуть за пацієнтом». Тобто НСЗУ буде фінансувати лікарні не за кількістю місць у них, а за надані медичні послуги. Для отримання фінансування медзаклад повинен перепрофілюватися у комунальне некомерційне підприємство (КНП). Таким чином медзаклад стає продавцем медичних послуг, а НСЗУ — їх покупцем. Як використовувати отримані від НСЗУ гроші медзаклад визначає сам.
Головне нововведення медреформи регулюється законом «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Закон визначає перелік медичних послуг, які держава буде повністю оплачувати за пацієнта за фіксованими тарифами: первинна допомога, невідкладна допомога, допомога при пологах, перебування на стаціонарі, послуги лікарів-спеціалістів у поліклініці та обслуговування невиліковно хворих. Залишаються і послуги, які пацієнт має оплачувати сам: лікування безпліддя, стоматологічна допомога, лікування алкоголізму і наркоманії тощо.
Зарплати лікарів не регулюються владою та не прив’язані до тарифної сітки. Їх визначає колективний трудовий договір — це може бути відсоток від вартості наданих пацієнтові послуг або фіксована сума на місяць. Зарплата деяких лікарів первинної ланки справді зросла й іноді може сягати 30 тис. гривень. У інших вона зовсім не змінилася. Але відхід від тарифної сітки й занижені тарифи на медичні послуги навряд чи призведуть до збільшення зарплат лікарів вторинної та третинної ланки. Тож медики були змушені виходити на акції протесту.
Прогалини у медреформі. Що не врахувала влада?
Протестувати проти впровадження медреформи профспілки медпрацівників почали ще три роки тому. А у грудні 2019-го з’явився рух медсестер #БудьЯкНіна, який бореться за підвищення зарплат середнього та молодшого медперсоналу. Наразі вони отримують у середньому 3 тисячі гривень на місяць. Автори медреформи свідомо проігнорували їх, тому другий мітинг медсестер зосередився на реформі.
Оптимізація, яку запропонувала влада, передбачає скорочення персоналу, закриття районних медзакладів, багатьох тубдиспансерів та психіатричних лікарень по всій країні. А через брак фінансування сфери охорони здоров’я держава не зможе покривати вартість безкоштовних медпослуг, побоюються лікарі, тому пацієнтам все одно доведеться доплачувати лікарю у кишеню. І хоча у міністерстві наполягають на прогресивності медреформи, яку просто не розуміють, а про необхідність довести її до кінця заявив президент Володимир Зеленський, проте голова Вільної профспілки медичних працівників України Олег Панасенко називає реформу «руйнуванням медичної галузі нашої країни».
«Коли медична реформа лише впроваджувалася та приймався закон про медичні фінансові гарантії, ми як профспілка надавали свої пропозиції, — розповідає Сергій Кубанський, голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я. — Зрозуміло, що зміни в системі давно назріли. Стан речей не задовольняв ні лікарів, ні пацієнтів. Багато правильних речей були враховані в законі».
Серед головних позитивних змін Сергій зазначає закріплення в законі норми фінансування медичних гарантій — тобто медичних послуг та ліків, які оплачуватиме держава — на рівні не менше 5% від ВВП. Тоді як у минулі роки на фінансування охорони здоров’я держава виділяла не більше 4%.
Інше позитивне нововведення — врахування коефіцієнта, який піде на зарплату лікарю, при формуванні тарифів на медичні послуги. А розмір зарплати лікарів має становити 250% середньої зарплати по Україні на 1 липня 2019 року. Це 27 495 гривень. Ця норма також була закріплена в законі.
«Проблема в тому, — продовжує Сергій, — що всі ці норми не виконуються вже третій рік. У 2018 році галузь охорони здоров’я фінансувалася на 3,7% від ВВП, у 2019 — на 3,2%. Коли ми побачили цьогорічний бюджет, ми вийшли на акції протесту під Верховною Радою та Кабміном. Замість 5% на фінансування галузі охорони здоров’я ми отримали 2,9%. Тільки на медичні гарантії необхідно 220 млрд гривень, а виділено 72 млрд — це 1,6% від ВВП».
Через брак фінансування тарифи на медичні послуги були занижені, а коефіцієнт надбавки до зарплати лікаря до них не включили. Так, за передбаченими НСЗУ тарифами, прийоми у лора та окуліста у поліклініці коштують 49 гривень. І в цю суму, крім оплати праці лікаря, має увійти зарплата медсестри, санітарки, гардеробника, адміністратора та іншого персоналу лікарні. Покрити всі ці витрати із закладеної вартості медпослуги не вийде, тому пацієнтам все одно доведеться доплачувати лікарям з власної кишені та йти до аптеки купувати необхідні лікарські засоби. Тоді як колишній керівник НСЗУ Олег Петренко запевняв пацієнтів, що медичні послуги будуть надавати безкоштовно.
«НСЗУ пропонує неадекватні тарифи: 16 000 гривень на лікування інфаркту, хоча на це треба мінімум 80 000. Лікування зуба — 9 гривень, а на сьогодні це мінімум 500 гривень, — повідомляє Олег Панасенко, голова Вільної профспілки медичних працівників України. — Наша профспілка бере участь в акціях протесту проти медреформи з 2017 року. Ми ще тоді почали попереджати, що закон про державні фінансові гарантії — обман наших громадян. Це концентрація грошей в одних руках. НСЗУ — монополіст. Вона на свій розсуд розпоряджається цими грошима, а депутати та міністерство охорони здоров’я не мають право перевірити, чи правильно вони витрачають гроші. Держава переносить з себе відповідальність за охорону здоров’я на НСЗУ. Кажуть, що у нас децентралізація, але гроші продовжують стікатися в одне місце».
«Будь як Ніна». Медсестри за гідну зарплату
19 грудня 2019 року в Україні відбулися перші акції протесту медсестер. Ініціатором руху стала медсестра Ніна Козловська, яка працює у Києво-Святошинській центральній районній лікарні: «У мене 25 років стажу та вища категорія, а мій оклад — 3323 гривні. Через таку зарплату багато медсестер позвільнялися та поїхали за кордон. Приходилось працювати доба через добу. Одного дня я прийшла замучена після роботи та написала пост від болю: ніхто не звертає на нас увагу, давайте виходити та заявляти про свої проблеми. За дві доби пост набрав 20 тисяч репостів. Мені почали писати колеги та створили групу у фейсбуці».
Паралельно з Києвом акція протесту проходила у Львові. Там рух Ніни підтримала Оксана Слободяна, яка працює медсестрою у Львівській міській дитячій клінічній лікарні: «Я прочитала пост Ніни Козловської та побачила, що в коментарях багато людей почали нападати на неї. Мене це розсердило. Я зробила пост в її підтримку, після цього ми з нею почали спілкуватися. Ми обдзвонювали колег та питали, чи вийдуть вони з нами. Я думала, що вийде 15 людей. Ми були дуже здивовані, коли прийшло 300 чоловік».
По допомогу в організації мітингу Оксана звернулася до своєї знайомої правозахисниці Ірини Юзик з громадської організації «Народна Дія Львів». Вони за підтримки анархістської ініціативи «Чорний стяг» допомогли медсестрам організувати їхню першу акцію протесту.
У кінці грудня члени руху #БудьЯкНіна подали документи в Міністерство юстиції для створення Всеукраїнської профспілки медиків, але в міністерстві досі тягнуть час, і станом на середину березня їх ще не зареєстрували.
Друга акція руху відбулася 26 лютого. До мітингу була розроблена резолюція, яку направили тодішній міністерці охорони здоров’я Зоряні Скалецькій, з вимогами зупинити ліквідацію медичних закладів і скорочення медперсоналу та провести парламентські слухання за участю медпрацівників з усієї країни та МОЗ.
Члени руху #БудьЯкНіна планували наступну акцію протесту у березні, але їм довелося відмовитись від своїх планів через карантин, який триватиме щонайменше до 3 квітня.
Проте Ніна Козловська не має наміру зупинятися: «Хочеться вірити, що ми доб’ємося результату, бо ця проблема стосується всієї України. Мені медицина подобається, я люблю свою роботу, люблю допомагати людям. Я не хочу звільнятися. Краще, щоб держава змінила ставлення до медиків і почала гідно оплачувати нашу роботу. Медики вже бачать, до чого призведе медреформа, а пацієнти — поки що ні».
«Реформа не обійдеться малою кров’ю»: оптимізація медзакладів
Будучи виконувачкою обов’язків міністерки охорони здоров’я Уляна Супрун заявила, що лікувати туберкульоз у стаціонарах не обов’язково. Тож з 1 квітня розпочнеться реформа тубдиспансерів. Тепер хворий може проходити курс лікування в домашніх умовах під наглядом сімейного лікаря, а тубдиспансери (зараз їх в Україні 93) будуть «оптимізовані». Це, в свою чергу, означатиме масові звільнення, тож працівники тубдиспансерів уже виходять на протести по всій країні. Багато з них приєдналися до акцій у Києві та Львові. Так, після мітингу у Львові представник місцевого департаменту охорони здоров’я заявив, що медиків просто переведуть в інші лікарні. Але скорочення відбуваються і в цих лікарнях. Тому, за словами чиновника, оптимізації не буде без втрат. «Реформа не обійдеться малою кров’ю».
Інших медпрацівників теж готують до скорочень. Медпрацівникам по всій Україні у лютому почали надходити «листи щастя» про скорочення заробітної плати, а то і звільнення. Сергій Кубанський з Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я розповідає: «Ці попередження були незаконні, адже жоден керівник медзакладу не знає, хто скільки отримуватиме з 1 квітня. Наша профспілка звернулася до Київської міської державної адміністрації, нас почули та підтримали, після чого ці листи не були так поширені в Києві, як усюди по Україні».
Інша проблема, з якою зіткнулися малі лікарні: вони не можуть працювати з НСЗУ, бо не відповідають специфікаціям з надання послуг. Як пояснює Сергій Кубанський: «У медзакладі мають бути три анестезіологи, а в районній лікарні він один, адже більше там не потрібно. Також у кожному неврологічному відділені має бути комп’ютерний томограф, а це коштовне обладнання». Якщо ці вимоги не виконуються, медзаклад не може підписати договір із НСЗУ та отримувати фінансування.
Епідемія підкосила медреформу
22 березня міністр охорони здоров’я Ілля Ємець запропонував відкласти реформу на три місяці, щоб «не закривати ті лікарні, які зараз працюють». Як приклад він навів Київську лікарню мікрохірургії «Око», яка робить у рік 17 тисяч операцій на очах — в основному пенсіонерам. Лікарня не підписала договір з НСЗУ, і з 1 квітня її мали позбавити фінансування. Поки що, за словами Міністра, лікарню не закриватимуть. Проте вже наступного дня у ЗМІ з’явилася інформація, що Ілля Ємець готовий піти зі своєї посади.
Але незалежно від імені міністра, цілком очевидно, що медична галузь України не була готова до пандемії. А через введення карантину медпрацівники зіткнулися з новими проблемами. Після скасування міжміського транспорту багато лікарів та медсестер зіткнулися з труднощами при добиранні на роботу. У лікарів немає належного захисту від вірусу, на всіх не вистачає навіть звичайних масок, не кажучи вже про сучасні захисні костюми. Бракує тестів та необхідного для лікування обладнання. Тож сьогодні медпрацівники ризикують своїм життям задля пацієнтів — і роблять це без гідних зарплат, нормальних умов праці та впевненості, що вже найближчим часом їх не «оптимізують».
Читайте також: